єдиний унікальний номер справи: 753/16299/2020
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5110/2021
13 травня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі Довгополій А.В.
за участі: представника боржника - Чередніченко Д.О.
представника зацікавленої особи ОСОБА_2 -адвоката Овчіннікова А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Чередниченко Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Трусової Т.О.,
по цивільній справі № 753/16299/2020 за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про примусове проникнення до житла боржника, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», боржник: ОСОБА_3 .
У жовтні 2020 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВ ВПВРД ДВС МЮУ) Берегових В.С. звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи подання тим, що у заявника на виконанні знаходиться виконавче провадження № 52946397 з виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Женева», заборгованості за кредитним договором.
Боржником рішення суду не виконується, виклики до державного виконавця ігноруються, коштів, достатніх для виконання рішення суду, та нерухомого і рухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, у боржника не виявлено.
Водночас відповідно до даних декларації про доходи ОСОБА_3 за 2016 рік вона володіє творами мистецтва, ювелірними виробами, антикварними виробами тощо. З метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_3 були здійснені виїзди за місцем її реєстрації та за місцем її фактичного проживання, однак перевірити майновий стан боржника не вдалося, оскільки за вказаними адресами двері виконавцю не відчинили.
Наведене свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та законних вимог виконавця, що зумовлює необхідність вжиття заходів примусового виконання шляхом примусового проникнення до житла боржника з метою проведення опису й арешту майна.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 рокуподання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича задоволено.
Дозволено державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславу Сергійовичу примусово проникнути до житла боржника ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 52946397.
Дозволено державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславу Сергійовичу примусово проникнути до житла боржника ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 52946397.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представником боржника ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні подання державного виконавця.
На обґрунтування скарги вказуючи, що матеріали справи не містять жодних відомостей як про фактичне направлення вимог державного виконавця Берегових B . C . , так і інформації про їх фактичне отримання безпосередньо боржником.
В оскаржуваній ухвалі не зазначено, яким чином саме боржник перешкоджала у доступі до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Не наведено переконливих доказів того, що боржник ОСОБА_3 дійсно проживає у зазначених об'єктах нерухомості і там знаходиться належне їй майно.
Крім того, ухвала постановлена з порушенням правил підсудності, оскільки питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння боржника, або судом, який ухвалив рішення за поданням державного чи приватного виконавця.
Як слідує з матеріалів справи, домоволодіння знаходиться в Обухівському районі Київської області, відповідно судом, який мав вирішувати подання державного виконавця Берегових B . C . мав бути Обухівський районний суд Київської області, а не Дарницький районний суд міста Києва.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просила скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання, мотивуючи тим, що оскаржуваною ухвалою порушуються її права, як власника нерухомого майна, про яке зазначено в ухвалі.
Зауважуючи про те, що їй стало відомо, що державний виконавець Берегових B.C. хоче примусово проникнути до належного їй майна. Жодних деталей про причини проникнення до житла, а також підстави такого проникнення скаржнику повідомлено не було.
Вказуючи, що виконавче провадження №52946397 відкрито відносно ОСОБА_3 , вона ж як скаржник жодного відношення до відкритого виконавчого провадження так само як і до зобов'язань ОСОБА_3 не має.
Більше того, зазначені об'єкти нерухомості належать їй на праві приватної власності, та не передавалися у користування боржнику ОСОБА_3 , а відтак у зазначених об'єктах нерухомості відсутні будь-які речі боржника.
ОСОБА_4 , вважаючи свої права порушеними зазначеним судовим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання.
Обґрунтовуючи скаргу тим, що на підставі договору оренди та акту приймання - передачі, укладеного між ОСОБА_2 та ним ( ОСОБА_4 ), він є орендарем домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Зважаючи на конституційні та міжнародні гарантії недоторканості житла, вважав, що суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця допустив порушення прав інших осіб, зокрема власника домоволодіння та орендаря, які не мають у своєму розпорядженні майна боржника.
Представник боржника ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. Не заперечуючи також щодо задоволення інших апеляційних скарг.
Відзив на апеляційні скарги подано не було.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. Не заперечував щодо задоволення інших апеляційних скарг.
Скаржник ОСОБА_4 будучи повідомленим про розгляд справи в судове засідання не зявився, поважність причин неявки суду не повідомив.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи подав заяву, щодо можливого її розгляду за його відсутності.
ТОВ «Фінансова компанія «Женева» про день і час розгляду справи повідомлялося належним чином у встановленому законом порядку в судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб що не з'явилися у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи, але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України та міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Колегія суддів вважає, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року про примусове проникнення до житла - квартири АДРЕСА_4 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , вирішено питання про права ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які не брали участі у справі.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем вчинявся комплекс дій спрямованих на виконання рішення суду про стягнення заборгованості з боржника, зокрема, на адреси боржника направлялися вимоги, які є обов'язковими для виконання, неодноразово здійснювалися виїзди за місцем реєстрації боржника та за фактичним місцем її проживання, з метою перевірки виконання та встановлення майна, на яке можливо звернути стягнення. Боржник у ході виконавчого провадження ігнорує вимоги державного виконавця щодо забезпечення безперешкодного доступу до майна боржника, чим порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Внаслідок не допуску до житла боржника державний виконавець позбавлений можливості звернути стягнення на цінне рухоме майно боржника, наявність якого підтверджується поданою боржником декларацією.
Враховуючи наявність невиконаних ОСОБА_3 зобов'язань покладених на неї судовим рішенням, великий розмір цих зобов'язань, встановлений судом факт ухилення від їх виконання та вичерпання державним виконавцем усіх можливостей виконати рішення суду без порушення права на недоторканість житла, суд визнав обґрунтованими доводи подання про наявність визначених законом підстав для примусового проникнення до житла з метою проведення виконавчих дій.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-7572/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 4 073 677,19 дол. США заборгованості за тілом кредиту, 1 773 327,50 дол. США заборгованості за відсотками, 4 952 714,51 грн. пені за прострочення зобов'язань за кредитом, 557 186,78 грн. пені за прострочення сплати відсотків.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Іванюта І.М. від 23 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження № 52946397.
Постановою про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження, боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, проте декларацію про доходи та майно боржником не надано.
Цієї ж дати державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме та нерухоме майно боржника, про що винесено відповідну постанову.
Згідно даних, отриманих державним виконавцем від органів Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, боржник, ОСОБА_3 отримує дохід від ТОВ «Медіа експерт плюс» та ГО «Інформаційний захист».
Відповідно до даних реєструючих органів за боржником не зареєстровано майно, на яке можливо звернути стягнення.
Постановою від 31 січня 2019 року державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунку у АТ «ОТП БАНК». У результаті направлення платіжних вимог про списання коштів боржника на рахунку на рахунок відділу надійшли кошти в сумі 22 226,01 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.
За наявними даними станом на листопад 2019 року в рахунок погашення заборгованості боржником сплачено 42 565,20 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року замінено стягувача у даному виконавчому провадженні з ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Женева».
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 21 травня 2019 року на виконання вимоги державного виконавця представник боржника ОСОБА_6 надала виконавцю письмові пояснення, у яких зазначила, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштована в ТОВ «Медіа експерт плюс» та ГО «Інформаційний захист» і за рахунок заробітної плати відбулося часткове погашення заборгованості за виконавчим документом. З приводу майнового стану боржника представник вказала, що власним житлом вона не забезпечена, у неї немає особливо цінного майна, за рахунок якого можна було б погасити в повному обсязі суму заборгованості, вона сама виховує малолітню дитину, а з огляду на арешт, накладений на усе нерухоме та рухоме майно, позбавлена можливості вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження наявного у неї майна та спрямовувати виручені кошти на сплату боргу.
