27 травня 2021 року
м.Суми
Справа №591/6324/20
Номер провадження 22-ц/816/840/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбика Тамара Анатоліївна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2021 року в складі судді Ніколаєнко О.О., постановлене у м. Суми, повне судове рішення складено 19 березня 2021 року,
Звернувшись до суду з позовом у жовтні 2020 року, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивував тим, що його батьками є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період шлюбу збудували житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 і право власності на цей будинок було зареєстровано в 2013 році лише за батьком ОСОБА_4 . Оскільки житловий будинок є майном, яке набуто подружжям за час шлюбу, тому є спільною власністю подружжя. При житті батько розпорядився своєю часткою в праві спільної сумісної власності - уклав з донькою ОСОБА_2 спадковий договір, яким передав їй у власність 1/2 частку житлового будинку. Спадкоємцем за заповітом після смерті матері є він, інших спадкоємців за законом та за заповітом не має, тому 22.12.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину вказаного житлового будинку, але отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я померлої, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16.03.2021 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на 3/8 частин житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 115,6 кв.м, житловою площею 86,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 630,60 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на наявність заповіту, обов'язкову частку у спадковому майні має непрацездатна внаслідок інвалідності дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , обов'язкова частка якої становить 1/4 від половини спірного будинку, що складає 1/8 частину будинку, тому позов підлягає задоволенню частково з визнанням за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на 3/8 частин житлового будинку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, прийнявши оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем було заявлено вимогу про визнання за ним саме 1/2 частини спірного будинку, при цьому судом не враховано, що позивач має право на уточнення позову шляхом зміни предмету позову та подання заяви про уточнення. Крім того, судом безпідставно було покладено на неї обов'язок щодо сплати судового збору.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем та третьою особою не направлено.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Позивач заперечив проти апеляційної скарги.
Третя особа в судове засідання не з'явилися, але про час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, батьками позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 які з 01.04.1965 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8, 9, 81, 114-116).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.04.2013 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115, кв.м (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 (а.с.13). За життя 13.12.2013 року він уклав спадковий договір №5181, який був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А.О. На підставі вказаного спадкового договору 16.01.2017 року зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (а.с. 11-13).
Власником іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_4 , право власності зареєстроване 08.04.2013 року (а.с. 12).
Як вбачається зі спадкової справи № 382/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини після батька звернулась його донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Постановою Державного нотаріуса Сумської міської державної нотаріальної контори Дрюкова О.М. від 01.11.2019 року №5334/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке складається з трьох земельних ділянок на території колишньої Старосільської (раніше - Червоненської) сільської ради (а.с. 91, 94).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, відповідно до якого усе свої майно, яке їй буде належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право заповідала ОСОБА_1 (а.с. 14, 15).
22.12.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т.А. з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.16)
Постановою приватного нотаріуса Бурбики Т.А. від 21.07.2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18), оскільки мати за життя після смерті чоловіка не оформила такі документи.
02.07.2020 року видано три свідоцтва № НОМЕР_1 про право на спадщину за заповітом на 3/4 частин трьох земельних ділянок, які розташовані на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області. У свідоцтвах зазначено, що свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаних земельних ділянок на ім'я ОСОБА_2 не видані (а.с. 62-64).
Відповідно до відповіді Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради від 01.07.2020 згідно даних Державного реєстру прав з 01.01.2003 по 01.07.2020 року ОСОБА_3 не була власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Відповідно до довідки № 348/17102019-30121899 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною адресою (а.с. 80).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 20.09.2005 року, посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності за загальним захворюванням (а.с.121,132).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України).
У резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог (ч. 5 ст. 265 ЦПК України).
Таким чином, відповідно до приведених норм процесуального закону, суд розглядає справу виключно в межах заявлених особою позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому вихід за межі позовних вимог, тобто вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено, не допускається.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було дотримано вказані норми процесуального закону, оскільки з урахуванням обставин справи та положень ст. 1241 ЦК України, якою передбачено право на обов'язкову частку у спадщині, в даному випадку право відповідача ОСОБА_2 , судом першої інстанції прийнято рішення про визначення за позивачем не 1/2 частки спірного будинковолодіння, як того прохав останній у позові, а про часткове задоволення позову та визнання за ним меншої частки будинковолодіння в розмірі 3/8.
Доводи апеляційної скарги в частині вирішення заявленого спору по суті не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанцій в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані при вирішенні справи.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті вирішення позовних вимог.
Що стосується вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення приведених норм, дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_2 , яка звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на користь ОСОБА_1 часткової компенсації судового збору за подання позову. В даному випадку понесені судовій витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, через порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про компенсацію ОСОБА_1 630,60 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання позову за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2021 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким компенсувати ОСОБА_1 630,60 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання позову за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко