Справа № 308/12380/19
Закарпатський апеляційний суд
24.05.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю представника Закарпатської митниці Держмитслужби Селеша О.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали справи про порушення митних правил №33/4806/221/20 за апеляційною скаргою в. о. начальника Закарпатської митниці ДФС Уретія С.В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 12. 2019.
Цією постановою закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №4183/30500/19 від 27. 09. 2018 товари - взуття жіноче в асортименті, іноземного виробництва, різних торговельних марок, різних моделей, розмірів та кольорів, загальною кількістю 30 пар, повернуто власнику або його представнику за дорученням.
Згідно протоколу про порушення митних правил №4183/30500/19 від 27. 09. 2018 ОСОБА_2 ставилось у вину те, що 27. 09. 2019 о 05 год. 15 хв. в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав пасажирський автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 319 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що повертався з Італії, де перебував у приватних справах, в Україну на адресу Івано-Франківська обл., м. Болехів, вул. Ольги Кобилянської, 32.
Формою проходження митного контролю ОСОБА_2 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «червоний коридор».
ОСОБА_2 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані, відомості про транспортний засіб та наявність у нього багажу з особистими речами загальною кількістю 10 (десять) місць.
При усному опитуванні ОСОБА_2 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заперечив наявність будь-яких інших товарів, в тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено.
В ході митного контролю зазначеного транспортного засобу та речей ОСОБА_2 , окрім задекларованих десяти місць з особистими речами вказаного громадянина, був виявлений не вказаний в митній декларації та не заявлений при усному опитуванні товар іноземного виробництва, а саме: взуття жіноче в асортименті, іноземного виробництва, різних торговельних марок, різних моделей, розмірів та кольорів, загальною кількістю 30 пар.
-2-
Вищезазначений товар був поміщений у чотирьох картонних коробках, що знаходилися у вантажному відсіку автомобіля, на підлозі. Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався.
Виявлені предмети (взуття) ОСОБА_2 не визнав своєю власністю. Зі слів ОСОБА_2 , вищезазначені предмети його просили перевезти в Україну, де по приїзду йому мали зателефонувати для подальшої передачі цих коробок.
Вартість вилученого товару згідно висновку Закарпатського відділу з питань експертиз та досліджень №142008400-0332 від 15. 10. 2019 становить 237 015, 93 грн.
Враховуючи наведені обставини, особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вважала, що ОСОБА_2 не заявив за встановленою формою точних відомостей про переміщувані через митний кордон України товари, які в даній кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню і такі його дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.
Закриваючи провадження в справі суддя місцевого суду, зазначив, що при перетині кордону підтверджуючих документів щодо вартості 30 пар жіночого взуття ОСОБА_2 , не мав, проте він звертав увагу працівників митниці на те, що їх вартість становить до 500 євро, тобто не перевищує сумарну фактурну вартість в 500 євро, у зв'язку з чим не підлягає декларуванню. На підтвердження відповідних доводів, в матеріалах справи міститься накладна (рахунок фактура) № 1429 від 14. 08. 2019, відповідно до якої вартість вилученого товару становить 450,50 євро, а зі знижкою 22 % вартість становить 390 євро. На думку суду першої інстанції враховуючи те, що ОСОБА_2 ввозив речі вартістю, яка не перевищує норми, встановлені частиною першою статті 374 МК України, перетинав митний кордон не частіше одного разу на добу, наведене свідчить про відсутність у ОСОБА_2 обов'язку декларувати товар з урахуванням його вартості, яка не перевищує 500 євро, умислу на вчинення правопорушення, як і доказів того, що він намагався навмисно чи з необережності перемістити товари через митний кордон України з порушенням положень чинного законодавства не мав. На підставі викладеного та з урахуванням ст. 62 Конституції України, ст. 7 КУпАП, ст. ст. 487, 527 МК України, суд першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
В апеляційній скарзі в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС Уретій С.В. порушує питання про скасування постанови суду від 02. 12. 2019 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 . Просить прийняте нове рішення, яким ОСОБА_2 визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості безпосередніх предметів порушення митних правил та їх конфіскацію. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом належно не оцінено та не перевірено матеріали справи, а висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 жодних документів щодо підтвердження права власності на вилучений товар, а також відомостей про його вартість під час перетину кордону надано не було, при цьому надані в судовому засіданні документи, які на думку сторони захисту, підтверджують вартість виявленого товару, зокрема рахунок-фактура №1429 від 14. 08. 2019, не можна вважати належними доказами, оскільки вони складені на іноземній мові, належний переклад документів відсутній, рахунок-фактура не є фіскальним чеком, тому не може бути підтвердженням продажу товару по вказаним у ньому цінам. Більш того, товар, зазначений у рахунку-фактурі №1429 не відповідає товару, вилученому на підставі протоколу про порушення митних правил, оскільки в ньому зазначено іншу країну виробника товару, а зазначена у даному рахунку-фактурі ціна в середньому 12-14 євро за
-3-
пару взяття світових брендів викликає сумніви у її достовірності. У зв'язку з наведеним вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 23, 33, 245 КУпАП.
На апеляційну скаргу в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС Уретія С.В., захисником Ковальчук О.В. подано заперечення, в якому йдеться про необгрунтованість апеляційної скарги з підстав законності та обгрунтованості постанови судді від 02. 12. 2019. В обгрунтування своїх доводів захисник зазначає, що в письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що 27. 09. 2019, під час усного опитування він вказав відомості які відображені у декларації, однак при огляді товару на митному контролі працівниками митниці було виявлено товар іноземного виробництва (взуття жіноче в асортименті, кількістю 30 пар). Цей товар знаходився в чотирьох великих коробках на підлозі автомобіля без факту приховування, та зазначив що ці коробки передали йому з Італії незнайома людина (жінка), зазначила що дане взуття придбане на розпродажі за дуже низьку вартість, для перевезення їх на територію України щоб подарувати своїм родичам. Згодом йому власник даного взуття, а саме громадянин України ОСОБА_3 повинен був зателефонувати та забрати його. Однак на його пояснення, що даний товар коштує до 500 євро, та має вагу в цілому - приблизно 35 кг., а також на те, що на даний товар у власника є чек, однак він знаходиться у нього і при потребі може його підвезти на митницю, ніхто не звернув уваги. Також зазначає, що висновок експерта з питань експертиз та досліджень від 15. 10. 2019, носить виключно інформаційний характер, без жодних конкретних та правдивих характеризуючих ознак вищевказаного товару. Експертом не було дотримано всіх норм проведення експертизи, натомість у висновку № 142008400-0332 від 15. 10. 2019, була зазначена поверхнева та не точна вартість товару на суму - 237 015,93 грн., що в рази перевищує дійсну вартість товару, оскільки у накладній (рахунку - фактурі) від 14. 08. 2019 за № 1429, чітко зазначається, що вартість даного товару становить 450,50 євро, а зі знижкою 22 відсотки, його вартість становить 390,00 євро, що може підтвердити свідок ОСОБА_3 , який придбав цей товар та просив ОСОБА_2 , перевести його в Україну. Окрім того, захисник наголошує на тому, що ОСОБА_2 не був обізнаний про вартість товару, що свідчить про відсутність у нього умислу на порушення митних правил. Що стосується неналежності, на думку митного органу, наданих стороною захисту документів про вартість товару, то всі документи перекладено на українську мову, з метою достовірності зазначеної у рахунку-фактурі №1429 вартості товару, стороною захисту проведено звіт про оцінку майна та надано відповідний висновок ТОВ «Консалтингова кампанія «Лада» від 14. 01. 2019, згідно якого ринкова вартість вилученого відповідно до протоколу про порушення митних правил взуття жіночого в кількості 30 пар становить 479,64 євро. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, має на утриманні малолітню дитину та дружину, позитивно характеризується, займається активною громадською діяльністю, не являється приватним підприємцем та не здійснює перевезення товарів в комерційних цілях та є законослухняним громадянином.
Будучи неодноразово належними чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Ковальчук О.В. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з'явилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий
-4-
принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Ковальчук О.В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. ст. 268, 271 КУпАП.
Заслухавши пояснення та доводи представника Закарпатської митниці Держмитслужби України Селеша О.Я., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в.о. начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Уретія С.В. задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і аз яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 489 МК України та ст. 280 КУпАП, посадова особа (суддя) при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону при розгляді справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_2 , суд першої інстанції виконав в повному обсязі та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Статтею 472 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Висновок митного органу про те, що декларантом ОСОБА_2 не заявлено за встановленою формою точних відомостей про переміщуваний через митний кордон України товар, що підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, зроблено на підставі експертного висновку від 15. 10. 2019 за №142008400-0332, згідно якого загальна ринкова вартість вилучених товарів станом на 27. 09. 2019 становить 237 105 грн. 93 коп. Згідно цього ж висновку, експерт ОСОБА_4 зазначила, що висновок цього дослідження є достовірним за умови правдивості отриманої інформації з незалежних джерел, однак експерт не гарантує в будь-якій формі факту її достовірності. Із описової частини зазначеного висновку також вбачається, що під час експертного дослідження документи щодо якості, безпеки та походження товару не використовувались, внаслідок їх відсутності.
