Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3816/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі ВП Змівської ТЕС, смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна аудиторська служба України
про стягнення 1201884,10 грн.
за участю представників:
позивача - Чебаненко В.П., довіреність № 97/22 від 16.03.2021,
відповідача - Настенко М.О., ордер серія АХ № 1005921 від 16.12.2019,
3-ї особи - не з'явився,
ПАТ "Центренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Котлотурбопром" грошові кошти в сумі 1201884,10 грн. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 193, 224, 225 ГК України, статей 11, 525, 526, 530, 610- 612, 629 ЦК України мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №16/251 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання від 12.06.2018 в частині завищення вартості виконаних робіт, що було встановлено актом ДАС України від 28.08.2019 №05-21/5 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Центренерго" за період з 01.05.2016 по 31.03.2019. Позивач стверджує, що втрати фінансових (матеріальних) ресурсів, які, відповідно до вказаного акта він зазнав, є ні чим іншим, як майнова (матеріальна) шкода (збитки), відшкодування якої прямо передбачено пунктом 7.11. договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2020 по справі № 922/3816/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №922/3816/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 справу №922/3816/19 передано на розгляд судді Жиляєву Є.М.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 прийнято справу №922/3816/19 до свого провадження, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.03.2021 об 11:00.
02.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення (вх. №4980) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
22.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 6422) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 у справі № 922/3722/20 підготовче засідання відкладено на 05.04.2021 на 11:30.
05.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 7560) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2021 на 14:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі 922/3816/19 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено шляхом оголошення в судовому засіданні перерви до 17.05.2021 до 10:00.
Позивач в судове засідання 17.05.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та наданих поясненнях (т.с. 4 а.с. 7-12), просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 17.05.2021 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданих раніше відзиві та поясненнях (т.с. 4 а.с. 23-33).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача в судове засідання 17.05.2021 не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 010301/1 про вручення третій особі копії ухвали суду від 20.04.2021 у справі № 922/3816/19.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 17.05.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також враховуючи вказівки Верховного суду, наведені у постанові від 04.02.2021 у справі № 922/3816/19, суд установив наступне.
12.06.2018 між ПАТ "Центренерго" (замовник) та ТОВ "Котлотурбопром" (виконавець) було укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/251 (надалі - договір), передумовою укладання якого було проведення замовником публічних закупівель №UA-2018-04-18-001176-с, відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з пункту 1.1 договору відповідач зобов'язався у 2018-2019 роках виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору, а позивач прийняти і оплатити роботи.
Відповідно до пункту 1.2. договору, роботи повинні бути виконанні у строки, зазначені у додатку №1 до договору. В разі відсутності в додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.
Згідно з умовами пунктів 3.1-3.2. договору ціна цього договору буде визначена у додатку №1 до договору. Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком №3 до даного договору.
Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору найменування, опис робіт, ДК: 45250000-4 Будівництво заводів/установок, гірничодобувних і переробних об'єктів та об'єктів нафтогазової інфраструктури (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів ст.№1,6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" і "ДГ", 2 черга). Відповідач виконує Роботи у повному обсязі згідно з проектно-кошторисною документацією на "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів ст.№1,6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" і "ДГ", 2 черга.
Згідно з п. 2 додатку №1 до договору загальна вартість робіт 114999999,00 грн (у тому числі ПДВ 19 166 666,50 грн).
Відповідно до п. 3.3. договору, кошторис (калькуляція), передбачений додатком до договору є твердим та підлягає зміні виключно з підстав визначених законодавством за погодженням сторін.
Розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України, в порядку передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця. До рахунку додаються акт прийому-передач виконаних робіт та інші документи, визначені в додатку №1 до договору (пункт 9. додатку № 1 до договору), аналогічне положення також закріплене у пункті 5.5 договору (п.п. 4.1., 4.2. договору).
Виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановленні цим договором (п.6.1.1. договору).
Відповідно до п.5.4. договору здавання-приймання виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передач виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання Замовником повідомлення про готовність результатів робіт до приймання.
Згідно з пунктами 5.6.-5.10. договору у випадку виявлення недоліків при прийняті робіт замовник підписує акт приймання передачі виконаних робіт і із зазначенням переліку недоліків та термінів, протягом якого вони повинні бути усуненні. Роботи за цим договором вважаються переданими замовнику з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі робіт без зауважень.
Пунктом 6.3.2. договору визначено, що замовник зобов'язаний приймати виконанні роботи згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт, за умови надання усіх необхідних для підписання акту прийому-передачі виконаних робіт належно оформлених Виконавцем документів, передбачених договором.
Відповідно до пунктів 6.2.1., 6.2.4. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи та вимагати від замовника оплати належним чином виконаних робіт у розмірах і порядку передбачених умовами даного договору.
Документи необхідні замовнику для підписання акту прийму-передачі виконаних робіт, визначені у пункті 9 додатку №1 до договору, серед яких зокрема є довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі №Кб-3, накладні на товарно-матеріальні цінності виконавця, використані при виконанні робіт та зазначені в Кошторисній документації, накладні та розрахунки транспортних витрат тощо.
Судом встановлено, що відповідач виконав, а позивач прийняв виконані роботи відповідно до умов договору без будь - яких претензій та зауважень щодо якості та кількості, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, актів вартості устаткування до актів приймання-передачі викопаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі №Кб-3.
Вищевказані документи підписані та скріплені печатками сторін.
У подальшому ДАС України проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ПАТ "Центренерго" за період з 01.05.2016 по 31.03.2019.
В акті №05-21/5 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Центренерго" за період з 01.05.2016 по 31.03.2019, складеного ДАС України 28.08.2019, зазначено, що на порушення пункту 6.4.6 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", вартість виконаних ТОВ Котлотурбопром" робіт з капітального будівництва по проекту "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів cт. №1, 6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" та "ДГ" завищена на загальну суму 1 201 884,10 грн (з урахуванням ПДВ). Вказане порушення допущено посадовими особами підрядної організації ТОВ Котлотурбопром", якими унесені недостовірні дані щодо вартості устаткування до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, що є первинними документами бухгалтерського обліку, а також директором Зміївської ТЕС Бабенко І.А., яким підписані акти вартості устаткування до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, до яких підрядною організацією внесені недостовірні дані. Станом на момент завершення ревізії, пояснення відповідальними особами Зміївської ТЕС не надані. В бухгалтерському обліку Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" господарські операції з капітального будівництва, виконаних ТОВ Котлотурбопром", відображені по дебету субрахунку бухгалтерського обліку 1510 "Капітальне будівництво" та кредиту субрахунку бухгалтерського обліку 6318 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками по капітальному будівництву". Зазначене порушення призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів ПАТ "Центренерго" на загальну суму 1 201 884,10 грн.
Відповідно до п. 7.11. договору у випадку, якщо за результатом перевірки (контрольних обмірів, звірки, ревізії, зустрічної звірки тощо) господарської діяльності замовника та/або виконавця контролюючими та/або правоохоронними органами буде встановлено невідповідність документів, підписаних/укладених/наданих під час виконання договору, умовам договору та/або даним бухгалтерського обліку виконавця/субпідрядника(ів) (в т. ч., однак не виключно:
- відсутність у виконавця та/або субпідрядників офіційно працевлаштованих працівників відповідної кваліфікації;
- відсутність власних та/або орендованих офісних та складських приміщень, транспортних засобів, сировини та матеріалів, виробничих засобів, в тому числі сертифікованих або іншим чином оформлених відповідно до чинного законодавства України;
- відсутність або невідповідність вимогам чинного законодавства дозволів та ліцензій, необхідних виконавцю/субпідряднику(ам) для виконання робіт за договором;
- завищення вартості виконаних робіт;
- відсутність підтвердження витрат, включених до актів приймання-передачі робіт, в тому числі вартості товарно-матеріальних цінностей, фактичних витрат на відрядження та перевезення персоналу підрядника/субпідрядника(ів)) тощо, і відповідним контролюючим та/або правоохоронним органом та/або судом прийнято рішення (акт, вимогу, ухвалу, постанову тощо) про завдання Замовнику шкоди (збитків) та їх (шкоди/збитків) відшкодування,
виконавець зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів, з дати відправлення замовником відповідної вимоги виконавцю за його місцезнаходженням та/або на електрону адресу виконавця, сплатити замовнику грошові кошти в розмірі суми, на яку замовнику завдано шкоди (збитків).
17.10.2019 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №25/1243-5199 від 15.10.2019 з вимогою належним чином виконати умови пункту 7.11. договору та сплати на рахунок позивача 1201884,10 грн.
Проте вказана вимога позивача залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає про те, що оскільки правовідносини з оплати робіт виникли з договору, ціна договору була чітко визначена по узгодженню сторін, акти здачі-приймання виконаних робіт за договором підписані позивачем без жодних зауважень, оплата виконаних робіт проведена в межах узгодженої ціни та кошторису, зазначені ДАС в Акті ревізії недоліки не можуть впливати на умови укладеного сторонами договору, вартість фактично виконаних робіт, як і не можуть його змінювати. Різниця вартості устаткування, на яку посилається контролюючий орган у Акті, не може вважатись збитками, як у розумінні господарського законодавства, так і у розумінні п. 7.11 Договору, тому надані позивачем докази належним чином не підтверджують заявлені позовні вимоги, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам у цій справі, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вказівки Верховного суду, що наведені у постанові від 04.02.2021 у справі №922/3816/19, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У даному разі, позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на положення статей 224, 225 ГК України, зазначаючи, що втрати фінансових (матеріальних) ресурсів, які, відповідно до Акта ДАС України він зазнав, є ні чим іншим, як майнова (матеріальна) шкода (збитки), відшкодування якої прямо передбачено пунктом 7.11 договору.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з ТОВ "Котлотурбопром" грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №16/251 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання від 12.06.2018 в частині завищення вартості виконаних робіт, встановленого актом ДАС України від 28.08.2019 №05-21/5, що передбачено умовами зазначеного договору (пункт 7.11).
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши приписи чинного законодавства та зміст (умови) оспорюваного правочину, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини виникли з підрядних правовідносин, які регулюються Главою 61 ЦК України.
Як зазначалося судом вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на умови договору, а саме пункт 7.11, яким визначено випадки, у яких виконавець зобов'язується сплатити замовнику грошові кошти в розмірі суми, на яку замовнику завдано шкоди (збитків), якщо за результатом перевірки (контрольних обмірів, звірки, ревізії, зустрічної звірки тощо) господарської діяльності замовника та/або виконавця контролюючими та/або правоохоронними органами буде встановлено невідповідність документів, підписаних/укладених/наданих під час виконання договору, умовам договору та/або даним бухгалтерського обліку виконавця/субпідрядника(ів).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Таким чином, у даному разі суд самостійно надає правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначає, що у даному разі для вирішення спору про стягнення 1201884,10 грн. необхідно застосувати Главу 61 ЦК України, які регулюють підрядні правовідносини.
Проаналізувавши зміст договору №16/251 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання від 12.06.2018, відповідних аргументів сторін, зокрема стосовно умов договору щодо сплати виконавцем замовнику грошових коштів в розмірі суми, на яку замовнику завдано шкоди (збитків) у випадках, визначених пунктом 7.11. договору, суд виходить з наступного.
За приписами пунктів 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Положеннями ст. 843, ч.ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 статті 846 вищеназваного Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
В розділі 7му спірного договору, сторони передбачили відповідальність сторін у разі невиконання, або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором.
Зокрема, пунктом 7.11. Договору передбачені випадки, коли за результатом перевірки (контрольних обмірів, звірки, ревізії, зустрічної звірки тощо) господарської діяльності Замовника та/або Виконавця контролюючими та/або правоохоронними органами буде встановлено невідповідність документів, підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору, умовам Договору та/або даним бухгалтерського обліку Виконавця/субпідрядника(ів) в т.ч. у випадку завищення вартості виконаних робіт.
Отже умовами договору чітко визначено право замовника на відшкодування грошових коштів за наявності підстав, визначених пунктом 7.11 договору, при цьому, цей пункт чітко встановлює два випадки, коли може бути застосована відповідальність передбачена вказаним пунктом Договору.
А саме: 1) Встановлення контролюючим органом факту невідповідності документів підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору умовам Договору; 2) Встановлення контролюючим органом факту невідповідності документів підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору даним бухгалтерського обліку Виконавця/субпідрядника(ів).
Встановлюючи факт наявності чи відсутності підстав для стягнення грошових коштів на виконання пункту 7.11 договору та їх розмір, що є предметом судового розгляду, суд виходить з наступного.
Вимогами статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як зазначалося судом вище, сторони у Договорі узгодили тверді договірні ціни на виконання підрядних робіт та підписали відповідну кошторисну документацію.
Так, згідно з п.2 Додатку №1 до Договору загальна вартість робіт 114999999,00 грн. (сто чотирнадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 19166666,50 грн. (дев'ятнадцять мільйонів сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 50 коп.).
Отже, з огляду на предмет спору у цій справі, для застосування п. 7.11. Договору у зв'язку із завищенням вартості виконаних робіт контролюючий орган мав встановити, що загальна сума укладених під час виконання Договору документів перевищує договірну ціну зазначену у відповідній кошторисній документації
Разом із тим, у даному разі матеріали справи № 922/3816/19 свідчать про те, що загальна вартість виконаних робіт не перевищує договірну ціну і доказів зворотного під час нового розгляду цієї справи позивачем до суду надано не було.
Суд зазначає, що ДАС в Акті зазначає, що на виконання умов Договору відповідачем за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року, згідно з актами ф. №КБ-2в та довідками ф. № КБ-Зв виконано робіт на загальну суму 62720387,21 грн., у т.ч. поставлено устаткування та будівельні матеріали на загальну суму 44927074,28 грн. (у т. ч.: вартість устаткування - 41444364,66 грн. та вартість матеріалів - 3482709,62 грн.).
Отже, зазначене ДАС в Акті завищення відповідачем вартості виконаних робіт за Договором на загальну суму 1201884,10 грн. не стосується завищення вартості робіт у порівнянні з установленою Договором вартістю робіт.
Стосовно встановлення ДАС завищення вартості устаткування, яке обліковувалося та було списано за даними бухгалтерського обліку ТОВ Котлотурбопром", з вартістю устаткування, включеного в акти вартості устаткування до актів приймання виконаних будівельних робіт, що призвело до завищення вартості виконання робіт з капітального будівництва за проектом "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів ст. № 1, 6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" та "ДГ" на загальну суму 1001570,08 грн. без ПДВ (сума ПДВ - 200314,02 грн.), суд зазначає таке.
Згідно з ст. 10 Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI (надалі - Закон), суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
Стаття 11 Закону передбачає, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
При цьому, господарським судом враховано, що Законом та іншими чинними законодавчими та нормативними актами, державне регулювання цін на устаткування передане ТОВ "Котлотурбопром" на адресу ПАТ "Центренерго" за Договором не передбачено.
З точки зору бухгалтерського обліку ціна товару - це сума коштів, необхідних для відшкодування прямих та загально виробничих витрат, адміністративних витрат, а також отримання економічно обґрунтованого прибутку.
Згідно з п.5.4.6. ДСТУБД. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" кошторисна вартість устаткування визначається як сума всіх витрат на придбання і доставку цього устаткування на приоб'єктний склад або місце його передачі до монтажу.
Складовими кошторисної вартості устаткування є: відпускні ціни; транспортні витрати; заготівельно-складські витрати.
В окремих випадках до складових кошторисної вартості устаткування можуть включатись витрати на компенсацію, які визначаються на основі обґрунтованих розрахунків.
Відповідно до п.5.4.6.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1 : 2013, транспортні та заготівельно-складські витрати на устаткування враховуються в локальних кошторисах калькуляційним методом або за усередненими показниками, що становлять:
- транспортні витрати - 3% від відпускної ціни;
- заготівельно-складські витрати - 0,9% від суми відпускної ціни та транспортних /витрат.
Згідно із положеннями п. 6.4.6 ДСТУ БД.1.1-1:2013 вартість придбаного та змонтованого підрядником устаткування включається до примірної форми Кб-З "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат", з підтвердженням розрахунками обґрунтованих витрат, пов'язаних з придбанням устаткування (відпускна ціна, транспортні та заготівельно-складські витрати).
Таким чином, ДСТУ БД.1.1-1:2013, яким визначено ціноутворення в будівництві, передбачає включення до кошторисної вартості устаткування не тільки витрат на придбання такого устаткування, а ще транспортні витрати, заготівельно-складські витрати, витрати на компенсацію.
Отже, визначення ДАС вартості устаткування відповідача без врахування зазначених вище витрат не свідчить про невідповідність документів підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору даним бухгалтерського обліку відповідача, як і не свідчить про неправомірну поведінку та/або невиконання (неналежного виконання) відповідачем своїх обов'язків за договором.
Зазначене переконливо свідчить про відсутність у даному випадку підстав для застосування п. 7.11. Договору.
Окрім того, встановлюючи факт вчинення дій з виконання пункту 7.11. договору, судом проаналізовано результати перевірки, про що суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (зі змінами і доповненнями) законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються - тобто у даному випадку для Позивача.
Приписами вказаного закону також визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, затверджений Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого (далі також - Порядок № 550).
Так, відповідно до ст. 11 Закону передбачено, що зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.
Згідно з п. 12 статті 10 Закону орган державного фінансового контролю має право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (позивача).
Аналогічного змісту положення містяться в Порядку №550, зокрема у пункті 3, в якому вказано, що зустрічна звірка це - метод документального та фактичного підтвердження у підприємств, установ та організацій виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю.
Відповідно до п. 26 Порядку №550, з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю органами державного фінансового контролю можуть проводитися зустрічні звірки на підприємствах, в установах та організаціях.
При цьому, важливою обставиною є те, що відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
При цьому висновки, викладені в акті чи довідці зустрічної звірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для Відповідача у даній справі. Тоді, як висновки контролюючого органу щодо перевищення вартості робіт є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті або довідці зустрічної звірки не суперечить чинному законодавству.
Водночас висновки, викладені в акті або довідці можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки Довідки або Акту.
Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку №550 (у редакції), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а, в якій Верховний Суд зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Таким чином акт ДАС від 28.08.2019 №05-21/5 не є сам по собі достовірним та обґрунтованим результатом перевірки господарської діяльності Замовника та/або Виконавця, за яким може бути належним чином встановлено невідповідність документів, підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору, умовам Договору та/або даним бухгалтерського обліку Виконавця/субпідрядника/ів, що у свою чергу також свідчить про відсутність підстав для застосування п. 7.11. Договору.
Крім того, суд зазначає, що позивачем спірний Акт ДАС від 28.08.2019 №05-21/5 не був оскаржений, а тому посилання позивача на зазначені в цьому Акті обставини як на беззаперечні докази є передчасним.
Таким чином, з огляду на висновки комісійного експертного дослідження (т.с. 1 а.с. 190-209) та інші докази, які наявні у матеріалах справи (договірна ціна, кошториси, акти приймання-передачі виконаних робіт), з урахуванням того, що орган ДАС не наділений повноваженнями встановлювати висновки про особистий бухгалтерський облік Відповідача, а тому вважає, що підстави для застосування п. 7.11. Договору відсутні.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на суперечливий характер висновків ДАС, які викладено в Акті та у Довідці зустрічної звірки, де третя особа зазначила про те, що вартість обладнання, переданого Замовнику, відповідає вартості обладнання, встановленого у проектно-кошторисній документації та договірній ціні, що є невід'ємною частиною договору. Водночас сам контролюючий орган дійшов висновку про відсутність завищення вартості виконаних робіт у відповідності до погодженої ціни та умов Договору.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволенні позову не спростовує.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" травня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв