Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 травня 2021 р. № 520/13208/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправними бездіяльність та дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо неперерахування з 1 жовтня 2017року пенсії за матеріалами пенсійної справи та щодо не прийняття у встановленому порядку та строки рішення у форму протоколу за поданою згідно Порядку №22-11 заявою, а також відмови у здійсненні законного нарахування і виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , пенсії відповідно до частини 3 статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у 2017р. щомісячно з 01 жовтня - у розмірі 16000 грн.(3200х5); у 2018р. щомісячно з 1 січня - у розмірі 18615 грн.(3723x5); у 2019р. щомісячно починаючи з 1 січня - у розмірі 20865грн.(417і х 5) з урахуванням виплачених сум; зобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області (Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) вчинити дії та провести ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , перерахунок і виплати основної державної пенсії відповідно до частини 3 статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» а також Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, щомісячно з 01 жовтня 2017р. у розмірі 16000 грн.(3200x5); щомісячно з 1 січня 2018р. - у розмірі 18615 грн.(3723x5); щомісячно з 1 січня 2019р - у розмірі 20865грн.(4173 х 5); щомісячно починаючи з 1 січня 2020р - у розмірі 23615грн.(4723 х 5) з урахуванням виплачених сум та в подальшому без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії і кожного разу у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати встановленої на і січня відповідного року довічно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний, внаслідок чого частково втратив працездатність та став особою з інвалідністю. Вважає, що після прийняття КСУ Рішення №1-р(ІІ)/2019 він набув право на перерахунок пенсії, який має визначатися у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, згідно з ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII. Позивач зазначає, що обмеження його пенсії максимальним розміром, зокрема приписами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, не повинні застосовуватися.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідні документи у встановлений строк до суду не надходили.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою суду від 26.12.2019 було зупинено провадження по даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/12609/19.
Ухвалою від 18.05.2021 було поновлено провадження в даній адміністративній справі у зв'язку з набранням законної сили рішенням по справі №520/12609/19.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області і отримує пенсію по інвалідності 2 групи, що настала внаслідок захворювання , пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується матеріалами справи.
25.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахування йому пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
За результатом розгляду заяви позивач отримав рішення №66 від 15.11.2019, в якому повідомлено, що пенсію перераховано, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, на підставі постанови КМУ №1210. Зазначено, що відповідний перерахунок проведено з 01.07.2019 відповідно до постанови КМУ №543 від 26.06.2019 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справу, суд зазначає наступне.
Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону №1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 цього Закону визначені, зокрема такі види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону №1058-IV.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку, відповідно статті 6 Закону №1788-XII.
Статтею 15 Закону №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Як згадано вище, позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог статті 54 Закону №796-XII.
Закон №796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних із цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною першою статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
З наведених вище обставин та нормативного регулювання можна виснувати, що оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та має інвалідність 2 групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону №796-XIІ він має право на пенсію по інвалідності.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у статті 59 Закону №796-ХІІ.
Зокрема, цією статтею у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначеними законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Відтак можна стверджувати, що частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначала лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Згодом ця норма закону зазнала змін. Законом №2148-VIII статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, за якою пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Закон №2148-VIII в частині зазначених змін згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Отже, Закон №2148-VIII розширив перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Верховний Суд в ухвалі від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18 виклав висновки стосовно того, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону особа має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.
Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок № 1210 відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-ХІІ.
Постановою КМУ від 15 листопада 2017 року №851 Порядок №1210 доповнено пунктом 91, зі змісту якого випливає, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою. Зазначено також, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням №1-р(П)/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26 квітня 2019 року.
З огляду на це чинними з 26 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення № 1-р(ІІ)/2019 змінено положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Отже, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-XII з 26 квітня 2019 року.
Постановою КМУ від 26 червня 2019 року №543 абзац перший пункту 91 Порядку №1210 викладено у редакції, за якою за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою. Нова редакція цього пункту передбачала також, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Так, правила частини третьої статті 59 Закону №796-XII в редакції Закону №2148-VIII не містять чітких, конкретних й однозначних положень, які би вимагали виплачувати пенсію по інвалідності пенсіонерам з числа військовослужбовців, які брали участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, у твердих (абсолютних) розмірах (величинах) без застосування будь-яких формул, передбачених статтю 54 цього Закону, тобто, простіше кажучи, лише в розмірі одного мінімального розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, помноженого на кратне число п'ять, і все.
Отже, дотримуючись положень частини другої статті 152 Конституцій України, за якою закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, потрібно також констатувати, що чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. Відтак треба визнати, що фактично внаслідок негативного правотворення після Рішення КСУ положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначені положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, але й на військовослужбовців із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
Таким чином, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби та мають інвалідність внаслідок цього, вправі очікувати на обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-XII з 26 квітня 2019 року.
Як раніше зазначалось, що позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених статті 54 Закону №796-XII.
Отже, обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XI підлягає з дати звернення із заявою виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону №796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Відтак можна підсумувати, що обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XI з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відбувається не автоматично, а потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такого виду пенсію. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення та призначення йому пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Посилання позивача на постанову КМУ від 15 листопада 2017 року №851, якою внесено зміни до Порядку № 1210, та яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, як на законну підставу для автоматичного призначення пенсії по інвалідності на підставі положень частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, не є доречними та слушними, оскільки ця постанова містить лише формулу, за якою обчислюється пенсія з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Але право на обчислення пенсії за цією формулою не є абсолютним, воно відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ потребує вчинення пенсіонером певних дій для його реалізації. Постанова КМУ не надає повноважень органам ПФУ автоматично змінити механізм обчислення фактично отримуваної пенсії на механізм, передбачений частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ, без волевиявлення пенсіонера.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не порушує питання про переведення його з пенсії, призначеної на умовах Закону №796-ХІІ, на пенсію на умовах Закону №1058-IV .
Норма пункту 47 Прикінцевих положень Закону №1058-IV жодним чином не стосується зміни механізму обчислення пенсії в межах Закону №796-ХІІ (із передбаченого статтею 54 цього Закону на п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, визначений частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ).
Оскільки позивач 31 серпня 2020 року виявив бажання виплатити основну державну пенсію по інвалідності виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, суд доходить висновку, що обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача підлягає з дати його звернення з відповідною заявою.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, позивач з 26 квітня 2019 року мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Зважаючи на зазначене вище у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з 26 квітня 2019 року з огляду на те, що відповідна заява позивача подана пізніше.
Поряд із цим, за зверненням позивача встановленого зразка від 25 листопада 2019 року пенсійний орган прийняв рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з 26 квітня 2019 року, проте такий перерахунок провів з 01 липня 2019 року.
Тобто у спірних відносинах відповідач як суб'єкт владних повноважень, якому позивач спрямував заяву, що підлягала розгляду із прийняттям рішення, вчинив дії, що полягають у розгляді заяви по суті та прийнятті рішення.
Особливістю вчинення дій суб'єктом владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій є те, що такі дії можуть вчинятись виключно на підставі та у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України, тобто виключають право діяти в інший спосіб.
Протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є така зовнішня форма поведінки (діяння), яка полягає у неприйнятті рішення, невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які в силу Конституції та законів України віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не здійснені.
Отож обставини цієї справи виключають можливість кваліфікації форми правової поведінки відповідача як бездіяльності, через що у задоволенні позову про визнання бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області слід відмовити.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20.
Згідно ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем оскаржувані дії вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов