Справа № 390/137/21
Провадження № 2/390/305/21
"19" травня 2021 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючої - судді Бойко І.А.,
при секретарі - Шматковій А.І.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Попова Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Первозванівської сільської ради, про відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулась до суду з позовом до Первозванівської сільської ради про стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.04.2019 року вона звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Первозванівської сільської ради, проте рішенням відповідача № 06/24/734 від 30.05.2019 їй відмовлено. З метою захисту своїх прав позивач звернулась до суду і рішенням суду від 09.09.2019 року відповідача зобов'язано повторно розглянути вищевказану заяву позивача. 17.01.2020 року відповідачем прийнято рішення про відмову в задоволенні заяви позивачки, яке нею оскаржено до суду. Рішенням суду від 15.06.2020 року відповідача зобов'язано надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019 року. Відповідач відмовився виконати вказане рішення суду. Відмову відповідача виконувати рішення суду від 15.06.2020 року, постановленого на користь позивачки, нею оскаржено в судовому порядку та ухвалою суду від 30.10.2020 року дії відповідача визнані протиправними, зобов'язано відповідача усунути порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 та виконати вказане рішення суду в повному обсязі. З метою примусового виконання рішення суду позивач звернулась до державної виконавчої служби, якою відкрито виконавче провадження. Вжиті заходи примусового виконання не призвели до виконання рішення суду, оскільки відповідач відмовляється його виконувати, внаслідок чого державним виконавцем виносились постанови про стягнення з відповідача штрафів. За фактом відмови відповідачем виконувати рішення суду відкрито кримінальне провадження. Протиправними діями Первозванівської сільської ради позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає в необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя. Протиправна поведінка відповідача потягла психологічне напруження позивачки, розчарування та незручності, системне порушення її прав викликало у неї психічне напруження через невиконання рішення суду, дискримінацію, а також почуття невизначеності та негативні емоції: розчарування в діяльності відповідача і розчарування в діяльності держави щодо можливості реалізувати своє право на землю. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 40000 грн, які просить стягнути з відповідача.
Крім того, представником позивача, до початку судового засідання, подано заяву з додатками, в якій він просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн. Заяву обґрунтував тим, що вказаний розмір та порядок обчислення гонорару представника позивача визначені договором про надання професійної правничої допомоги та додатковою угодою до вказаного договору. Професійну правничу допомогу позивачу надано в повному обсязі, про що свідчить розрахунок, таку правову допомогу прийнято позивачем відповідно до акту приймання-передачі, витрати за надану правову допомогу сплачені нею згідно квитанції, тому такі витрати позивача підлягають стягнення з відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Представник позивача просить забезпечити дотримання ґарантованих державою прав на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу протиправними діями органом місцевого самоврядування. Крім того, просив задовольнити заяву та відшкодувати позивачу понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні зазначив, що судове рішення щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем виконано повністю, про що свідчить рішення сесії Первозванівської сільської ради від 27.11.2020 року, яким заяву ОСОБА_2 від 09.04.2019 року задоволено та їй надано відповідний дозвіл, отже твердження позивача з приводу невиконання відповідачем судових рішень не відповідає дійсності. Посилання позивача на наявність у неї психологічного напруження та додаткових зусиль для організації свого життя через тривале вирішення її заяви не підтверджено. Негативні емоції через дії відповідача, наявність яких вона також не обґрунтувала, не мали впливу на умови її життя та не призвели до погіршення її здібностей. У зв'язку з тим, що позивачем не доведено факту завдання їй моральних страждань, душевних переживань, представник відповідача вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.04.2019 року ОСОБА_2 звернулась до голови Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності зазначеної сільської ради. До заяви долучила графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера, копію довіреності (а.с.16).
Згідно відповіді № 06-24/734 від 30.05.2019 року сільським головою повідомлено ОСОБА_2 , що на черговій 16 сесії 8 скликання депутатів сільської ради, що відбулась 27.05.2019 року, розглянуто заяву ОСОБА_2 , однак в ході голосування депутатським складом не набрано достатньої кількості голосів для прийняття рішення (а.с.17).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року по справі № 340/1422/19 визнано протиправною бездіяльність Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 від 09.04.2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зобов'язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019 року та прийняти відповідне рішення (а.с.18-21).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 року постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року залишена без змін (а.с.22-24).
Для примусового виконання вищевказаних рішень суду видано виконавчий лист (а.с.25).
Відповідно до рішення Первозванівської сільської ради № 1147 від 17.01.2020 року, ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради (а.с. 26).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року по справі № 340/1046/20, визнано протиправним рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 17.01.2020 №1147 про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019 року. Зобов'язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019 року (а.с.27-33).
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 03.09.2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 340/1046/20 від 26.08.2020 року, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с.34).
З постанови державного виконавця про накладення штрафу від 23.09.2020 року вбачається, що за невиконання рішення суду боржником - Первозванівською сільською радою, на нього накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн (а.с.35).
З постанови державного виконавця про накладення штрафу від 15.10.2020 року вбачається, що за невиконання рішення суду боржником - Первозванівською сільською радою, на нього накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн (а.с.36).
На адвокатський запит представника ОСОБА_2 Первозванівською сільською радою щодо виконання рішення суду у справі № 340/1046/20 повідомлено, що рішення сільською радою виконано та повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 . Згідно рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1419 від 26.06.2020 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради (а.с.38-39).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 340/1046/20 визнано протиправними дії Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року про зобов'язання Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.06.2020 № 1419, яким відмовлено у виконанні рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020. Зобов'язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області, відповідно до рішення суду від 15 червня 2020 року у справі №340/1046/20, усунути порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 та виконати вказане рішення суду у повному обсязі. Направлено окрему ухвалу для виконання до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області для встановлення наявності ознак кримінального правопорушення в діях Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. Зобов'язано голову Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та начальника Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області не пізніше одного місяця після надходження ухвали письмово проінформувати Кіровоградський окружний адміністративний суд про результати розгляду та вжиті заходи відповідно до чинного законодавства (а.с.40-43).
З відповіді першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури № 80-883-20 від 01.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 оскаржено бездіяльність працівників поліції щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. 04.11.2020 року до Кропивницького ВП надійшла ухвала слідчого судді та 05.11.2020 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020120020005539 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Після надходження до Кропивницького РВП Кропивницького ВП аналогічної ухвали слідчого судді 17.11.2020 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадження № 12020120170000769 (а.с.44).
З рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 44 від 27.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,0100 га для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради (а.с.64).
З ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року вбачається, що 05.02.2021 представник позивача ОСОБА_2 подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву, оскільки вважав протиправними дії Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області по наданню позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0100 га, а не площею 2,000 га, як просила ОСОБА_2 у своїй заяві від 09.04.2019 року. Заяву представника ОСОБА_2 про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року залишено без задоволення, з тих підстав, що суд не зобов'язував відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл в конкретному розмірі, а саме 2,00 га. Повторно розглянувши заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею до 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради, та відповідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року справа 340/1046/20 Первозванівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області прийнято рішення від 27.11.2020 року № 44 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,0100 га для ведення особистого селянського господарства на території Первозванівської сільської ради. Отже, відповідачем у справі № 340/1046/20 виконано рішення суду шляхом повторного розгляду заяви від 09.04.2019 року та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.82-87).
Згідно ст.14 Конституції України, ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Стаття 3 Земельного кодексу України вказує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 22 ЗК України передбачено те, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом "в" ч. 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Відповідно ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища зокрема належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Відповідно до ст.ст.12, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Кодексу).
Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
При цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Кодексу).
Згідно ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); після розроблення проекту землеустрою такий погоджується з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Погоджений проект землеустрою подається громадянином до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
За правилами ч.ч.2-3 ст.50 цього Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають також і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки. Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч.4 ст.13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористалась своїм правом та згідно з вимогами законодавства звернулась до суду з позовами про визнання незаконними рішень відповідача про відмову у наданні дозволу на затвердження на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач отримала судові рішення на свою користь і рішення судів набрали законної сили.
Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року по справі № 340/1422/19, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 року, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року по справі № 340/1046 визнавались незаконними дії та рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо відмов в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою і передачі позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, та ухвалювалось зобов'язати Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути відповідні заяви та надати відповідний дозвіл позивачу.
Винесення відповідачем протиправних рішень щодо позивача стало підставою для її звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, наявність якої вона обґрунтовує необхідністю докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя, психологічним напруження, розчаруванням, психічним напруженням через невиконання рішення суду, дискримінацію, а також почуття невизначеності та спричиненими їй негативними емоціями, викликаними зневірою в діяльності відповідача і держави щодо можливості реалізувати своє право на землю.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Діючим законодавством передбачені спеціальні умови для відшкодування моральної шкоди, зокрема ч.1 ст.1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, у випадку пред'явлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданою незаконними діями або бездіяльністю органом місцевого самоврядування, така шкода відшкодовується незалежно від вини такого органу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем відносно позивача виносились неправомірні рішення та встановлювалась протиправність дій відповідача щодо відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки позивачу.
27.11.2020 року відповідачем прийнято рішення про задоволення її заяви та надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тим самим відповідач виконав вищевказані рішення суду, постановлені на користь позивача.
Зважаючи на приписи ч.1 ст.1173 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, яка полягає не у звільненні позивача від доведення вини заподіювача шкоди, а лише розподіляє обов'язки з доказування. Тому позивач може це довести, але не зобов'язаний. Відсутність вини повинен довести відповідач.
Належних, допустимих та достовірних доказів на спростування своєї вини, як одного з елементів цивільно-правової відповідальності перед позивачем, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов'язком, виходячи з вищенаведених приписів, а також згідно вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України.
В той же час право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки діюче законодавство не встановлює імперативного обов'язку компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію
Імперативними приписами ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Пунктом 17 вищевказаної постанови зазначено, що з метою правильного вирішення справи, суддя повинен зокрема витребувати від позивача подання доказів про порушення його законних прав і заподіяну моральну шкоду.
Верховним Судом в постанові № 464/3789/17 від 10.04.2019 року надані правові позиції, згідно яких моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
В якості завдання позивачу моральної шкоди органом місцевого самоврядування - Первозванівською сільською радою, нею зазначено, що воно полягає в тривалому психічному напруженні, що вона зазнала, перенесених душевних переживаннях через порушення відповідачем її прав щодо отримання земельної ділянки, а також докладання значних зусиль для нормалізації її звичного життя, в негативних емоціях, переживаннях, та в почутті несправедливості і дискримінації щодо неї.
Однак, на підтвердження того, що внаслідок прийнятих рішень відповідача і їх вимушений захист, рівень негативних емоцій у позивача досяг рівня страждань або приниження, чи рівень і якість її життя погіршився і його відновлення або неможливий, або потребує додаткових зусиль та ресурсів, - позивачем суду не надано.
Сама лише констатація наявності емоційних переживань не свідчить про їх глибину та незворотній і негативний вплив на психо-емоційний стан особи.
Стосовно позиції позивача щодо допущеної відносно неї дискримінації, то суд аналізуючи дане твердження, звертається до приписів ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить заборону дискримінації.
Європейський суд з прав людини сформулював дискримінацію як відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях. дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (п. 61 рішення у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» від 16.03.2010 року, п.60 рішення у справі «Бьорден проти Сполученого Королівства» від 29.04.2008 року, п.48 рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11.06.2002 року).
Отже, факт дискримінації може бути підтверджений за наявності неоднаковості у вирішенні певного питання суб'єктом прийняття рішення, у даному випадку органом місцевого самоврядування - Первозванівською сільською радою питання щодо надання відповідного дозволу із земельного питання, при тому, що такі питання, які є подібними, вирішуються відносно декількох суб'єктів звернення по-різному.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не наведено належного обґрунтування того, що розгляд її заяви від 09.04.2019 року здійснювався іншим чином, ніж так, як відносно іншої особи чи осіб з того самого питання і результат розгляду її заяви відрізняється, в частині обсягу задоволенного за однаковості прохання.
Таким чином, за результатом аналізу доказів наданих суду, як кожного окремо так і в їх сукупності, в поєднанні з нормами діючого законодавства, зваживши доводи позивача та її представника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки нею не доведено факту дискримінації, чи завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Згідно приписів ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.58 Конституції України, ст.ст. 23, 1166, 1173 ЦК України.
Керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-14, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Первозванівської сільської ради, про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 28.05.2021 року.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
відповідач: Первозванівська сільська рада, вул.Гагаріна, 1, с.Первозванівка, Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 27652.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А.Бойко
/підпис/
«Згідно з оригіналом»
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А. Бойко
Дата засвідчення копії 28.05.2021 року.