Відповідно дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1, п.п.4, 13 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Статтею 439 ЦПК України встановлено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
При цьому обов'язковою умовою для примусового проникнення у володіння іншої особи є наявність у зазначеної особи майна боржника.
Державний виконавець Берегових В.С. звертаючись з поданням про примусове проникнення до житла боржника, вказував на те, що з метою перевірки майнового стану ОСОБА_3 ним здійснювалися виїзди за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_2 , та за місцем її фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Однак перевірити майновий стан боржника не виявилось за можливе, про що було складені відповідні акти.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що на час постановлення ухвали у судом першої інстанції не було взято до уваги того, що матеріали поданняне містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження проживання (перебування)боржника за зазначеними адресами та знаходження у вказаних об'єктах нерухомостімайна боржника.
Та як відповідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, а саме - квартиру АДРЕСА_4 17 жовтня 2019 року зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 ( мати боржника).
Також згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_2 18 жовтня 2019 року на праві приватної власності.
Крім того, додатки надані державним виконавцем до подання (копія запиту державного виконавця від 13 травня 2017 року та відповіді на запит; копія постанови про відкриття ВП; копія викликів державного виконавця та запитів до державного виконавця; копія листа про обробку інформації Держприкордонслужбою; копія актів державного виконавця; копія заяви про надання матеріалів ВП та пояснення; копії листа з банку; копія довідки про звернення; копія вимог державного виконавця, роздруківка з Єдиного державного реєстру декларацій) не містили в собі доказів щодо їх направлення боржнику, як і доказів щодо їх повернення без отримання останньою.
Звертаючись до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 , державний виконавець посилався як на підставу для задоволення його вимог, на декларацію про доходи ОСОБА_3 за 2016 рік, яка після звільнення з посади заступника міністра Міністерства інформаційної політики України задекларувала право користування об'єктами нерухомого майна і транспортним засобом, а також право власності на рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації, а саме: ювелірні вироби та твори мистецтва.
Колегія суддів критично ставиться до поданого виконавцем доказу, оскільки останній звертаючись з поданням та посилаючись як на підставу його подання для примусового проникнення до житла боржника на дані декларації 2016 року не перевірив належним чином наявність відомостей вказаних боржником у 2020 році за результатами поданої декларації за 2019 рік. Дана інформація у разі перебування боржника на посаді яка передбачає подання такої інформації є загальновідомою та доступною.
За наявними даними, а саме у відповідності до договору дарування від 20 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В., зареєстрованого в реєстрі за №979, ОСОБА_3 (дарувальниця) передано у власність ОСОБА_2 (обдаровувана), в дарунок наступні твори мистецтва: велику картину « Дуб » художник В.Попов ; малу картину « Дуб » художник В.Попов ; картину «Пейзаж» художник В.Попов; картину «Янголи» художник В.Попов» картину «Гроза» художник В.Попов ; картину «Качки» художник В.Попов; порцелянову статуетку «Янгол з Кенігсбургу», а також ювелірні вироби: намисто торгової марки «Cartier», жіночий наручний механічний годинник торгової марки «Breguet3989», Швейцарія (а.с. 187-188).
Зазначене вище на думку колегії суддів свідчить про те, що на час звернення державного виконавця з поданням про примусове проникнення до житла боржника з метою опису і арешту його майна, майно уже не перебувало у власності боржника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, не мав належних та допустимих доказів того, що зазначені у поданні об'єкти нерухомості є житлом боржника ОСОБА_3 , як і не мав доказів того, що у вказаних об'єктах знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові. Відтак, прийняте судове рішення є не вмотивованим, що суперечить положенням ст.439 ЦПК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України про відмову у задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 368, 372, 376, 381-383, 384, 387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката Чередниченко Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 рокускасувати та постановити нове судове рішення, за яким;
Державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславу Сергійовичу відмовити в задоволенні подання про примусове проникнення до житла боржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року
Суддя-доповідач:
Судді: