про відмову у задоволенні клопотань
24 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2821/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків та розгляд справи у судовому засіданні та клопотання представника відповідача про розгляд справи за участю сторін в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 09 березня 2021 року №834 «Про проведення фактичної перевірки».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 35).
Представником відповідача 15 квітня 2021 року разом із відзивом на позовну заяву подано до суду клопотання про розгляд справи за участю сторін, яке мотивоване тим, що дана адміністративна справа становить значний суспільний інтерес та має важливе значення для контролюючого органу та в матеріалах справи існує ряд розбіжностей, які необхідно з'ясувати під час судового розгляду (арк. спр. 62).
На адресу суду 19 травня 2021 року надійшло клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків та розгляд справи у судовому засіданні (арк. спр. 64-65).
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, розгляд поданих клопотань за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи за участю сторін не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частинами п'ятою, шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно із частиною другою статті 159 КАС України заявами по суті справи є позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи. З аналізу наведених норм слідує, що усні пояснення представника сторони у судовому засіданні не мають ознак доказів в адміністративному судочинстві.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі 2Axen v. Germany», рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal»). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи в судовому засіданні.
Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, сторони не зазначають, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань позивача та представника відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
Вирішуючи клопотання позивача про виклик та допит свідка, суд зазначає наступне.
Нормами частини першої статті 65 КАС України визначено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Відповідно до частини другої вказаної статті свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).
Згідно із частинами першою-другої статті 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Частиною першою статті 92 КАС України, передбачено, що заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.
Позивач заявляючи клопотання про виклик свідка вказує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були безпосередніми очевидцями того як саме дизельне паливо заправлялось до паливних баків вантажних автомобілів одразу після його придбання, що зберігання пального в період квітень-травень 2020 року позивачем не проводилось, а резервуарів для зберігання пального у цей час у позивача не було. З-поміж іншого, свідок ОСОБА_3 може дати суду показання щодо проведення ГУ ДПС у Волинської області фактичної перевірки.
Разом з тим, суд зауважує, що предметом спору у даній справі є наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 09 березня 2021 року №834 «Про проведення фактичної перевірки» та відповідно до предмету доказування входять обставини щодо наявності або відсутності підстав для призначення такої перевірки.
Згідно із приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У даному випадку, показання свідків стосуються порушень, які виявленні в ході проведення перевірки, а тому, на переконання суду, не можуть свідчити про правомірність або протиправність самого наказу, прийняття якого передувало проведенню такої перевірки.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про виклик свідків, а тому відмовляє у його задоволенні.
Керуючись статтями 12, 65, 72, 92, 166, 248, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків та розгляд справи у судовому засіданні та клопотання представника відповідача про розгляд справи за участю сторін в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.І. Смокович