Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
27 травня 2021 року № 520/4275/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Божко Ірини Сергіївни від 03 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 64680556.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого провадження ВП №64680556 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 06.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача вказано, що виконавчий документ відповідав вимогам зазначеним у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі у виконавчому документі зазначена дата набрання рішенням чинності 26.02.2018, а тому підстави для повернення стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання були відсутні, а з'ясування факту набрання рішенням законної сили державним виконавцем не передбачено нормами чинного законодавства, а у разі відсутності у виконавчому документі дати набрання рішенням чинності, виконавчий документ вважається таким, що не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає поверненню стягувану без прийняття до виконання. Крім того, представником відповідача вказано, що вимога №Ф-56528-17 видана 06.02.2018 року Головним управлінням ДПС у Харківській області про стягнення з позивача заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному внеску в сумі 9119,00 грн., перебуває на примусовому виконанні повторно та містить відмітку головного державного виконавця Калюги А.О. про повернення виконавчого документа стягувану від 16.12.2020 року, що свідчить про не пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представником третьої особи, через канцелярію суду було подано пояснення, в яких останній проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником третьої особи вказано, що оскільки позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ та призначено відповідно до посвідчення НОМЕР_1, виданого 22.11.2002 року, пенсію відповідно до Закону №2262 - за вислугу років, до нього не застосовуються пільги, встановлені ч.4 ст. 4 Закону України №2464-VI. Також, представником третьої особи вказано, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року існувала переплата у загальному розмірі 319,00 грн., якої недостатньо для погашення нарахувань з єдиного внеску, у зв'язку з чим виникла недоїмка. Так, представником третьої особи вказано, що на підставі інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску контролюючим органом було сформовано та направлено позивачу вимоги: від 06.11.2017 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 7007,00 грн, від 06.02.2018 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 9119,00 грн, від 10.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 11576,18 грн. При цьому, представником третьої особи вказано, що вимога від 06.02.2018 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у загальному розмірі 9119,00 грн направлена позивачу засобами поштового зв'язку та отримана ним 17.02.2018 року. Крім того, представником третьої особи вказано, що зазначену вимогу позивачем було оскаржено зазначену вимогу в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, залишеним без змій постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30,07.2018 у справі №820/6494/17, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані вимоги, зокрема, вимога від 06.02.2018 №56528-17, без змін.
Ухвалою суду від 27.05.2021 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління ДПС у Харківській області на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Позивач або представник позивача, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не прибув. про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований фізичною особою - підприємцем 13.05.2003.
Як зазначено третьою особою, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, у поданих до суду поясненнях, з 19.05.2003 позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області як основний платник, здійснюючи діяльність у сфері права.
Також, представником третьої особи у поданих до суду поясненнях вказано, що оскільки позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ та призначено відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 22.11.2002, пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років, то до нього не застосовуються пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зі змісту наданих представником третьої особи пояснень встановлено доводи стосовно того, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 по платежу 7104000 (єдиний внесок) станом на 31.12.2016 року існувала переплата у загальному розмірі 319,00 грн., якої недостатньо для погашення нарахувань з єдиного внеску, а саме:
- 19.01.2017 нарахування з єдиного внеску за IV квартал 2016 року у загальному розмірі 990 гри, з урахуванням переплати у розмірі 319,00 гри, виникла недоїмка у сумі 671,00 грн.;
- 19.04.2017 нарахування з єдиного внеску за І квартал 2017 року у розмірі 2112,00 грн., у зв'язку з відсутністю сплати виникла недоїмка у сумі 2783,00 грн.;
- 19.07.2017 нарахування з єдиного внеску за ІІ квартал 2017 року у загальному розмірі 2112,00 грн., у зв'язку з відсутністю сплати виникла недоїмка у сумі 4895,00 грн.;
- 19.10.2017 нарахування з єдиного внеску за III квартал 2017 року у загальному розмірі 2112,00 грн., у зв'язку з відсутністю сплати виникла недоїмка у сумі 7007,00 грн.;
- 19.01.2018 нарахування з єдиного внеску за IV квартал 2017 року у загальному розмірі 2112,00 грн., у зв'язку з відсутністю сплати виникла недоїмка у сумі 9119,00 грн.; .
- 19.04.2018 нарахування з єдиного внеску за І квартал 2018 року у загальному розмірі 2457,18 грн., у зв'язку з відсутністю сплати виникла недоїмка у сумі 11576,18 грн.
Під час розгляду справи зі змісту наданих пояснень встановлено, що на підставі інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску контролюючим органом було сформовано та направлено позивачу вимоги: від 06.11.2017 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 7007,00 грн., від 06.02.2018 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 9119,00 грн., від 10.05.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 11576,18 грн.
Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) є єдиного внеску у загальному розмірі 9119,00 грн. направлена позивачу поштою та отримана ним 17.02.2018 року.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач, непогодившись із зазначеними вимогами контролюючого органу звернувся до суду із відповідним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Так, в рамках розгляду справи №820/6494/17 судом було надано оцінку позовним вимогам позивача щодо визнання протиправними та скасування вимоги відповідача № Ф-56528-17 від 06.11.2017 року, № Ф-56528-17 від 06.02.2018 року та № Ф-56528-17 від 10.05.2018 року.
Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі №820/6494/17 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування вимог - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 820/6494/17 залишено без змін.
Судом встановлено під час розгляду справи, що з огляду на приписи ч. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 25.02.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та міста Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено вимогу від 06.02.2018 № 56528-17 та заяву від 25.02.2021 №9/5/20-40-13-05 про відкриття виконавчого провадження, в якій просило здійснити заходи щодо стягнення заборгованості з єдиного внеску у загальному розмірі 9119,00 грн. згідно з вищевказаною вимогою.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що на виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження №64680556, в рамках якого здійснюється виконання виконавчого документа вимоги №Ф-56528-17, виданої 06.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ ДФС у Харківській області заборгованості по справі недоїмки по єдиному соціальному внеску у сумі 9119,00 грн.
Стягувачем у виконавчому провадженні № 64680556 визначено Державу в особі Головного управління ДПС у Харківській області, а боржником - ОСОБА_1 .
Матеріали справи свідчать, що постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Божко Ірини Сергіївни від 03.03.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 64680556.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено доводи позивача стосовно того, що після отримання вимоги №Ф-56528-17, виданої 06.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ ДФС у Харківській області заборгованості по справі недоїмки по єдиному соціальному внеску у сумі 9119,00 грн. останню було оскаржено в судовому порядку та на даний час ухвалою від 21.08.2018 року прийнято до розгляду касаційну скаргу позивача та відкрито по ній касаційне провадження. Також, позивачем вказано, що з огляду на зазначене подання третьою особою 25.02.2021 року заяви про відкриття виконавчого провадження є протиправним. Водночас, позивачем наголошено на обставинах того, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56528-17 від 06.02.2018 рок у п.5 зазначено, що дана вимога набрала законної сили 26.02.2018 року, проте зазначене не відповідає дійсності, оскільки вказану вимогу позивач отримав 17.02.2018 року засобами поштового зв'язку, а отже з огляду на приписи ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та враховуючи відсутність у податкового органу інформації про адміністративне або судове оскарження датою набрання вимогою законної сили є 28.02.2018 року. Позивачем також наголошено на обставинах того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року була визнана протиправною та скасована постанова головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №56126094 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ізюмської ОДПІ суми заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному соціальному внеску у сумі 9119,00 грн. на підставі вимоги від 06.02.2018 року №-56528-17. Зазначене судове рішення було залишено без змін за результатами апеляційного оскарження та не оскаржувалось в касаційному порядку. Третьою особою до заяви про відкриття виконавчого провадження було долучено копію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі №820/6494/17, яке не відповідає вимогам законодавства. Крім того, позивачем наголошено на обставинах пропущення третьою особою трирічного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, вважаючи зазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Суд, надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням про них, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його невиконання, неузгодження або неоскарження у судовому порядку податковий орган зобов'язаний за законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби.
Під час розгляду справи встановлено, що 06.02.2018 року третьою особою було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 № Ф-56528-17, якою визначено позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9119,00 грн.
Зазначена вимога була надіслана позивачу рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про вручення та отримана останнім 17.02.2018 року, що позивачем не заперечується.
Зі змісту зазначеної вимоги вбачається, що остання набрала чинності 26.02.2018 року.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція №449) пунктом 5 розділу VI якої визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що позивачем зазначену вимогу було оскаржено в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі №820/6494/17 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування вимог - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 820/6494/17 залишено без змін.
Позивачем у позовній заяві вказано, що ним було направлено касаційну скаргу на зазначені рішення, яку прийнято до розгляду ухвалою Верховного Суду від 21.08.2018 року, та станом на 12.03.2021 року рішення за результатами розгляду вказаної касаційної скарги отримано не було.
Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача суд зазначає, що приписами ст. 255 КАС України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Також, приписами ст.325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відтак, слід дійти висновку, що зазначена вимога вважається узгодженою.
Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Положеннями ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Положеннями ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Одночасно суд зазначає, що ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно наявності у державного виконавця підстав для повернення виконавчого документу без виконання, оскільки останні не засновано на посиланнях на вказану норму. Вказаних обставин не було встановлено і судом в рамках розгляду даної справи.
Положеннями ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за відповідною заявою стягувача. Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа, виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону, якщо примусове виконання рішення передбачає його справляння.
Як встановлено з матеріалів справи, вимога про сплату боргу від 06.02.2018 №Ф-56528-17 складена третьою особою із дотриманням вимог Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції № 449 та Закону України "Про виконавче провадження", а тому у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.
Крім того, стосовно доводів позивача про пропущення третьою особою трирічного строку для пред'явлення виконавчого документу суд зазначає наступне.
Приписами ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Так, зі змісту наданих сторонами пояснень встановлено, що третьою особою вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56528-17 від 06.02.2018 року до подання до відповідача, оцінка якому надається в рамках розгляду даної справи, було попередньо подано до органу виконавчої служби.
Ухвалою суду від 13.05.2021 року було витребувано від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належним чином засвідчені копії доказів на підтвердження обставин попереднього повернення виконавчого документа стягувачу, щодо виконання якого було відкрито виконавче провадження № 64680556.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем до суду було подано копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56126094.
Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2020 року №56126094 встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 56126094.
Так, судом зі змісту судового рішення від 01.06.2018 року по справі №820/3466/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Головне управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови встановлено, що постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06.04.2018 року на підставі вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018р. №Ф56528-17 відкрито виконавче провадження ВП №56126094 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Ізюмської ОДПІ заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному соціальному внеску у сумі 9119 грн.
При цьому, судом було вказано, що заява ГУ ДФС у Харківській області про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2018 року №6180/9/20-40-17-04-22 надійшла до виконавчої служби 05.04.2018 р.
За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» судом встановлено, що зазначене судове рішення було оскаржено в апеляційному порядку та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 року апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишено без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 по справі № 820/3466/18 залишено без змін.
Приписами ч.4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, обставини встановлені зазначеним судовим рішенням не підлягають доказуванню в рамках розгляду даної справи.
Відтак, з огляду на зазначене, слід дійти висновку про те, що строк пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56528-17, виданої 06.02.2018 року, переривався, враховуючи попереднє звернення третьої особи до органу виконавчої служби, а отже, зазначені доводи позивача є необґрунтованими та недоведеними.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність винесення постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Божко Ірини Сергіївни від 03 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 64680556.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про протиправність винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 березня 2021 року ВП № 64680556.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Покровська, буд. 32, м. Ізюм, Харківська обл., 64300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.