Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3066/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Споживчого товариства "Надія-7", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , м. Харків
про визнання недійсним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути нежитлові приміщення
за участю представників сторін:
прокурора - Размєтаєв А.С., посв. № 061513 від 24.03.2021 року
відповідачів - 1. Скидан М.А., дов. № 08-21/186/2-21 від 11.01.2021 року, 2. Скидан М.А. дов. № 291 від 14.01.2021 року, 3. Рижков І.П., ордер від 03.10.2020 року
третьої особи - Калугін О.Ю., ордер № 1050913 від 12.05.2021 року
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Споживчого товариства "Надія-7", м. Харків, в якій просить визнати незаконним та скасувати пункт 11 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20 вересня 2017 року №757/17; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28 грудня 2017 року №5532-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Споживчим товариством "Надія-7", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №4756, скасувавши його державну реєстрацію; зобов'язати Споживче товариство "Надія-7", повернути територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2, шляхом складання акту приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2020 року позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Споживчого товариства "Надія-7", м. Харків про визнання недійсним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути нежитлові приміщення залишено без руху; надано позивачу (прокурору) строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
30 вересня 2020 року Харківською місцевою прокуратурою № 2 Харківської області усунено недоліки шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 28 жовтня 2020 року на 11:30 годин.
28 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Споживчим товариством "Надія-7" подано заяву (вхідний № 25117) про залишення позову без розгляду.
28 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Споживчим товариством "Надія-7" подано заяву (вхідний № 25116) про залишення позову без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 16 листопада 2020 року на 12:40 годин.
29 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано відзив (вхідний № 25274) на позовну заяву. Також у відзиві на позовну заяву перший відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву у справі № 922/3066/20.
29 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано відзив (вхідний № 25273) на позовну заяву. Також у відзиві на позовну заяву другий відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву у справі № 922/3066/20.
10 листопада 2020 року через канцелярію суду, Харківською місцевою прокуратурою № 2 подано відповідь (вхідний № 26177) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
10 листопада 2020 року через канцелярію суду, Харківською місцевою прокуратурою № 2 подано відповідь (вхідний № 26175) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
16 листопада 2020 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано клопотання (вхідний № 26593) про відкладення підготовчого засідання.
16 листопада 2020 року через канцелярію суду, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхідний № 26594) про відкладення підготовчого засідання.
Підготовче засідання, призначене на 16 листопада 2020 року, не було проведено у зв'язку з відсутністю судді Хотенця П.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 листопада 2020 року відмовлено першому та другому відповідачам в задоволенні клопотання, в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення строку; продовжено першому відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 29 жовтня 2020 року, долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи; продовжено другому відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 29 жовтня 2020 року, долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 04 січня 2021 року та призначено проведення підготовче засідання у справі на 08 грудня 2020 року на 12:20 годин.
07 грудня 2020 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 28607) про зупинення провадження у справі № 922/3066/20 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.
Протокольною ухвалою суду від 08 грудня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 21 грудня 2020 року на 11:40 годин.
21 грудня 2020 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 29722) про зупинення провадження у справі № 922/3066/20 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2021 року заяви Харківської міської ради про зупинення провадження у справі № 922/3066/20 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20 задоволено; провадження у справі № 922/3066/20 зупинено до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20; вказано, що заяву (вхідний № 25117 від 28 жовтня 2020 року) Споживчого товариства "Надія-7" про залишення позову без розгляду та заяву (вхідний № 25116 від 28 жовтня 2020 року) про залишення позову без розгляду буде розглянуто після поновлення провадження у справі.
22 лютого 2021 року через канцелярію суду Харківською обласною прокуратурою подано клопотання (вхідний № 4378) про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що справа № 922/623/20 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянута.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 березня 2021 року провадження у справі № 922/3066/20 поновлено та призначено у справі підготовче засідання на 10 березня 2021 року на 12 годин.
10 березня 2021 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 29722) про зупинення провадження у справі № 922/3066/20 до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.
Протокольною ухвалою суду від 10 березня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 11 березня 2020 року на 15 годин.
11 березня 2021 року через канцелярію суду, Харківською обласною прокуратурою подано заперечення (вхідний № 5726), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
11 березня 2021 року через канцелярію суду, Харківською обласною прокуратурою подано заперечення (вхідний № 5727), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 березня 221 року у задоволенні заяви (вхідний № 25117 від 28 жовтня 2020 року) Споживчого товариства "Надія-7" про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України відмовлено; у задоволенні клопотання (вхідний № 25116 від 28 жовтня 2020 року) Споживчого товариства "Надія-7" про залишення позову без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому порядку і розмірі відмовлено; заяву (вхідний № 5565 від 10 березня 2021 року) Харківської міської ради про зупинення провадження у справі № 922/3066/20 до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19 задоволено та провадження у справі 922/3066/20 зупинено до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.
19 березня 2021 року через канцелярію суду Харківською обласною прокуратурою подано клопотання (вхідний № 6327) про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що справа № 922/3014/19 Великою палатою Верховного Суду розглянута.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 березня 2021 року провадження у справі № 922/3066/20 поновлено; призначено у справі підготовче засідання на 29 березня 2021 року на 11:40 годин.
Протокольною ухвалою суду від 29 березня 2021 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 13 квітня 2021 року на 11:40 годин.
Протокольною ухвалою суду від 13 квітня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 26 квітня 2021 року до 10:40 годин.
15 квітня 2021 року через канцелярію суду, Споживчим товариством "Надія-7" подано відзив (вхідний № 8640) на позовну заяву, в якому третій відповідач просить суд поновити процесуальний строк на подачу відзиву.
15 квітня 2021 року через канцелярію суду, Споживчим товариством "Надія-7" подано заяву (вхідний № 8639) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 .
Протокольною ухвалою суду від 26 квітня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 29 квітня 2021 року до 11 годин.
28 квітня 2021 року через канцелярію суду, Харківською місцевою прокуратурою № 2 Харківської області подано відповідь (вхідний № 9773) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
28 квітня 2021 року через канцелярію суду, Харківською місцевою прокуратурою № 2 Харківської області подано клопотання (вхідний № 9771) про заміну у справі Харківську місцеву прокуратуру № 2 Харківської області на Київську окружну прокуратуру міста Харкова.
29 квітня 2021 року через канцелярію суду, Споживчим товариством "Надія-7" подано клопотання (вхідний № 9843) про заміну у справі Харківську місцеву прокуратуру № 2 Харківської області на Київську окружну прокуратуру міста Харкова.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 квітня 2021 року заяву (вхідний № 8639 від 15 квітня 2021 року) Споживчого товариством "Надія-7" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ; клопотання Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (вхідний № 9771 від 28 квітня 2021 року) та Споживчого товариства "Надія-7" про заміну у справі Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області на Київську окружну прокуратуру міста Харкова задоволено та замінено у справі №922/3066/20 позивача - Харківську місцеву прокуратуру № 2 Харківської області на Київську окружну прокуратуру міста Харкова.
Протокольною ухвалою суду від 29 квітня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 12 травня 2021 року до 15 годин.
12 травня 2021 року через канцелярію суду, Київською окружною прокуратурою міста Харкова подано клопотання (вхідний № 10752) про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів. Суд, задовольняє клопотання та долучає до матеріалів справи надані документи.
12 травня 2021 року через канцелярію суду, Споживчим товариством "Надія-7" подано заяву (вхідний № 10724) про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Протокольною ухвалою суду від 12 квітня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 13 травня 2021 року до 15 годин.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 травня 2021 року у задоволенні заяви (вхідний № 10724 від 12 травня 2021 року) Споживчого товариства "Надія-7" про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 20 травня 2021 року до 15 годин.
18 травня 2021 року через канцелярію суду, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 подано письмові пояснення (вхідний № 11393), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 20 травня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 21 травня 2021 року до 11:30 годин.
Прокурор у судовому засіданні та у відповідях на відзиві відповідачів підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Представник другого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третього відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22 березня 2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Споживчим товариством "Надія-7" укладено договір оренди № 2032 на нежитлові приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить до комунальної власності територіальної громади м Харкова.
Згідно пункту 5.6. договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 20 вересня 2017 року № 757/17 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Відповідно до пункту 11 додатку до рішення нежитлове приміщення підвалу в житловому будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , будинку літ. "А-5", загальною площею 53,2 кв.м. підлягали приватизації шляхом викупу Споживчим товариством "Надія-7".
На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб'єкту оціночної діяльності ФОП СОД Буйницькому М.В. проведення оцінки вартості майна, нежитлового приміщення загальною площею 53,2 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2, будинку літ. "А-5" станом на 30 вересня 2017 року.
Згідно Висновку про оцінку нерухомого майна від 30 вересня 2017 року, ринкова вартість зазначеного об'єкта складає 101500,00 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 07 листопада 2017 року.
28 грудня 2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Споживчим товариством "Надія-7" укладено договір купівлі-продажу № 5532-В-С.
Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4756.
Відповідно до акту № 5532-В-С нежитлові приміщення передані Споживчому товариству "Надія-7".
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
Згідно статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Як зазначено у відзивах відповідачів на позовну заяву, Рішенням 19 сесії Харківської місцевої ради народних депутатів Харківської області 2 скликання від 25 грудня 1996 року "Про комунальну власність міста Харкова" житловий будинок по вул. Старошишківська, 2 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова. На теперішній час вказаний житловий будинок перебуває на балансі КП "Жилкомсервіс".
22 березня 2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської рази та Споживчим товариством "Надія-7" укладено договір оренди № 2032 на нежитлові приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 кв.м, в житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа від 10 грудня 2015 року), яке належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: вул. Старошишківська, 2, літ. "А-5".
Відповідно до пункту 5.6. договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 20 вересня 2017 року № 757/17 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Згідно пункту 11 додатку до рішення нежитлове приміщення підвалу в житловому будинку розташованого за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2, будинку літ. "А-5", загальною площею 53,2 кв.м. підлягали приватизації шляхом викупу Споживчим товариством "Надія-7".
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору купівлі-продажу право комунальної власності на нежитлові приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 53,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2 зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі рішення 19 сесії Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області 22 скликання від 25 грудня 1996 року "Про комунальну власність міста Харкова".
Отже, власником нежитлового приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 кв.м,, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2, літ. "А-5" на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 20 вересня 2017 року № 757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині прийняття рішення щодо приватизації вказаного майна шляхом викупу Споживчим товариством "Надія-7", була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Конституцією України передбачено, форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина 1 статті 59).
Тобто, вирішення питання щодо приватизації об'єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.
Згідно статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому, застосуванню підлягають норми законів України "Про місцеве самоврядування”, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 21 червня 2017 року № 691/17, "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно частини 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.
Згідно статтей 4, 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами. Покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".
Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
Програма приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21 червня 2017 року № 691/17, визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2017-2022 рр. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради.
Продавцем об'єктів приватизації є Харківська міська рада від імені територіальної громади міста в особі управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства); юридичні особи, зареєстровані на території України; юридичні особи інших держав.
Ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо відчуження об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.
Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Згідно Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 після затвердження на сесії Харківської міської ради переліків об'єктів, що підлягають приватизації та відчуженню. Управління здійснює заходи щодо приватизації об'єктів відповідно до чинного законодавства.
Визначення початкової вартості та ціни продажу об'єктів комунальної власності здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки в порядку, встановленому законодавством з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів.
Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.
Таким чином, при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20 вересня 2017 року №757/17 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р.
Стосовно посилання прокурора у позовній заяві на порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, зважаючи на те, що до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об'єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об'єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами.
Законодавчими актами або законодавством є закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Таким чином, положення статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об'єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.
Згідно статті 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Таким чином, право Споживчого товариства "Надія-7" на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень статті 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов'язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй.
Положеннями статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлені особливості приватизації окремих груп об'єктів, проте в ній не зазначено, що пунктом 1 частини 1 цієї статті встановлює виключний випадок, коли об'єкт оренди може бути приватизовано шляхом викупу орендарем.
Дана норма встановлює додаткові гарантії для добросовісного орендаря, що за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
Тобто, орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.
Отже, фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Вказаний висновок суду в повному обсязі узгоджуються з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000. Згідно означеного рішення доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.
Разом з цим слід зазначити, що першим відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято.
В свою чергу, прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пунктом 11 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 вересня 2017 року № 757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими.
Що стосується визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, суд зазначає наступне.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинитися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.
До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.
Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
У даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають статті 203 Цивільного кодексу України не підтверджені належними та допустимими доказами.
Таким чином судом встановлено що пункт 11 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 вересня 2017 року №757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та не протирічить Законам України "Про місцеве самоврядування України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 років, а договір купівлі-продажу №5532-В-С від 28 грудня 2017 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Споживчим товариством "Надія-7", у повній мірі відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.
При цьому, прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника.
Відповідно до частин 1, 4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федоренко проти України” від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном” або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Також у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.
З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з'ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини “Стретч проти Сполученого Королівства” від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі “наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції”.
Пунктом 55- 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Україна - Тюмень проти України” від 22.02.2008р. визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням “справедливого балансу” між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі “Спорронґ та Льоннрот проти Швеції”, від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі “Прессоз Компанія Нав'єра та інші проти Бельгії”, від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на “мирне володіння його майном” в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі “Звольски та Звольська проти Республіки Чехія”, N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року по справі № 905/2236/18 викладена наступна правова позиція:
"Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця."
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2007 року у справі № 21-8во07.
Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.
При цьому, прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього.
Доказів же винної поведінки відповідача, яка стала одним з чинників ствердуваних прокурором порушень чинного законодавства під час приватизації спірного майна, прокурор суду не надав.
Крім того, суд зауважує, що за правилами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто ви ребуване може бути лише таке майно, яке зберіглося в натурі та перебуває у володінні відповідача. Водночас з матеріалів справи випливає, що наразі володіння спірним майном здійснює не третій відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія 7"), а третя особа - ОСОБА_1 позов до якої прокурором не заявлений. Зазначене безвідносно до викладеного вище щодо правомірності відчуження об'єкта комунальної власності саме по собі виключає можливість задоволення віндикаційного позову до особи, яка спірним майном не володіє.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на прокурора.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "28" травня 2021 р.
Суддя П.В. Хотенець