28.05.21
33/812/206/21
Справа № 490/196/21
Провадження № 33/812/206/21
Іменем України
28 травня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Данилової О.О.,
із секретарем - Біляєвою В.М.,
за участю - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ярошевського Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Ярошевського Георгія Вікторовича на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ), громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , не прцює,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення - 10200 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння) з накладенням штрафу у розмірі 10 200 грн. та позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
В апеляційній скарзі захисник Янюка О.М. просив скасувати постанову від 3 лютого 2021 року та закрити провадження у справі. Апелянт посилався на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки копію протоколу працівники патрульної поліції надали йому у неналежному вигляді, а суд не повідомив його про розгляд справи та дійшов помилкового висновку про його винуватість, не маючи відеозапису подій, не допитавши свідків, зазначених у протоколі, та не давши оцінку іншим суперечностям.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Європейським судом з прав людини при доведенні обставин справи активно застосовується стандарт "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України», рішення від 18.06.2015 у справі «Ушаков проти України», п. 86 рішення від 11.07.2013 у справі «Вєрєнцов проти України»).
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною "поза розумним сумнівом", версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху (далі - Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За частиною 1 статті 130 КУпАП (тут і далі в редакції, яка діяла на час вчинення проступку), керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння є адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452).
Відповідно до пунктів 1-7 розділу ІІ Інструкції №1452 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Судом встановлено, що 25 грудня 2020 року о 12 год. 40 хв. по пр.Курортному в с.Коблево Березанського району Миколаївської області працівниками патрульної поліції було зупинено автомобіль марки ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alkotestа 6810 (Drager).
За результатами обстеження ОСОБА_1 на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alkotesta 6810 (Drager) виявлене склад алкоголю - 0,58 о/оо , про що складено відповідний документ.
Роздруківку тесту №3321 (протокол вимірювання) з зазначенням показників газоаналізатора та алкоголю в крові обстежуваної особи ОСОБА_1 засвідчив особистим підписом без будь-яких зауважень (а.с.2).
Водночас на місці обстеження складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ( Alkotesta 6810 ARAM 3584), в якому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені у водія, а у графі «з результатами згоден» є особистий підпис ОСОБА_1 .
Цей же документ підписано свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У акті зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та призвище, і'мя та по-батькові особи, яка складала акт, але підпис відсутній (а.с.3).
За наслідками обстеження складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 208027 (далі - Протокол), в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alkotesta 6810 (Drager), результат 0,58 о/оо , що є порушенням вимог пункту 2.9.а Правил, та вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.1).
У Протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено - «согласен» (згоден) та мається особистий підпис ОСОБА_1 .
Будь-яких зауважень до його змісту порушник не зазначив та особисто підписав Протокол.
Протокол також підписано свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях зазначили, що були присутні підчас проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора та бачили результ - 0,58 о/оо (а.с.4,5).
В апеляційній скарзі та у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечував доведеність належними та достатніми доказами факт керування ним автомобілем у стані сп'яніння та дотримання порядку складання Протоколу.
При цьому ОСОБА_1 пояснив, що на місці не погоджувався з результатами огляду, але був на роботі, а тому письмово погодився зі змістом документів. Які були складені на місці зупинки.
При оцінці заперечень ОСОБА_1 апеляційний суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов'язаних з керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп'яніння та необхідність забезпечення невідворотності покарання порушників, та одночасно враховує вимоги статті 62 Конституції України та європейський підхід до розгляду адміністративних справ щодо рівня доказового забезпечення «поза розумних сумнівів» (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року «Коробков проти України», рішення від 30 травня 2013 року «Малофєєва проти Росії», та інші).
При цьому наведені вище докази, а саме Протокол, підписаний ОСОБА_1 з зазначенням його згоди з його змістом; протокол вимірювання (роздруківка результатів тесту), які також підписані ним без зауважень; його підпис у акті огляду та письмові пояснення свідків забезпечують такий рівень доказування, який не залишає розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у тому, що саме він керував транспортним засобом та при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 про заперечення на місці зупинки результатів огляду з використанням спеціальних технічних засобів, а також наявність намірів пройти обстеження у медичному закладі жодним доказом не підтверджено.
Враховуючи критерії застосування поняття «поза разумних сумнівів», за якими «доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою», апеляційним судом не встановлено обставин, які свідчили би про можливість іншої версії інкримінованої події та породжували сумніви в доведеності вини ОСОБА_1 .
Відсутність відеозапису подій 25 грудня 2020 року та не допитування в судовому засіданні місцевого суду свідків, на що посилається апелянт, не може бути підставою для скасування постанови місцевого суду, оскільки за нормами діючого законодавства такий порядок (форма) отримання доказів не є обов'язковим. Висновки місцевого суду грунтуються на оцінці тих доказів, які надані уповноваженим органом.
Не породжує сумнівів у достовірності результатів огляду ОСОБА_1 і посилання апелянта на сумнівну, з його погляду, температуру (14.о С), зазначену у протоколі вимірювання, оскільки відсутні відомості про те, що ці данні є показником температури навколишнього середовища. До того ж Інструкція з експлуатації газоаналізатора також обов'язкової складової протоколу вимірювання не містить.
Не встановлено апеляційним судом і таких порушень порядку складання Протоколу, які вплинули на зміст обвинувачення, чи порушили права особи, що притягається до відповідальності. ОСОБА_1 не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами адміністративного провадження та отримати належні копії процесуальних документів, але з такими вимогами до уповноваженого органу не звертався.
Право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, порушення якого зазначає апелянт, відновлено апеляційним судом шляхом поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, забезпеченням права давати пояснення в судовому засіданні по суті подій 25 грудня 2020 року та надавати нові докази без будь-яких обмежень.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки місцевого суду та доводили би порушення норм законодавства про адміністративні правопорушення, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у справі.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Янюка Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову судді Центрального райнного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду О.О. Данилова