Згідно санкції ст. 472 МК України точне визначення вартості предмету порушення митних правил (товару) є обов'язковим, оскільки від його вартості напряму залежить стягнення, яке може бути призначено судом у виді 100 відсотків вартості цього товару.
-5-
Всупереч наведеним вимогам закону митним органом залишено без належного визначення дійсної вартості товару переміщеного ОСОБА_2 , хоча для правильного вирішення справи та призначення конкретно визначеного виду і розміру стягнення за статтею 472 МК України, це має важливе значення.
На переконання апеляційного суду, cудом першої інстанції зроблені правильні висновки щодо вартості переміщуваного ОСОБА_2 товару, прийнявши до уваги документи про вартість товару, надані його захисником - адвокатом Ковальчук О.В. при розгляді справи в суді першої інстанції, згідно яких загальна вартість товару, який ввозив ОСОБА_2 на територію України 27. 09. 2019, становить 450,50 євро.
Ці ж обставини підтверджено долученим в ході апеляційного розгляду звітом про оцінку майна від 14. 01. 2020, згідно якого загальна вартість жіночого взуття в кількості 30 пар, вилученого відповідно до протоколу про порушення митних правил №4183/30500/19 від 27. 09. 2019 становить 12 767,61 грн., що станом на день проведення експертної оцінки складала 479,64 євро (а.с.111-156).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи в. о. начальника митниці про те, що суддя першої інстанції безпідставно відхилив висновок №142008400-0332 від 15. 10. 2019, складений експертом Закарпатського відділу з питань експертиз та досліджень Жук Н.М. та взяв до уваги документи щодо вартості переміщуваного товару, надані захисником Мандзюка А.Л., не заслуговують на увагу.
Крім того, всупереч наведеним в апеляційній скарзі доводам зазначені документи, зокрема: рахунок-фактура №1429 від 14. 08. 2019 та звіт про оцінку майна від 14. 01. 2020, відповідно до якого вартість вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №4183/30500/19 від 27. 09. 2019 майна - жіночого взуття в кількості 30 пар, становить 12 767,61 грн., є належними та допустимими доказами.
Спростовуються матеріалами справи і твердження апеляційної скарги про відсутність у вказаних документахнайменування товару, їх перекладу на українську мову та невідповідність зазначеного у рахунку-фактурі №1429 від 14. 08. 2019 товару, вилученому згідно протоколу про порушення митних правил №4183/30500/19 від 27. 09. 2019.
Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не здобуто доказів, які б ставили під сумнів дані щодо вартості переміщуваного товару, зазначені у наданих захисником ОСОБА_2 - адвокатом Ковальчук О.В. документах щодо вартості товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
-6-
Наведене свідчить, що суддею вірно встановлено вартість переміщуваного ОСОБА_2 товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 МК України не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг., що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.
Таким чином, враховуючи, що станом на дату складання протоколу, а саме на 27. 09. 2019 - 500 євро складало 13 225 грн. та з огляду на вартість товару переміщуваного ОСОБА_2 , яка вказана у рахунку-фактурі №1429 від 14. 08. 2019 - 450,50 євро, чи у Звіті про оцінку майна - 12 767,61 грн., що в перерахунку складає 479,64 євро, тому всі вказані суми коштів знаходяться в межах неоподаткованої норми визначеної Митним Кодексом України, що давало ОСОБА_2 право не декларувати вилучений товар.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що митницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
При розгляді справи апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09. 06. 98, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19. 02. 2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
-7-
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України, суд вважає що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 та його винуватість не доведена.
Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП та МК України, для з'ясування питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України, відтак рішення суду про відсутність в його діях ознак незаявлення за встановленою формою точних відомостей про переміщувані через митний кордон України товари, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає, а тому апеляційна скарга в. о. начальника Закарпатської митниці Держмитслужби України задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу в. о. начальника Закарпатської митниці ДФС України Уретія С.В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 12. 2019 щодо ОСОБА_2 , - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: