Справа № 309/3510/20
Іменем України
28 травня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року, ухвалене головуючою суддею Волощук О.Я., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дружину,
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дружину.
Позов обґрунтовувала тим, що 03.10.2016 між ними укладено шлюб, за час перебування в якому в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у сторін не склалося, після народження другої дитини вони стали проживати окремо. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14.09.2020 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1750 грн. щомісячно на кожну дитину.
Вказувала, що діти проживають разом із нею, знаходяться на її утриманні та вихованні. Вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трьохрічного віку. Розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей не покриває всіх витрат, які несе позивачка на дітей. Відповідач є молодим за віком, працездатний, виїжджає на сезонні роботи за кордон, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьохрічного віку.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення меншою донькою трьох років.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_2 щомісячно аліменти на її утримання в розмірі по 2 000 гривень, починаючи з дня подання заяви до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьохрічного віку.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 908,00 гривень, судового збору.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що суд не з'ясував його матеріальний стан та спроможність сплачувати аліменти в розмірі 2 000,00 грн. на утримання позивачки до досягнення меншою донькою трьохрічного віку. Заперечує висновки суду щодо можливості надавати матеріальну допомогу дружині. При цьому зазначає, що на підставі рішення суду з нього вже стягуються аліменти на дітей в розмірі по 1 750,00 грн. на кожну дитину щомісячно, що в сукупності складає 3 500,00 грн. А тому стягнення з нього додатково ще 2 000,00 грн. на утримання дружини є непомірною сумою, з врахуванням того, що він ніде не працює, хворіє.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п'ятнадцять днів, з дня вручення копії цієї ухвали, для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Копію вказаної ухвали суду ОСОБА_2 отримала 23.04.2021, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Поштовий конверт направлений на адресу ОСОБА_1 повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не подано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, 03.10.2016 року сторони уклали шлюб. За час перебування в шлюбі в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у сторін не склалося, після народження другої дитини вони стали проживати окремо.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14.09.2020 присуджено до стягнення із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1750 гривень на кожну дитину.
Діти проживають разом із позивачкою, знаходяться на її утриманні та вихованні. Позивачка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трьохрічного віку. Розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей не покриває всіх витрат, які несе позивачка на дітей.
Відповідно до ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягненням дитиною трьох років.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 84 СК України, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Оскільки малолітні діти сторін проживають з позивачкою, що не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 не має можливості працювати та додатково заробляти кошти на забезпечення свого матеріального стану та на утримання дітей, так як молодшій доньці ОСОБА_3 , на момент звернення до суду з позовом, виповнилося тільки 1,5 роки. А тому, відповідач має обов'язок сплачувати аліменти на її утримання до досягнення молодшою донькою трьохрічного віку так-як йому ніщо не перешкоджає працювати та заробляти на утримання сім'ї.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які може сплачувати відповідач на користь позивачки на її утримання до досягнення молодшою донькою трьох років, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач є працездатним, інших дітей, непрацездатних дружини або батьків на утриманні не має, а тому має можливість сплачувати аліменти на дружину, в силу свого працездатного віку та стану здоров'я.
Доводи апелянта про те, що судом не враховано того, що він хворіє, а тому не має можливості надавати допомогу дружині, не знайшли свого вагомого підтвердження, а суд першої інстанції критично оцінив додані відповідачем докази про його захворювання, які при цьому не перешкоджають можливості йому працювати.
Крім того, ОСОБА_1 і суду апеляційній інстанції не надав доказів того, що його захворювання призвело до інвалідності чи неможливості працювати та надавати допомогу дружині до досягнення їх донькою трьохрічного віку. Відсутність матеріальної підтримки з боку відповідача, призведе до вкрай утрудненого життя позивачки, що не відповідатиме ст. 48 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Апеляційний суд також не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивачка працює у торговому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що підтверджує можливість її самостійного утримання, так як нормами СК України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює. А крім цього, посилання відповідача на певні світлини не є безспірним так-як такі не є належними та допустимими доказами, які б доводили ту обставину, що позивачка має реальну можливість працювати і тим самим заробляти собі на життя.
Виходячи з сукупності проаналізованих обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення без задоволення скарги, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зважуючи на викладене та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 28 травня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: