28 травня 2021 року м. Чернівці
справа № 726/529/21
провадження 822/565/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів : Владичана А.І., Лисака І.Н.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 квітня 2021 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків в розмірі 4139798 грн. у зв'язку із відсудженням товару у покупця.
06.04.2021 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме : квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27685525; комплекс будівель загальною площею 1334,8 кв.м., який складається з магазину запчастин з офісним приміщенням та надбудовою квартири літ.А, вбиральні літ.Б, автосалону літ.В, огорожі 1,2, вигрібної ями 1, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287929673225; земельну ділянку площею 0,4266 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0024, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287848273225, яка знаходиться за адресою Чернівецька обл., Кіцманський район, Стрілецько-Кутська с/рада.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівців від 20 квітня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 20 квітня 2021 року скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27685525; комплекс будівель загальною площею 1334,8 кв.м., який складається з магазину запчастин з офісним приміщенням та надбудовою квартири літ.А, вбиральні літ.Б, автосалону літ.В, огорожі 1,2, вигрібної ями 1, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287929673225;земельну ділянку площею 0,4266 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0024, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287848273225, яка знаходиться за адресою Чернівецька обл., Кіцманський район, Стрілецько-Кутська с/рада.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що відмовляючи в забезпечені позову, суд порушив норми процесуального права. Не врахував факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від відшкодування збитків та значний їх розмір (більше 4 000 000 грн.) і безпідставно відмовив у забезпеченні позову.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 06.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків в розмірі 4139798 грн. у зв'язку із відсудженням товару у покупця.
06.04.2021 року подана до суду заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27685525; комплекс будівель загальною площею 1334,8 кв.м., який складається з магазину запчастин з офісним приміщенням та надбудовою квартири літ.А, вбиральні літ.Б, автосалону літ.В, огорожі 1,2, вигрібної ями 1, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287929673225; земельну ділянку площею 0,4266 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0024, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287848273225, яка знаходиться за адресою Чернівецька обл., Кіцманський район, Стрілецько-Кутська с/рада.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не надано доказів того, що відповідач планує чи намагається віджити належне йому майно, і не існує інших можливостей для відшкодування спричиненої шкоди в разі задоволення позову.
Частинами першою, другою статті 149 ЦГІК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пунктах 4, 10 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову: забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову: імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.
Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, є стягнення з відповідача 4 139 798 грн., що є значною сумою.
Користуючись своїм правом, ОСОБА_1 одночасно із зверненням до суду з позовом подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_2 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову на його думку може суттєво ускладнити або позбавити позивача можливості захистити свої права.
Обставини, викладені в тексті позовної заяви, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення з відповідача 4 139 798 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 ЦІІК України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Забезпечення позову застосовується для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.
Колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, слід забезпечити позов саме шляхом заборони відчуження нерухомого майна.
Слід врахувати, що не забезпечення позову може також ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заборона на відчуження майна відповідача не позбавляє останнього права володіння даним нерухомим майном, не призводить до втручання на мирне володінням ОСОБА_2 своїм майном, проте позбавляє його права на відчуження даного майна у будь-який спосіб.
При цьому, відповідач не позбавлений можливості скористатися передбаченим процесуальним законом правом звертатися до суду із заявами про скасування вжитих судом заходів чи їх зміні на інші, а також про зустрічне забезпечення у відповідності до ст.ст. 154-159 ЦПК України з метою протидії недобросовісному використанню позивачем процесуальними правами.
Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної правової оцінки не дав та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч1.ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та часткового задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 а саме:
-квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27685525;
-комплексу будівель загальною площею 1334,8 кв.м., який складається з магазину запчастин з офісним приміщенням та надбудовою квартири літ.А, вбиральні літ.Б, автосалону літ.В, огорожі 1,2, вигрібної ями 1, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287929673225;
-земельної ділянки площею 0,4266 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0024, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287848273225, яка знаходиться за адресою Чернівецька обл., Кіцманський район, Стрілецько-Кутська с/рада.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 20 квітня 2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків, шляхом заборони відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 а саме:
-квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27685525;
-комплексу будівель загальною площею 1334,8 кв.м., який складається з магазину запчастин з офісним приміщенням та надбудовою квартири літ.А, вбиральні літ.Б, автосалону літ.В, огорожі 1,2, вигрібної ями 1, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287929673225;
-земельної ділянки площею 0,4266 га, кадастровий номер 7322588500:03:001:0024, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 287848273225, яка знаходиться за адресою Чернівецька обл., Кіцманський район, Стрілецько-Кутська с/рада.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: А.І. Владичан
І.Н. Лисак