Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2021 р. Справа№200/6794/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М.,
секретаря судового засідання Мухіної Є.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - Кінаш А.Г.,
від відповідача - Вовченко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеного в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
22 липня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10 квітня 2020 року № 00006973306, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем з податку на додану вартість на 1 310 646,00 грн, з яких 1 048 517,00 грн за податковим зобов'язанням та 262 129,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позов вмотивовано тим, що висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість зроблено на підставі даних, що містяться в податкових базах, що, у свою чергу, не є належними доказами в розумінні податкового законодавства, якими б встановлювались певні обставини, зокрема щодо наявності правопорушень з боку позивача без дослідження первинних документів контрагентів, без залучення суб'єктів господарювання до зустрічної звірки тощо. Встановлені порушення спростовуються первинними документами, наданими під час проведення перевірки та долученими до позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 вересня 2020 року.
27 серпня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано доводами, викладеними в акті перевірки. Відповідач просив відмовити у позові, оскільки заперечує право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року забезпечено участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02 жовтня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача наведено заперечення щодо відсутності Приватного підприємства «Нафтадорбуд» за його зареєстрованим місцемзнаходженням.
У підготовчому засіданні оголошувалась перерва або засідання було відкладено до 13 жовтня 2020 року, до 04 листопада 2020 року, до 16 грудня 2020 року, до 27 січня 2021 року, до 25 лютого 2021 року, до 18 березня 2021 року, до 14 квітня 2021 року, до 26 травня 2021 року.
Протокольною ухвалою у судовому засіданні, призначеного на 13 жовтня 2020 року, продовжено строк підготовчого провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року витребувано докази у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду у той же самий день.
18 березня 2021 року відповідачем подано клопотання про заміну Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187).
Оцінюючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
На виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» від 08 листопада 2019 року № 837/2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання територіальних органів державної податкової служби» від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - постанова № 893), якою постановлено ліквідувати як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної податкової служби та утворити їх як відокремлені підрозділи.
Абзацом 3 пункту 2 вказаної постанови визначено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
30 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про створення відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Донецькій області, 20 жовтня 2020 року - запис про припинення юридичної особи - Головного управління ДПС у Донецькій області в результаті її ліквідації (на сьогоднішній день знаходиться в стані припинення).
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Донецькій області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643, воно є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826).
Наказом Державної податкової служби України «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» від 24 грудня 2020 року № 755 вирішено розпочати з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.
Отже, факт фактичного адміністративного правонаступництва є таким, що відбувся, а повноваження і функції юридичної особи - Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826) передано новоутвореному відокремленому підрозділу.
За цих обставин підлягає задоволенню клопотання про процесуальне правонаступництво.
У задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи судом відмовлено у судовому засіданні, призначеному на 26 травня 2021 року.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
З 03 березня 2020 року по 10 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Нафтадорбуд» за період липень - жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт № 338/05-99-33-06-17/ НОМЕР_1 від 17 березня 2020 року.
Актом перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.202 пункту 14.1, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1 048 517,00 грн, у тому числі у липні 2019 року - на суму 455 311 грн, у серпні 2019 року - на суму 246 351 грн, у вересні 2019 року - 57 554 грн, у жовтні 2019 року - 289 301 грн.
Порушення полягає у формуванні податкового кредиту за період липень-жовтень 2019 року за операціями з Приватним підприємством «Нафтадорбуд», за якими не відбувся перехід права власності та як наслідок придбання товару та отримання послуг, оскільки операції не мали реального характеру; невідповідності первинних документів вимогам встановленого порядку (листів-заявок постачальнику, сертифікатів відповідності); дефектності первинних документів (товарно-транспортних, видаткових накладних).
За вчинення вказаних порушень прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2020 року № 00006973306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 310 646,00 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 1 048 517,00 грн та за штрафними санкціями у сумі 262 129,00 грн.
Штрафні санкції застосовані на підставі абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
За результатами досудового оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін рішенням Державної податкової служби України від 15 червня 2020 року № 19089/6/99-00-06-02-04-06.
Місячний строк оскарження податкового повідомлення-рішення позивачем дотримано.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абзац 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абзаци 1-3 пункту 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг […].
За приписами абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).
Абзацами 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз зазначених вище положень ПК України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов:
наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість);
фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;
наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;
документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;
наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
У межах цієї справи спірним є наявність такої умови як фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця.
При перевірці права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 1 048 517,00 грн позивачем включено до декларацій за липень-жовтень 2019 року у зв'язку з придбанням товару за договором поставки від 15 листопада 2018 року № 2, укладеного з Приватним підприємством «Нафтадорбуд» (постачальник).
Предметом договору визначено поставку бітуму дорожнього БНД 60/90, БНД 70/100 та деяких інших товарів, які не відносяться до предмету спору у цій справі.
За змістом пункту 5.1 договору постачальник зобов'язується відвантажити покупцю товар відповідно до заявки протягом 3-7 робочих днів з дати передоплати.
Для перевірки контролюючому органу і суду ці заявки позивачем не надано.
Разом з цим 03 липня 2019 року Приватним підприємством «Нафтадорбуд» виписано рахунок № 254 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 24, 52 тонни на суму 389 868 грн, 12 липня 2019 року - рахунок № 266 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 24, 9 тонн на суму 400 890 грн, 14 липня 2019 року - рахунок № 267 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 22, 02 тонни на суму 354 522 грн, 17 липня 2019 року - рахунок № 276 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25, 25 тонн на суму 406 525 грн, 18 липня 2019 року - рахунок № 282 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 24, 9 тонн на суму 400 640 грн, 19 липня 2019 року - рахунок № 280 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25, 52 тонни на суму 405 768 грн, 21 липня 2019 року - рахунок № 283 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 23, 5 тонн на суму 373 650 грн, 29 липня 2019 року - рахунок № 293 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25, 04 тонни на суму 390 624 грн, 02 серпня 2019 року - рахунок № 299 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 24, 64 тонни на суму 384 384 грн, 11 серпня 2019 року - рахунок № 308 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25, 22 тонни на суму 366 951 грн, 21 серпня 2019 року - рахунок № 322 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25, 66 тонн на суму 336 146 грн, 05 вересня 2019 року - рахунок № 349 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 24, 72 тонни на суму 309 000 грн, 12 вересня 2019 року - рахунок № 353 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25,06 тонн на суму 295 708 грн, 13 вересня 2019 року - рахунок № 355 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 22, 74 тонни на суму 266 058 грн, 25 вересня 2019 року - рахунок № 6 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 27, 56 тонн на суму 345 326 грн, 16 жовтня 2019 року - рахунок № 31 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 26, 62 тонни на суму 295 482 грн, 21 жовтня 2019 року - рахунок № 40 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 26, 62 тонни на суму 290 158 грн, 29 жовтня 2019 року - рахунок № 49 для оплати поставки бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 25, 4 тонни на суму 279 400 грн.
Вказані рахунки містять посилання на договір від 15 листопада 2018 року № 2.
Виконання договору щодо поставки вказаної кількості бітуму підтверджується видатковими накладними від 03 липня 2019 року № 101 на суму 389 868 грн, від 12 липня 2019 року № 113 на суму 400 890 грн, від 14 липня 2019 року № 114 на суму 354 522 грн, від 17 липня 2019 року № 120 на суму 406 525 грн, від 18 липня 2019 року № 124 на суму 400 640 грн, від 19 липня 2019 року № 129 на суму 405 768 грн, від 21 липня 2019 року № 130 на суму 373 650 грн, від 29 липня 2019 року № 141 на суму 390 624 грн, від 02 серпня 2019 року № 148 на суму 384 384 грн, від 11 серпня 2019 року № 156 на суму 366 951 грн, від 21 серпня 2019 року № 171 на суму 336 146 грн, від 05 вересня 2019 року № 198 на суму 309 000 грн, від 13 вересня 2019 року № 208 на суму 295 708 грн, від 13 вересня 2019 року № 214 на суму 266 058 грн, від 25 вересня 2019 року № 6 на суму 345 326 грн, від 16 жовтня 2019 року № 34 на суму 295 482 грн, від 21 жовтня 2019 року № 43 на суму 290 158 грн, від 28 жовтня 2019 року № 55 на суму 279 400 грн;
а також витягом банківського рахунку позивача, в якому відображений факт оплати поставленого товару.
