08 грудня 2020 року Справа № 160/14348/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.11.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до пільгового, спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби та участь у бойових діях;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.1994 №202 (з урахуванням взаємозаліку професій) час проходження військової служби в особливий період з 22.04.2015 р. по 12.07.2016 року для перерахунку пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.1994 №202 (з урахуванням взаємозаліку професій) в кратному обчисленні час проходження військової служби в особливий період мобілізації з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року, тобто - 8 місяців (240 календарних днів) до спеціального стажу та пільгового стажу в потрійному розмірі - 8 х 3 = 24 місяці (720 днів) трудового стажу для перерахунку пенсії по інвалідності з моменту звернення з заявою про призначення пенсії 28 березня 2019 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Внаслідок професійної втрати працездатності позивачу було встановлено інвалідність з 28.03.2019 року. В березні 2019 року позивач звернувся до управління з метою призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Згідно записів у трудовій книжці та довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній позивач працював на ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посадах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме на посаді підземного гірничого робітника, прохідника з повним робочим днем у шахті. Крім того, в період з 21.04.2015 по 24.06.2016 позивач проходив військову службу при частковій мобілізації в особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , а також згідно довідки від 05.10.2020 № 910 Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки безпосередньо приймав участь у бойових діях в зоні АТО в Донецькій та Луганській областях у період з 14.06.2015 по 18.10.2015, з 11.11.2015 по 16.02.2016 та з 28.05.2016 по 24.06.2016.
ОСОБА_1 стало відомо, що при призначені позивачеві пенсії по інвалідності працівниками пенсійного фонду не було зараховано до спеціального та пільгового стажу період з 22.04.2015 по 12.07.2016 - час проходження військової служби, в тому числі з 14.06.2015 по 18.10.2015, з 11.11.2015 по 16.02.2016 та з 28.05.2016 по 24.06.2016 - участь у бойових діях.
В серпні 2020 року позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням вищезазначених обставин. Однак, Першотравеньского відділу обслуговування громадян (сервісний центр) від 02.09.2020 за вих.17051-17214/П-02/8 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що ним не подано до органів пенсійного фонду довідку військового комісаріату у зв'язку з чим військова служба була включена до загального стажу.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно не зарахував періоди його служби до пільгового стажу та не зарахував період його участі у бойових діях до спеціального пільгового стажу, у зв'язку з чим ОСОБА_1 втратив право на отримання пенсії в належному йому розмірі, що порушує встановлене ст. 46 Конституції України право позивача на соціальне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 24.11.2020; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 23.11.2020.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи. Копію ухвали від 09.11.2020 відповідачам - разом з копією адміністративного позову засобами телекомунікаційного зв'язку на адреси електронної пошти 27.11.2020, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачем до 14.12.2020.
07.12.2020 року засобами електронного зв'язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 22.03.2019 отримує пенсію по інвалідності.
20.08.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою довільної форми про перерахунок пенсії, на яку Головним управлінням була надана відповідь листом №17051-17214/П-02/8-0400/20 «Про розгляд звернення». Відповідач вважає, що Головним управлінням було надано роз'яснення з питання перерахунку пенсії, а рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії не приймалося.
Відповідно до довідки №334 від 04.04.2019, виданої Першотравенським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 в період з 14.06.2015 по 18.10.2015, з 11.11.2015 по 16.02.2016 та з 28.05.2016 по 24.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. З огляду на положення ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період проходження військової служби з 22.04.2015 по 12.07.2016 під час часткової мобілізації в особливий період зарахований позивачу до загального та пільгового стажу роботи згідно статті 114 Закону України №1058 в одинарному розмірі.
Відповідно до рішення про призначення пенсії по інвалідності 047350001287 від 22.05.2019 загальний повний страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком № 1 станом на 31.03.2019 становить 47 років 11 місяців 29 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за списком №1 (роботи підземні, професії за постановою № 202 (25)) - 8 років 5 місяців 23 дні.
Головне управління зазначає, що з березня 2019 року Позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися яким чином йому було розраховано пенсію по інвалідності, проте з заявою довільної форми ОСОБА_1 , звернувся лише 20.08.2020, на яку отримав роз'яснення з питань пенсійного забезпечення. На думку відповідача, будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли Позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до Відповідача, якщо Позивач вважав, що діями чи бездіяльністю Відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 07.09.2016 Першотравенським МО ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 04.01.2016 року Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 , Позивач має статус учасника бойових дій.
ОСОБА_1 проходив військову службу при частковій мобілізації з 16.05.2015 р. по 12.07.2016 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_5 .
Позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.04.2019 №334.
З 22.03.2019 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності до 01.04.2020, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ №215724.
02.05.2019 позивач звернувся до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням 047350001287 від 22.05.2019 Першотравенським об'єднаним управлінням ПФУ (4735) ОСОБА_1 з 22.03.2019 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого страховий стаж позивача становить 47 років 11 місяців 29 днів; страховий стаж до 01.01.2004 - 4 роки 2 місяці; страховий стаж після 01.01.2004 - 10 років 10 місяців 17 днів; додаткові роки за Список №1 - 8 років; додатковий стаж - 24 роки 11 місяців 12 днів; в тому числі: Роботи підземні, професії за пост.№202 (25) - 8 років 5 місяців 23 дні.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_2 період військової служби з 22.04.2015 року по 12.07.2016 року врахований до стажу позивача як 1 рік 2 місяці 21 день, тобто в одинарному розмірі.
Рішенням 047350001287 від 12.03.2020 Першотравенським об'єднаним управлінням ПФУ (4735) ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з продовженням інвалідності (без зміни групи), відповідно до якого пенсію призначено до 31.03.2022 року.
Позивач звернувся до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою довільної форми від 19.08.2020, у якій просив перерахувати пенсію та врахувати в підземний строк за період знаходження в зоні АТО в потрійному розмірі з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року, а також врахувати пільговий підземний стаж за період перебування в ЗСУ за 22.04.2015 року по 13.06.2015 року, з 25.06.2016 року по 18.07.2016 року.
Листом Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 02.09.2020 №17051-17214/П-02/8-0400/20 позивачу повідомлено, що згідно статті 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування на військовій службі, в також час проходження військової служби в особливий період з 22.04.2015 по 12.07.2016, відповідно до документів наданих для призначення пенсії, зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи в трикратному розмірі, на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони, відповідно до додатку 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів в ній» затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року. У наданих позивачем документах, для призначення пенсії, вищезазначена довідка відсутня.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування до пільгового (спеціального) стажу роботи періоду проходження військової служби та участь у бойових діях, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах, зокрема: особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону (ч.1 статті 33 Закону №1058-IV).
Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Згідно з положеннями Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, та Списку №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 посада «стовбурові (підземні)» віднесена до посад що даються право на пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином, професії та посади позивача, за якими він працював, віднесені до Списку №1.
Крім цього, вказаними Списками №1 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, відповідно до положень частини першої статті 1 якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
У розумінні приписів частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок №413).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.11.1991 року №1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
За правилами Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три (пункт 2.3 розділу 2).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Наведена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 року у справі №348/347/17 та від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17.
За положеннями частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, ОСОБА_1 проходив військову службу при частковій мобілізації з 16.05.2015 р. по 12.07.2016 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_5 .
Із довідки Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.04.2019 №334 судом було встановлено, що Позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року.
Тож, на підставі вищевказаних норм зазначена служба позивача у період його участі в антитерористичній операції, а саме: в період з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначенні пенсії на пільгових умовах - один місяць за служби за три місяці.
З аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року.
Водночас, суд звертає увагу, що в ході розгляду справи по суті було встановлено, що час проходження військової служби з 22.04.2015 по 12.07.2016 зараховано органом Пенсійного фонду до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до пільгового, спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби та участь у бойових діях та відповідно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 час проходження військової служби в особливий період з 22.04.2015 р. по 12.07.2016 року для перерахунку пенсії по інвалідності.
При цьому, суд зазначає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено процедуру та перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3 до Порядку № 22-1).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою, передбаченою п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1, а заява ОСОБА_1 від 19.08.2020 складена в довільній формі та не відповідає вищевказаним вимогам Порядку № 22-1.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що належним способом порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період його участі в антитерористичній операції з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року, до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, в кратному обчисленні - один місяць за служби за три місяці.
Водночас, щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на положення ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України, суд звертає увагу на таке.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17 на підставі аналізу положення ч. 1 ст. 122 КАС України у системному зв'язку з положенням ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Верховний Суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Такий висновок ґрунтується на тому, що право особи на отримання пенсії є безумовним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань у соціальній сфері.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що, за загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18 та 29 листопада 2019 року у справа №608/957/16-а.
Отже, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати конституційне право особи на пенсійне забезпечення.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в силу п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не містяться, то судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період його участі в антитерористичній операції з 14.06.2015 року по 18.10.2015 року, з 11.11.2015 року по 16.02.2016 року та з 28.05.2016 року по 24.06.2016 року, до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, в кратному обчисленні - один місяць за служби за три місяці.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно