вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2021 р. м. Київ Справа № 910/15955/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код 30019801)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» (08132, Київська обл., Києво-Святошиський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова 42, код 38144198)
про стягнення 223048,98 гривень
19.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі по тексту - АТ «Укртрансгаз»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» (далі по тексту - ТОВ «Робочий Стіль»/відповідач) 223048,98 гривень, з яких: 109429,08 гривень пеня, 113619,90 гривень штраф.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням строку визначеного сторонами у договорі про закупівлю від 13.02.2020 № 2002000048/190, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі № 910/15955/20 матеріали позовної заяви акціонерного товариства «Укртрансгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» про стягнення 223048,98 гривень передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.
10.11.2020 матеріали позовної заяви акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшли до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15955/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
09.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив пред'явленні позовні вимоги та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
21.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2021 у справі № 910/15955/20 у задоволенні клопотань позивача про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.02.2020 АТ «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» (покупець) та ТОВ «Робочий Стіль» (постачальник) укладено договір про закупівлю № 2002000048/190 (далі - договір).
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця формений одяг (одяг робочий), (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - Специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Згідно п. 3.1. договору загальна сума цього договору становить 17988383,00 грн, в тому числі ПДВ - 299730,50 грн. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Місце поставки товарів визначається наступним чином. У специфікації зазначається перелік можливих місць поставки товарів. За десять робочих днів до здійснення поставки покупець направляє постачальнику письмове повідомлення з зазначенням певного місця поставки, обраного з переліку місць поставки товарів, зазначених у специфікації. У випадку здійснення поставки товарів партіями, покупець залишає за собою право визначити окреме місце поставки для кожної партії товарів.
Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною (пункт 5.6.).
Пунктом 5.8. договору визначено, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів: видаткової накладної (пп. 5.8.1.); сертифікату відповідності або паспорт (виданий уповноваженим українським органом з сертифікації) (пп. 5.8.2.); товарно-транспортної накладної (пп. 5.8.3.).
Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю (пункт 5.13.).
Згідно п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пп. 6.3.1.); негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів (пп. 6.3.6.).
Додатком 1 до договору сторони оформили Специфікацію, якою визначено, зокрема, перелік та кількість товару, який продавець має передати покупцю, а саме - костюм ЗМиВуНм (01-01 Тип А; чоловічий робочий літній), у кількості - 1475 штук, загальною вартістю (без ПДВ) 1202125,00 гривень; костюм ЗМиВуНм (02-01 Тип Б; чоловічий ІТП літній), у кількості - 297 штук, загальною вартістю (без ПДВ) 239085,00 гривень; костюм ЗМиВуНм (03-01 Тип А; жіночий робочий літній), у кількості - 69 штук, загальною вартістю (без ПДВ) 57442,50 гривень.
Вказаною Специфікацією погоджено графік поставки обумовленого товару, згідно якого 20% товару поставляється протягом 60 календарних днів з моменту укладення договору, 30% товару поставляється протягом 70 календарних днів з моменту укладення договору, 50% товару поставляється протягом 90 календарних днів з моменту укладення даного договору.
Місце поставки: DDP - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ковалівська, 9.
Загальна вартість товару по Специфікації складає 1798383,00 гривень, у тому числі ПДВ.
Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення ТОВ «Робочий Стіль» від 26.03.2020 № 1131, останнє, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211, та введення на території України надзвичайного стану, повідомило керівника філії про те, що на час дії карантину (форс-мажорних обставин), можливі затримки у постачанні товарів. В зв'язку з чим відповідач просив надати інформацію щодо того чи наявна у товариства (покупця - прим. суду) можливість на час дії карантину отримувати товар. Також у вказаному повідомлені ТОВ «Робочий Стіль» запропонувало укласти додаткову угоду щодо пролонгації термінів поставки у випадку неможливості приймати товар за запропонованим ним графіком.
Факт направлення повідомлення на адресу Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у лист від 30.03.2020.
Листом від 07.04.2020 Філія «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» повідомила ТОВ «Робочий Стіль», що у випадку, якщо факт встановлення на території України з 12.03.2020 до 24.04.2020 карантину впливає на виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, то необхідно керуватися розділом 8 договору № 2002000048/190 від 13.02.2020 та вказала на те, що готова приймати товар відповідно до договору протягом всього робочого часу встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку АТ «Укртрансгаз». При цьому, з урахуванням оголошеного карантину значна частина працівників працюють на умовах дистанційної роботи, а тому у разі здійснення поставки товару Філія просила завчасно, не пізніше ніж за 48 годин до запланованої дати поставки партії товару, інформувати про таку поставку.
Згідно наявної у матеріалах справи претензії № 3 (№ 3101вих-20-311) від 21.04.2020 покупець звернувся до постачальника із вимогою здійснити поставку частини товару згідно договору на суму 359676,60 гривень, оскільки станом на день звернення із претензією, поставка товару на вказану суму постачальником здійснена не була.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача зазначеної претензії, водночас відповідач в перебігу розгляду справи факту її отримання не заперечив.
Так, на виконання умов договору відповідач здійснив на користь позивача поставку обумовленого договором товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:
- від 14.05.2020 № 164 на суму 322520,00 гривень;
- від 11.08.2020 № 429 на суму 218094,00 гривень;
- від 11.08.2020 № 458 на суму 222984,00 гривень;
- від 11.08.2020 № 460 на суму 195600,00 гривень;
- від 13.08.2020 № 468 на суму 74328,00 гривень;
- від 01.09.2020 № 589 на суму 216138,00 гривень;
- від 01.09.2020 № 591 на суму 182886,00 гривень;
- від 07.09.2020 № 609 на суму 68931,00 гривень.
Згідно наявних у матеріалах справи актів покупцем за вказаними видатковими накладними прийнято поставлений постачальником товар.
Як стверджує позивач поставка товару відповідачем відбулась з порушенням строків визначених Специфікацією, оскільки граничним строком поставки товару є дата 13.05.2020. Проте, станом на 13.05.2020 відповідач поставку товару у строки встановленні договором не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача, на підставі п. 7.4. договору, 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти пред'явлених позовних вимог та вважає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідач вказує, що згідно Специфікації до договору встановлено наступні кінцеві строки поставки товару: 20 % здійснюється протягом 60 календарних днів - тобто до 13.04.2020; 30% здійснюється протягом 70 календарних днів - тобто до 23.04.2020; 50% здійснюється протягом 90 календарних днів - тобто до 13.05.2020, при цьому, ним у відповідності до вимог п. 8.2. договору письмово повідомлено позивача про те, що на час дії карантину можливі затримки строків поставки товару, що, за доводами відповідача, підтверджується листом від 26.03.2020 № 1131.
Також відповідач посилається на те, що 16.06.2020 Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 3100-20-0996, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо обов'язку ТОВ «Робочий Стіль» поставки товару за договором про закупівлю від 13.02.2018 № 2002000048/190, які унеможливили його виконання у строки встановлені цим договором. Період дії форс-мажорних обставин з 18.03.2020 по 22.05.2020.
Крім того, за доводами відповідача, ним 16.06.2020 на електронну адресу Філії надіслано повідомлення № 1131/2 про те, що введені на території України карантинні заходи призвели до форс-мажору у виробничому процесі ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий Стіль», про що останнє отримало Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0996.
В розрізі наведених обставин, відповідач вважає, що кінцевий строк поставки товару було продовжено на строк форс-мажорних обставин, тобто, на переконання відповідача, кінцеві строки поставки товару мають бути такими: 20 % здійснюється протягом 60 календарних днів + 53 дні (строк форс-мажорних обставин), таким чином до 05.06.2020; 30% здійснюється протягом 70 календарних днів + 53 дні (строк форс-мажорних обставин), таким чином до 15.06.2020; 50% здійснюється протягом 90 календарних днів + 53 дні (строк форс-мажорних обставин), таким чином до 05.07.2020. В зв'язку з чим відповідачем здійснено власний контррозрахунок штрафних санкцій, з урахуванням строків форс-мажорних обставин, та за розрахунком відповідача стягненню підлягає пеня у сумі 47490,97 гривень та штраф у сумі 89796,05 гривень.
Серед іншого відповідач зазначає, що станом на 04.12.2020 обов'язки за договором № 2002000048/190 ним виконано у повному обсязі, що свідчить про добросовісне виконання умов договору з його боку, відтак, відповідач переконаний, що відсутність у матеріалах справи доказів спричинення позивачу збитків внаслідок прострочення відповідачем поставки товару свідчить по порушення норм ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності. А тому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, з урахуванням власного контррозрахунку, до 50 %.
В контексті наведених доводів відповідача позивач у відповіді на відзив вказав, що посилання останнього на форс-мажорні обставини є необґрунтованими, оскільки у листі № 1131 відповідач, зокрема зазначив, що здійснює всі можливі заходи щодо виконання умов договору в найкоротші строки, а тому, як стверджує позивач, відповідач запевнив позивача, що поставка товарів буде здійснена у строки визначені договором, жодних повідомлень щодо затримки товарів позивач не отримував.
Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що 16.06.2020 ТОВ «Робочий Стіль» направило позивачу повідомлення № 1131/2 про існування форс-мажорних обставин, адже останнє не повідомляло АТ «Укртрансгаз» про настання таких обставин, відповідних доказів повідомлення в порядку визначеному п. 8.2. договору відповідачем не надано, що виключає можливість посилання відповідача, як на підставу звільнення від відповідальності. А тому позивач заперечує факт отримання від відповідача документів про настання форс-мажорних обставин та таких доказів до суду відповідачем не надано.
Також позивач зазначає, що відповідачем, в порушення ст. ст. 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження своїх доводів до матеріалів справи не надано жодного належного та допустимого доказу, що свідчить про безпідставність аргументів відповідача наведених у відзиві.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, позивач зазначає, що сторонами до умов договору не було внесено відповідних змін в частині його виконання відповідачем, які б передбачали зменшення чи скасування передбачених договором пені та штрафу, що свідчить про чинність умов договору в частині поставки відповідачем товару та відповідальність за порушення умов договору. Разом із тим, на переконання позивача, сума заявлених ним штрафних санкцій не є надмірно великою, що вбачається із матеріалів справи, тож клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% задоволенню не підлягає.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у відповідності до п. 5.1. договору, постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.
Так, за умовами підписаної сторонами Специфікації поставка 20% товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 13.04.2020, 30% товару здійснюється протягом 70 календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 23.04.2020, а 50% товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту укладення даного договору, тобто до 13.05.2020.
Отже, сторони на власний розсуд, з урахуванням принципу свободи договору, визначили певний строк до закінчення якого постачальник мав здійснити поставку товару.
Проте, як підтверджується матеріалами справи, поставка обумовленого договором товару здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 5.1. договору та Специфікацією, а саме судом встановлено, що:
- згідно копій видаткових накладних № 164, 429, 458, 460, 468, 589, 591 костюм ЗМиВуНм (01-01 Тип А; чоловічий робочий літній) фактично поставлено позивачу 15.05.2020, 12.08.2020, 14.08.2020, 02.09.2020, 03.09.2020.
- згідно наданого позивачем акту, складеного у відповідності до п. 5.13. договору, костюм ЗМиВуНм (02-01 Тип Б; чоловічий ІТП літній) фактично поставлено позивачу 22.05.2020.
- згідно копії видаткової накладної № 609 костюм ЗМиВуНм (03-01 Тип А; жіночий робочий літній) фактично поставлено позивачу 08.09.2020.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відтак, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений договором, відповідач допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим позивач правомірно застосував до відповідача санкції передбачені умовами договору.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що обумовлені договором кінцеві строки поставки товару було продовжено на період дії форс-мажорних обставин, настання яких підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 16.06.2020 № 3100-20-0996, адже відповідачем не дотримано порядку встановленого п. п. 8.2., 8.3. договору, якими передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 14-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Як встановлено судом листом № 1131 від 26.03.2020 постачальником було повідомлено покупця про те, що на час дії карантину (форс-мажорних обставин), можливі затримки у поставці товару.
Свою чергою, у відповідь на зазначений лист позивач повідомив відповідача про те, що у випадку якщо факт встановлення на території України карантину впливає на виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, то необхідно керуватися розділом 8 договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 16.06.2020 отримано сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0996, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку відповідача поставити товар за договором поставки № 2002000048/190. Датою настання форс-мажорних обставин є 18.03.2020, а датою закінчення є 22.05.2020.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що про вказану обставину позивача 16.06.2020 повідомлено листом № 1131/2.
Втім, суд не сприймає вказаний лист відповідача та сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0996 як доказ щодо неможливості виконання відповідачем свого обов'язку у строк встановлений договором, адже відповідачем не надано будь-яких доказів належного повідомлення позивача про отримання ним сертифікату № 3100-20-0996 про форс-мажорні обставини, а також відповідачем до матеріалів справи не надано доказів направлення або вручення позивачу листа № 1131/2.
Разом із тим, лист № 1131/2 не може братися судом до уваги як доказ, адже у вказаному листі відповідач посилається на настання обставин непереборної сили за договором № 2002000092/189 від 25.02.2020, коли як спірним у цій справі є договір № 2002000048/190 від 13.02.2020.
Одночасно суд зазначає, що сертифікат № 3100-20-0996 отримано відповідачем лише 16.06.2020, тобто, більш як через 2 місяці після виникнення форс-мажорних обставин, а також після прострочення кінцевого строку виконання зобов'язання з поставки товару, при цьому доказів надання вказаного сертифікату покупцю не надано, що вказує на недотримання постачальником умов п. 8.3. договору № 2002000048/190 від 13.02.2020, яким передбачено 14-денний строк для підтвердження стороною обставин непереборної сили.
Таким чином, суд вважає недоречними посилання відповідача на обставин непереборної сили, адже останнім не дотримано умов договору щодо повідомлення позивача про настання таких обставин та, відповідно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, судом також відхиляються і подані відповідачем контррозрахунки штрафних санкцій, які здійснювалися останнім, виходячи з наведених вище обставин, посилання на які відхилено судом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до п. 7.4. договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання щодо поставки товару мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу є обґрунтованими та законними.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 50 % від заявленої позивачем до стягнення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 26.03.2019 у справі № 913/284/18,від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.
Заявляючи клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач, з-поміж іншого посилається на те, що товар, який є предметом договору («Формений одяг»), не є товаром серійного виробництва та підлягає виготовленню згідно індивідуального технічного завдання. А отже, перед поставкою товару, що є предметом договору, слідує його виробництво, в тому числі - із комплектуючих іноземного виробництва. Об'єктивні фактори, спричинені продовженням карантинних обмежень та заборон в країнах Європи, пов'язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, унеможливлюють вчасне постачання комплектуючих іноземного виробництва.
Відповідач зазначає, що під час виконання ним умов договору товариство зіштовхнулось із непередбачуваним фактором продовження карантинних обмежень та заборон, пов'язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що унеможливило залучення працівників ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» до роботи у дві зміни. Однак, незважаючи на обмеження та їх посилення, ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» здійснювало всі можливі заходи, аби виконати умови договору в найкоротші строки.
Відповідач вказує, що станом на 04.12.2020 договір № 2002000048/190 було виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджує добросовісну поведінку останнього. Крім того, відповідач вважає, що за відсутності у матеріалах справи доказів завданих позивачу збитків та вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання, нарахування позивачем штрафу та пені згідно п. 7.4 договору не відповідає передбаченим у ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
А тому, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про спричинення позивачеві збитків, або можливість їх понесення у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, позивач, на переконання відповідача, намагається збагатитися за рахунок ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий Стіль».
Дослідивши доводи відповідача та обставини справи, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги те, що відповідач допустив незначне прострочення поставки товару, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором або погіршення свого матеріального стану саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а також те, що встановлення на території України карантину та відповідних обмежувальних заходів у зв'язку із його запровадженням, що є загальновідомим фактом, та, на переконання суду, свідчить про те, що вжиті карантинні заходи дійсно обмежували суб'єктів господарювання у звичайному функціонуванні господарської діяльності, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50% від заявленого позивачем до стягнення, що становить 54714,54 гривень та 56809,95 гривень відповідно.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» 54714,54 гривень пені та 56809,95 гривень штрафу.
Судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тож, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3345,73 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» (08132, Київська обл., Києво-Святошиський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42, код 38144198) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код 30019801) 54714,54 гривень пені, 56809,95 гривень штрафу та 3345,73 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2021.
Суддя Р.М. Колесник