Перевезення вказаної кількості бітуму підтверджується товарно-транспортними накладними від 03 липня 2019 року № Р101, від 12 липня 2019 року № Р113, від 14 липня 2019 року № Р114, від 17 липня 2019 року № Р120, від 18 липня 2019 року № Р124, від 19 липня 2019 року № Р129, від 21 липня 2019 року № Р130, від 29 липня 2019 року № Р141, від 02 серпня 2019 року № Р148, від 11 серпня 2019 року № Р156, від 21 серпня 2019 року № Р171, від 05 вересня 2019 року № Р198, від 13 вересня 2019 року № Р208, від 13 вересня 2019 року № Р214, від 25 вересня 2019 року № Р6, від 16 жовтня 2019 року № Р34, від 21 жовтня 2019 року № Р43, від 28 жовтня 2019 року № Р55, за якою перевізником визначено Приватне підприємство «Нафтадорбуд».
Також позивачем на підтвердження факту поставки надано до позовної заяви паспорти якості бітуму дорожнього БНД 70/100, які датовано відповідно до дати видаткових та товарно-транспортних накладних, а також сертифікати відповідності, на підставі яких видано паспорти якості. Вказані документи видано Публічним акціонерним товариством «Укртатнафта».
На підтвердження подальшого використання поставленого бітуму у своїй господарській діяльності позивачем надано договір на виконання робіт та послуг від 02 квітня 2018 року № 2018/04-1, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія «Україна» (виконавець), за яким останній зобов'язується готувати асфальтобетону суміш із матеріалів замовника. В якості доповнення до договору сторонами укладено також договір від 02 квітня 2018 року № 2/04-1, предметом якого є відповідальне зберігання майна позивача. Крім того, позивачем надано договори поставки, які укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як постачальником та третіми особами як покупцями щодо поставки суміші асфальтобетонної, яку виготовляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія «Україна», а також первісні документи на підтвердження факту вказаних виконання договорів.
Отже, факт здійснення господарської операції підтверджується сукупністю первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання
Із акта перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві.
Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
1) неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг,
2) нездійснення особою, яка значиться виробником товару (у цій справі постачальником товару), підприємницької діяльності,
3) відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів,
4) облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій,
5) здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Із акта перевірки вбачається, що відповідачем приводяться доводи, які зазначені вище у пункті 1. Відповідач також посилається на обставини, вказані в пункті 3, але ці обставини встановлені щодо контрагентів позивача, а не самого платника податків.
Доводи відповідача ґрунтуються на наступному.
По-перше, на укладенні угоди без мети її реального здійснення з причин відсутності (ненадання) заявок на отримання товару, а також незазначення у договорі місця поставки товару.
Пунктом 5.1 договору від 15 листопада 2018 року № 2 передбачено відвантаження постачальником товару покупцю відповідно до заявки. Ненадання позивачем цих заявок для перевірки контролюючому органу і суду свідчить про недотримання сторонами усіх умов договору, але не свідчить про відсутність реальності угоди за умови підтвердження її виконання іншими первинними документами. Такими, зокрема, у цій справі є рахунки, видаткові і товарно-транспортні накладні, виписки банківського рахунку, паспорта якості та сертифікати відповідності. При цьому виставлені рахунки містять посилання на договір від 15 листопада 2018 року № 2.
Суд також враховує, що навіть за умови підписання видаткової накладної та оплати рахунку-фактури, юридично, між покупцем та продавцем буде вважатися укладений договір поставки в письмовій формі у спрощений спосіб, що є повноцінною документацією для бухгалтера та податківця.
Незазначення у договорі місця поставки товару також не може бути підставою для висновку про його нереальність. Встановити пункт навантаження та розвантаження дозволяють відомості товарно-транспортних накладних, згідно з якими пунктом навантаження є місто Кременчук Полтавської області, пунктом розвантаження - місто Авдіївка Донецької області. За умовами договору відповідального зберігання від 02 квітня 2018 року № 2/04-1 адресою місця зберігання майна позивача є місто Авдіївка, що свідчить про відповідність відомостей первинних документів.
По-друге, ґрунтуються на відсутності даних щодо наявності у постачальника - Приватного підприємства «Нафтадорбуд» об'єктів нерухомості або виробничих потужностей за місцем реєстрації.
Суд зазначає, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних, що містяться в податкових базах, без дослідження первинних документів контрагентів, без залучення суб'єктів господарювання до зустрічної звірки тощо, а тому є припущеннями відповідача щодо цих обставин, оскільки вказані операції могли бути реалізовані за рахунок договірних відносин.
Вказані висновки суду підтверджуються наданими позивачем договорами суборенди транспортних засобів, укладених Приватним підприємством «Нафтадорбуд» з третіми особами, актами приймання-передачі, підписаними на виконання цих договорів, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, наказів про прийняття на роботу водіїв. Відомості цих документів відповідають даним товарно-транспортних накладних, укладених на виконання договору поставки, за яким позивачем сформовано податковий кредит.
Крім того, при перевірці правомірності таких доводів відповідача суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 826/17796/16, відповідно до яких «відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними».
По-третє, ґрунтуються на невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, оскільки в них не зазначено номер і дату довіреності, якою уповноважено особу на отримання придбаного товару, відсутній підпис, посада і прізвище відповідальної особи вантажовідправника, відсутній підпис і посада водія, який отримав товар, не заповнено графи розвантажувальних операцій. Неможливо встановити фактичного перевізника.
Суд, перш за все, враховує, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його подальшу реалізацію, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
При перевірці правомірності таких доводів відповідача суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 821/995/17, відповідно до яких товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
По-четверте, ґрунтуються на ненаданні журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, що свідчить про нереальність.
Суд погоджується із запереченням позивача на ці доводи відповідача і зазначає, що за змістом положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, такі журнали заповнюються підприємствами, які здійснюють зберігання нафтопродуктів, позивач до них не відноситься. Крім того, вказані журнали не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
По-п'яте, ґрунтуються на відсутності факту поставки за взаємопов'язаним ланцюгом руху товарів у зв'язку з відсутністю джерела походження товару.
При перевірці правомірності таких доводів відповідача суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 815/6105/17, відповідно до яких «Верховний Суд неодноразово зазначав, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку».
Судом встановлено, що постачання товару підтверджується первинними документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання. Податкові накладні за договорами поставки, за якими сформовано податковий кредит, наявні в матеріалах справи.
Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, факт поставки товару підтверджено належними та допустимими первинними документами.
По-шосте, ґрунтуються на непов'язаності сертифікатів відповідності та паспортів якості з постачанням бітуму у цій справі, оскільки особа, яка відповідно до них є виробником - Публічне акціонерне товариство «Укртатнафта», не пов'язана з Приватним підприємством «Нафтадорбуд» договірними відносинами.
Суд зазначає, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних, що містяться в податкових базах, без дослідження первинних документів контрагентів, без залучення суб'єктів господарювання до зустрічної звірки тощо, а тому є припущеннями відповідача щодо цих обставин.
При оцінці відповідностей відомостей наданих первинних документів суд також враховує, що паспорти якості бітуму дорожнього БНД 70/100 датовано відповідно до дат видаткових та товарно-транспортних накладних, оформлених на виконання договору поставки від 15 листопада 2018 року № 2, і містять посилання на номер та дату наданих сертифікатів відповідності.
Оскільки нереальність господарських операцій не підтверджується матеріалами справи, то і застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним.
З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10 квітня 2020 року № 00006973306, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем з податку на додану вартість на 1 310 646,00 грн, з яких 1 048 517,00 грн за податковим зобов'язанням та 262 129,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 243 - 246, 255, 295 КАС України, -
Замінити позивача Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87526) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська (Центральний район), буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515).
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Донецькій області від 10 квітня 2020 року № 00006973306, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем з податку на додану вартість на 1 310 646,00 грн, з яких 1 048 517,00 грн за податковим зобов'язанням та 262 129,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська (Центральний район), буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя Ю.М. Льговська