1[1]
Номер справи: 752/10111/20
Номер провадження: 33/824/274/2021
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
19 лютого 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Богатиренка О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року,
Відповідно до постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Цією ж постановою, стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 о 23 год. 40 хв. 11.05.2020 року, керував автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Бурмистенка, 10, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2020.
Скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2020 та закрити адміністративне провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю ознак адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що про час та дату судового розгляду справи про адміністративне правопорушення він не був повідомлений належним чином, а про наявність постанови про визнання його винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП він дізнався тільки після отримання листа з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві 07.09.2020 року.
В поданій апеляційній скарзі, апелянт зазначає про те, що він категорично не погоджується з постановою суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи, судом було суттєво порушено норми матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, як зазначає апелянт, про дату та час судового засідання він ніяким чином не був повідомлений, про що може свідчити наявна в матеріалах справи довідка про те, що поштова кореспонденція судами не надсилається у зв'язку з браком коштів на поштові відправлення.
Крім того, як вказує апелянт, оформлення нібито протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції, як таке не проводилось, йому не надавалась для ознайомлення копія протоколу про адміністративне правопорушення, підпис в ній він не ставив, та не вручалась йому копія постанови, а також, для встановлення його особи він особисто не надавав ніяких документів.
Звертає увагу апелянт і на те, що факт його відмови від медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння, вживання наркотичних засобів чи медичних препаратів, які погіршують стан керування транспортним засобом, повинні зафіксувати два свідки, проте, такі свідки з моменту приїзду поліції до моменту її від'їзду були відсутні, крім того, як вказує апелянт, протокол про притягнення його до відповідальності написаний двома різними почерками.
Також, апелянт зазначає про те, що суддя при винесенні постанови про адміністративне правопорушення не допитав в судовому засіданні працівників поліції, які складали адміністративний протокол, не витребував відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, не допитав в якості свідків осіб, які підтвердили факт його відмови від проходження медичного освідування (хоча він категорично настоював на її проходженні, як алкотестер «Драгер» так і у медичному закладі.
Просить апелянт взяти до уваги і те, що керування транспортним засобом є єдиним можливим заробітком, у зв'язку з чим, позбавлення права керування транспортними засобами не дасть йому можливості хоч якимось способом утримувати сім'ю.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Богатиренка О.І.,які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги ОСОБА_1 , вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
По-перше, враховуючи обставини, наведені в апеляційній скарзі вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає поновленню, оскільки його було пропущено з поважних причин.
По-друге, незважаючи на висновки судді Голосіївського районного суду м. Києва, наведені в постанові від 07 липня 2020 року, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і щодо вини ОСОБА_1 у його вчиненні, суд апеляційної інстанції не може з ними погодитися, з огляду на таке.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, яке виразилося в тому, що останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, чим вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків та відеозаписом, який був переглянутий в судовому засіданні та на якому зафіксовано, що працівники поліції пропонували пройти медичний огляд, проте ОСОБА_1 відмовився, що і підтвердили свідки у своїх поясненнях.
Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки судді, так само як і матеріали, що зібрані по справі, на які суддя послався у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.
Як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 417390 від 12.05.2020 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , так само як і письмові пояснення зазначених у ньому свідків, не можуть бути визнані належними та беззаперечними доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки цей протокол було складено без достатніх на то підстав та з порушенням вимог діючого законодавства та відомчих інструкцій.
Зокрема, відповідно до вимог, передбачених ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. В закладах охорони здоров'я такий огляд здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як передбачено, п. 3 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395) направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (надалі - Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103).
Відповідно до п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 та п. 7 Розділу І. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
І лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, як це передбачено п. 8 Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 та п. 6 Розділу ІХ. Інструкції від 07.11.2015 року № 1395, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Незважаючи на вказані вимоги нормативно-правових актів, якими повинен був керуватися поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи щодо ОСОБА_1 не містять беззаперечних даних про те, що ці вимоги були дотримані, оскільки всупереч посиланням судді на те, що під час перегляду відеозапису з нагрудної камери працівника поліції суд пересвідчився у тому, що ОСОБА_1 відмовився пройти медичний огляд, що і підтвердили свідки у своїх поясненнях, на вказаному відеозаписі, який також досліджувався апеляційним судом, не зафіксовано факту того, що ОСОБА_1 ,у присутності двох свідків, були повідомлені виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а після відмови пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, йому пропонувалося пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, від якого він також відмовився.
Більш того, на відеозапису взагалі не видно будь-яких свідків, крім жінки, яка є матір'ю чи родичкою ОСОБА_1 , які б були присутні під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо останнього та його підписання, так само, як підписання вказаними свідками письмових пояснень, в яких зазначається лише про те, щоОСОБА_1 , в їх присутності, відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «ДРАГЕР» і не має жодного слова про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я.
З метою перевірки обставин пов'язаних з оформленням щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом апеляційної інстанції, за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника, викликались в судове засідання свідки, які були зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та поліцейський, який складав цей протокол, проте поліцейський до суду апеляційної інстанції не з'явився без повідомлення будь-яких причин, а судові повістки, що направлялись свідкам повернулися без вручення з відмітками поштових відділень про неправильно зазначені адреси, які вказувалися судом, виходячи із даних про свідків, які були наведені у протоколі про адміністративне правопорушення та їх поясненнях.
Наведені обставини дозволяють зробити висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також доводи апеляційної скарги щодо недотримання встановленої законодавством процедури проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку та які не викликають сумнівів у своїй достовірності, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього- закрити, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Бойко О.В.