Єдиний унікальний номер 243/4891/20
Номер провадження 22-ц/804/987/21
26 травня 2021 року
м. Бахмут
справа № 243/4891/20
провадження № 22-ц/804/987/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого Хейло Я.В.,
суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Мірошниченко Л.Є.), ухваленого в приміщенні суду в місті Слов'янськ Донецької області,-
У червні 2020 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулось Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» 29.08.2017 року укладено кредитний договір № 500614102, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у суму 100000 грн. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші непередбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 30.03.2020 року у сумі 152225 грн. 72 коп., що складається з: строкової заборгованості у сумі 44112,84 грн., простроченої заборгованості у сумі 32217,02 грн., строкової заборгованості по нарахуванню відсотків та комісіях у сумі 4316,10 грн., прострочена заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях у сумі 68579,76 грн., штрафах у сумі 3000,00 грн.
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2020 року позов АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.08.2017 року, станом на 30.03.2020 року у сумі 44112,84 грн., прострочена заборгованості у сумі 32217,02 грн., строкова заборгованості по нарахуванню відсотків та комісіях у сумі 4316,10 грн., прострочена заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях у сумі 68579,76 грн. на загальну суму 149225 грн. 72 коп.
Відмовлено АТ «Альфа-Банк» у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 3000 грн. 00 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 27 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 05.08.2020 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шейко К.В., просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволення позову відмовити.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права.
Зазначає, що за період з 27.09.2017 по 02.11.2018 ОСОБА_1 було сплачено, за зобов'язаннями по угоді про надання кредиту №500614102 від 29.08.2018, 177036,58 гривень.
Посилається на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, постанови у справах 666/4957/15-ц, 641/1984/15-ц, постанову від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15-ц, рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі №15-рп/2011, та зазначає, що умови договору про надання споживчого кредиту, які передбачаються здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними.
Однак пунктом 5.1. договору передбачена комісія за розрахунково-касове обслуговування в різних розмірах, передбачених пунктами а,б,в,г,д від 15 грн до 3400 грн.
Загалом позивачем лише зазначеної комісії сплачено приблизно на 51000 грн, хоча зазначені кошти мали йти на погашення тіла кредиту.
Представником АТ «Альфа-Банк» Дегтярьовим Є.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що договір між сторонами було укладено 29.08.2017 року, а Закон України «Про споживче кредитування», який не містить обмежень банкам передбачати в умовах кредитного договору комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування, набрав чинності 10.06.2017.
Вважає посилання на практику судів касаційної інстанції необгрунтованим, оскільки вона стосується договорів, укладених до 10.06.2017.
Комісія за розрахунково-касове обслуговування включена до сукупної вартості кредиту, встановлена у твердій грошовій сумі, зміна якої не передбачена умовами договору, що не суперечить вимогам законодавства.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 29.08.2017 року підписав угоду № 500614102, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у сумі 100000 грн. (а.с.4-7).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.03.2020 року у сумі 152225 грн. 72 коп., що складається з: строкової заборгованості у сумі 44112,84 грн., простроченої заборгованості у сумі 32217,02 грн., строкової заборгованості по нарахуванню відсотків та комісії у сумі 4316,10 грн., прострочена заборгованість по нарахованих відсотках та комісії у сумі 68579,76 грн., штрафах у сумі 3000,00 грн. (а.с. 15)
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову складає 152225,72 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з урахуванням обмежень щодо нарахування пені та штрафів, встановлених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості у розмірі 149225, 72 гривень, що складається з строкової заборгованості у розмірі 44112,84 грн., простроченої заборгованості у розмірі 32217,02 грн., строкової заборгованості по нарахуванню відсотків та комісіях у сумі 4316,10 грн., простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у сумі 68579,76 грн.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2017 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), підписана угода про надання особистого кредиту № 500614102. Оферта та укладення угоди про надання особистого кредиту та акцепт пропозиції на укладення угоди про надання особистого кредиту склали єдиний документ - угоду про надання особистого кредиту (а.с. 4-5, 6-7).
Як зазначено в угоді про надання особистого кредиту, ОСОБА_1 надано особистий кредит на умовах продукту «Свій Кредит», а саме: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 100000, 00 грн, процента ставка за користування кредитом - 13,99 %, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
З довідки-розрахунку заборгованості, що надана суду з разом з позовом вбачається, що за період з 29.08.2017 по 30.03.2018 року позивач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 152225, 72 гривень (а.с. 15).
Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору та їх суперечності частині 5 статті 11, частинам 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» необґрунтованими з огляду на наступне.
На час виникнення спірних правовідносин, укладання кредитної угоди 29 серпня 2017 року, діяв Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції від 10.06.2017 року.
Відповідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 10.06.2017) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 15.11.2016) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 15.11.2016) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Згідно пункту 7 Оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту №500614102 від 29.08.2017 року, кредит надається позичальнику: для власних (особистих) потреб шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що відкритий позичальнику у ПАТ «Альфа-Банк», суми грошових коштів у розмірі 100000,00 грн, та для оплати комісійної винагороди Банку за надання Кредиту, шляхом безготівкового перерахування на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Альфа-Банк» грошових коштів у сумі, що вказана в підпункті «г» пункту 5.1 цієї Оферти на Укладення угоди про надання кредиту. Загальні суми коштів, що вказані в цьому пункті дорівнюють сумі кредиту.
Підпунктом «д» пункту 5.1 Оферти встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування, а саме: обслуговування кредитної заборгованості пропоную встановити в розмірі 3400 грн без ПДВ. Комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті пропоную сплачувати щомісячно за кожний місяць користування Кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком №1 до цієї Оферти на укладення угоди про надання кредиту та є невід'ємної частиною Угоди про надання кредиту. Зазначену в цьому підпункті комісійну винагороду пропоную нараховувати починаючи з дня надання кредиту по дату остаточного повернення кредиту, що вказана в пункті 6 цієї Оферти на укладання Угоди про надання кредиту.
Згідно пункту 6 Оферти дата остаточного повернення Кредиту, яку прошу вважати датою припинення нарахування відсотків та комісій 30.08.2021 року.
Наведені положення пунктів 5.1, 6, 7 Оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту №500614102 від 29.08.2017 року, що власноручно підписана ОСОБА_1 , кореспондуються з положеннями пунктів 5.1, 6, 7 Акцепту пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту №500614102 від 29.08.2017 року, підписаного уповноваженою особою ПАТ «Альфа-Банк» Зорінець О.О. (а.с. 4-5, 6-7)
Крім того, відповідач ОСОБА_1 ознайомився з Додатком №1 угоди про надання кредиту №500614102 від 29.08.2017, в якому наведено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахування вартості супутніх послуг, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (а.с. 8)
Таким чином, враховуючи, що супутні послуги ПАТ «Альфа-Банк» за Угодою про надання кредиту №500614102 від 29.08.2017 у вигляді розрахунково-касового обслуговування у розмірі 3400,00 гривень, було включено до загальних витрат за споживчим кредитом; сторони погодили істотні умови договору; відповідач ОСОБА_1 ознайомився з Графіком платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахування вартості супутніх послуг, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 149225, 72 гривень.
Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц, як підставу для скасування судового рішення, оскільки рішення суду наведеній у постанові позиції не суперечить : в даній справі представником ПАТ «Альфа-Банк» надано суду копії Оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту №500614102 від 29.08.2017 року, акцепту пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту №500614102 від 29.08.2017 року, графіку погашення кредитної заборгованості, розрахунки заборгованості за кредитним договором, виписку по особовим рахункам, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №666/4957/15-ц є недоречним, оскільки у справі, що переглядалась Верховним Судом правовідносини склались на підставі кредитного договору, укладеного 23 березня 2007 року, тобто до внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено процесуальний чи матеріальний закон, що потягнуло б за собою скасування оскаржуваного рішення.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 374, 375, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Я.В. Хейло
Судді О.А. Мірута
О.О. Тимченко