Єдиний унікальний номер справи 183/3102/21
Провадження № 2/183/2695/21
17 травня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Новомосковського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області Куліш Олени Юріївни, третя особи - Відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Ганна Василівна про скасування запису про проведення державної реєстрації права власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
14 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора Куліш О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 5650273 від 20 січня 2014 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 2,23 га, кадастровий номер 1223281500:02:044:0768, яка розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію права власності № 10058967 від 20 січня 2014 року, заява №4902061 від 11 січня 2014 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем;
- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,23 га, кадастровий номер 1223281500:02:044:0768, яка розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП №018257 від 27 грудня 2001 року.
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до Порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа. Разом з тим, якщо копія документа охоплює декілька сторінок, позивач має право прошити та пронумерувати його копію та засвідчити належним чином лише останню його сторінку, зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/5894/17.
У порушення зазначених вимог, позивачем надано копії письмових доказів для направлення учасникам справи, які не засвідчені ним у порядку, встановленому чинним законодавством.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.
Таким чином, при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір в частині однієї немайнової вимоги у розмірі 908,00 грн. та в частині майнових вимог у розмірі 1 відсотка від вартості спірного нерухомого майна, але не менше 908,00 грн. та не більше 11 350,00 грн., а саме, з урахуванням визначеної позивачем ціни позову (91 012,85 грн.) - 910,13 грн.
Як убачається з матеріалів поданої до суду позовної заяви, позивач долучає до неї оригінали квитанції № 0.0.2000431450.1, № 0.0.2000432333.1 від 02 лютого 2021 року, відповідно до яких останнім було сплачено кошти у сумі 908,00 грн. та 910,13 грн., за призначенням - "судовий збір". Однак, дані квитанції не містять відомостей про зарахування коштів як судового збору, до державного бюджету.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
З метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про судовий збір» між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України 26 серпня 2015 року укладено угоду, за якою оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та КП «ДСС», що забезпечило централізоване отримання виписок з Державної казначейської служби України з автоматичним приєднанням до них відомостей про сплату та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України при реєстрації платіжного документа в суді.
Разом з тим, під час перевірки зарахування сплаченого, відповідно до наданих позивачем квитанцій, судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, установлено, що в автоматизованій системі документообігу КП «Д-3», в пункті «Інформація про підтвердження сплати (повернення) судового збору з Казначейства», не міститься відомостей про зарахування судового збору, які можна поєднати з обліково-статистичною карткою на цивільну справу № 183/3102/21, провадження № 2/183/2695/21.
Відтак, позивачеві слід надати до суду докази (підтвердження) зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з повідомленням про це позивача і наданням йому строку для усунення зазначених недоліків - сім днів з дня отримання копії даної ухвали, - шляхом надання доказів (підтвердження) зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до наданих позивачем квитанцій про сплату судового збору, для долучення до матеріалів справи, а також наданням усіх копій письмових доказів, які додаються до позовної заяви, засвідчених позивачем в порядку, встановленому чинним законодавством, із зазначенням про відповідність копії письмового доказу оригіналу, дати такого засвідчення, прізвища, ініціалів та підпису особи, яка їх завіряє, для направлення всім учасникам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити у семиденний строк з моменту отримання копії ухвали зазначені недоліки заяви - шляхом надання доказів (підтвердження) зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до наданих позивачем квитанцій про сплату судового збору, для долучення до матеріалів справи, а також наданням усіх копій письмових доказів, які додаються до позовної заяви, засвідчених позивачем в порядку, встановленому чинним законодавством, із зазначенням про відповідність копії письмового доказу оригіналу, дати такого засвідчення, прізвища, ініціалів та підпису особи, яка їх завіряє, для направлення всім учасникам справи.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud0427/.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена і підписана 17 травня 2021 року.
Суддя Г.Є. Майна