28 травня 2021 року Справа № 160/6456/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В. розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
16 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_1 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати та виплатити у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР: інваліду війни ІІ групи: ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. на користь інваліда війни ІІ групи: ОСОБА_1 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06 06 1996 року № 230/96-ВР.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 21 травня 2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року було роз'єднано позовні вимоги у адміністративній справі №160/6059/21, виділивши з неї у самостійні провадження 5 позовних вимог.
Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_3 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати та виплатити у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР: інваліду війни І групи: ОСОБА_3 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. на користь інваліда війни І групи: ОСОБА_3 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06 06 1996 року № 230/96-ВР.
Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_1 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати та виплатити у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР: інваліду війни ІІ групи: ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. на користь інваліда війни ІІ групи: ОСОБА_1 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06 06 1996 року № 230/96-ВР.
Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_4 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати та виплатити у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР: інваліду війни ІІ групи: ОСОБА_4 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. на користь інваліда війни ІІ групи: ОСОБА_4 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06 06 1996 року № 230/96-ВР.
Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_5 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати та виплатити у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР: інваліду війни ІІ групи: ОСОБА_5 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. на користь інваліда війни ІІ групи: ОСОБА_5 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06 06 1996 року № 230/96-ВР.
В провадженні адміністративної справи №160/6059/21 залишено позовні вимоги ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_6 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати та виплатити у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР: інваліду війни І групи: ОСОБА_6 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 року у сумі - 20745 грн. на користь інваліда війни І групи: ОСОБА_6 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06 06 1996 року № 230/96-ВР.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року було прийнято до провадження адміністративну справу № 160/6456/21 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 27 травня 2021 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є військовослужбовцем, який був призваний Центрально-Міським РВК на спеціальні військові збори у 1989 році, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід ІІ групи, захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, брав безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків, а саме з 09 серпня 1989 року по 20 листопада 1989 року у в/ч 960 ОВТ у с. Оране. Згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон України №796-ХІІ) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інваліду ІІ групи - 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Згідно п. 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 4 від 12 березня 2012 року «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв 'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний запит громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: «Суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких поів'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсаціями за шкоду; заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати. Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 20 квітня 2007року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року." Також позивач вважає, що суд при винесенні рішення у цій справі повинен враховувати норми Конституції України, а також норми Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, яким були внесені зміни до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, де вказувалось: «У статті 48: частину четверту викласти в такій редакції: "Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат: інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати: учасникам ліквідації наслідків старії на Чорнобильській АЕС 2 категорії- п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні платив, що вказувало на покращення прав позивача, але Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була змінена та вона виглядає у такому виді: "п. 8) статтю 48 викласти у такій редакції: "Стаття 48. Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім 'ям за втрату годувальника. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім 'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетам Міністрів України», що призвело до погіршення прав позивача. На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що, крім цієї справи, у даний час у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають справи, а саме: №160/6457/21 та №160/6458/21.
При цьому, відповідачами у даних справах є один і той самий суб'єкт владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, спір у наведених справах виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні позовні вимоги.
Відповідно до п.21 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Аналізуючи вказану норму та зміст позовних вимог, заявлених у вищенаведених справах, суд приходить до висновку, що дані справи містять всі ознаки типової справи, що передбачені п.21 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, а значна їх кількість у провадженні суду, визначає доцільність ухвалення Верховним Судом зразкового рішення для формування єдиної судової практики вирішення даної категорії справ.
Відтак, із вирішенням Верховним Судом як судом першої інстанції даної категорії спорів буде постановлено зразкове рішення та буде встановлено єдину практику, а судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними та їх об'єднаннями на території України.
Пунктом 7 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.
Згідно до ч.10 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України передача справи на вирішення Верховного Суду як зразкової справи здійснюється відповідно до вимог статті 290 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.290 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Таким чином, враховуючи наведене та те, що ця справа та справи №160/6457/21 та №160/6458/21 містять всі ознаки типової справи, що передбачені п.21 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, а значна їх кількість у провадженні суду, визначає доцільність ухвалення Верховним Судом зразкового рішення для формування єдиної судової практики вирішення даної категорії справ, суд приходить до висновку про те, що зазначена адміністративна справа як типова, в порядку ст.290 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає направленню до Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 8) разом із поданням про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції, виходячи з вимог п.7 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п.7 ч.1 ст.29, ст.ст. 243, 248, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу №160/6456/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів передати на розгляд до Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 8) разом із поданням про розгляд даної справи Верховним Судом як судом першої інстанції в порядку ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна