Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27 травня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2016/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Бєлова В.М. вх. №2016/21 про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1
до Акціонерного товариства "Турбоатом", 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269
про зобов'язання вчинити певні дії
25.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Турбоатом" про визнання рішень (протоколів) Дирекції № 5-Н від 20.01.2021 року та Наглядової ради 26.01.2021 року № 2-НР АТ "Турбоатом" недійсними, зобов'язання відповідача провести незалежну оцінку ринкової вартості акцій (емісійних цінних паперів) АТ "Турбоатом" суб'єктом оціночної діяльності.
Ухвалою суду від 27.05.2021 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 також було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд заборонити відповідачу здійснювати викуп емісійних цінних паперів (акцій) АТ "Турбоатом" на вимогу акціонерів Товариства відповідно до ст. ст. 68-69 Закону України "Про акціонерні товариства" .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Вирішуючи заяву позивача, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено наступне:
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При цьому, суд відзначає, що заяву про забезпечення позову викладено письмово, вона містить чіткі та зрозумілі аргументи на підтримку своїх доводів. Судом також враховано дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З огляду на це суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з метою вирішення заяви про забезпечення позову.
Оскільки, наданих заявником пояснень у своїй заяві, достатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд вважає, що підстав призначати судове засідання немає.
Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії, як даному випадку.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відтак, для обґрунтування позивачем необхідності застосування заходів забезпечення позову є достатнім надання доказів, які вказують на те, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, тобто надають достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін [рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11]. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок [рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V].
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У ч. 1 ст. 137 ГПК України серед заходів забезпечення позову передбачаються, зокрема, заборона відповідачу вчиняти певні дії (п. 2), а також заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4).
Предметом позовних вимог у даній справі є:
- визнання рішень (протоколів) Дирекції № 5-Н від 20.01.2021 р. та Наглядової ради 26 січня 2021 року № 2-НР Відповідача про визначення ринкової вартості (ціни) акцій (емісійних цінних паперів) АТ «Турбоатом»- недійсними.
- зобов'язання Відповідача провести незалежну оцінку ринкової вартості акцій (емісійних цінних паперів) АТ «Турбоатом» суб'єктом оціночної діяльності.
Як зазначено в позовній заяві, на позачергових загальних зборах акціонерів Відповідача, які відбулись 22.01.2021 року, ряд акціонерів АТ «Турбоатом» проголосували проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення Товариством значних правочинів.
У зв'язку з цим, відповідно до ст. 69 закону України «Про акціонерні товариства» товариство протягом не більш як п'яти робочих днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, у порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє акціонерів, які мають право вимагати обов'язкового викупу акцій, про право вимоги обов'язкового викупу акцій із зазначенням, крім іншої інформації, ціни викупу акцій.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 вказує на визначення Дирекцією та Наглядовою радою відповідача ринкової вартості акцій АТ «Турбоатом», яка не відображає дійсний стан щодо їх реальної ціни (для здійснення їх викупу на вимогу акціонерів Товариства відповідно до ст. ст. 68 - 69 Закону України «Про акціонерні товариства») та зазначає на необхідність встановлення ринкової вартості цінних паперів АТ «Турбоатом» (код ЄДРПОУ 05762269) для здійснення їх подальшого викупу.
Відповідно до ч. З ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Тобто, мінімальний строк позовного провадження складає - 90 днів, без врахування строку, на який він може бути продовжений судом.
Таким чином, до моменту розгляду справи по суті та прийняття судом рішення за позовною заявою може відбудетеся викуп цінних паперів АТ «Турбоатом» за ціною, розмір якої поставлено під сумнів в позовній заяві.
Отже, у разі ухвалення рішення суду вже після викупу емісійних цінних паперів (акцій) Товариства відповідно до ст. ст. 68 - 69 Закону України «Про акціонерні товариства» за вартістю однієї простої іменної акції в розмірі 8,2000 грн., без проведення незалежної оцінки реальної ринкової вартості цих акції суб'єктом оціночної діяльності, не буде дотримано захист прав позивача, передбачених ст. ст. 8, 25, 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 116 Цивільного кодексу України, задля захисту яких він фактично і звернувся до суду.
У зв'язку з цим, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення Господарського суду Харківської області у разі постановлення його на користь позивача, та унеможливить ефективний захист та відновлення прав позивача, як акціонера АТ «Турбоатом», які, як зазначає останній, порушені з боку відповідача, оскільки викуп акцій за курсом, який не відображає реальної вартості емісійних цінних паперів відповідача, може призвести до нанесення значних збитків АТ «Турбоатом», що прямо пропорційно відзначиться на розмірі дивідендів, які акціонери щорічно отримують від ефективної роботи відповідача (призведе до їх зменшення або взагалі позбавлення у разі припинення діяльності відповідача).
Таким чином, суд доходить висновку, що вжиття наведених в заяві заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії, пов'язані з забороною АТ «Турбоатом» здійснювати викуп емісійних цінних паперів (акцій) на вимогу акціонерів Товариства відповідно до ст. ст. 68 - 69 Закону України «Про акціонерні товариства» сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, і в разі задоволення позову, забезпечить можливість виконання рішення суду.
Суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із позовними вимогами.
Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
При цьому, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, а саме не надає оцінку посиланням заявника на безпідставність та незаконність дій відповідача.
До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення в разі постановлення його на користь позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Враховуючи положення ст. 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Відповідно до ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. ст. 74, 77, 78, 79, 136, 137, 140, 141, 144, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 вх. №2016/21 про забезпечення позову у справі №922/2016/21 задовольнити.
Заборонити Акціонерному товариству «Турбоатом» (Україна, 61037, м. Харків, проспект Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269) здійснювати викуп емісійних цінних паперів (акцій) АТ «Турбоатом» відповідно до ст. ст. 68 - 69 Закону України «Про акціонерні товариства».
Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 27.05.2021 року і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 28.05.2024 року.
Стягувачем за цією ухвалою є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Боржником за цією ухвалою є Акціонерне товариство "Турбоатом", 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 27.05.2021.
Ухвалу підписано 27.05.2021 року.
Суддя С.А. Прохоров
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.