Справа 688/328/21
№ 2/688/303/21
Рішення
Іменем України
27 квітня 2021 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюк Н.П.,
секретаря судового засідання Грицак Г.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «БВСД» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
05 лютого 2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що він працював виконавцем робіт у ПП «БВСД». Наказом №95-К від 29 липня 2020 року його звільнено з роботи за згодою сторін. В день звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена йому заробітна плата з липня по вересень 2020 року в сумі 25 000грн. Просив стягнути на його користь вказану заборгованість з виплати заробітної плати, а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до ПП «БВСД» залишена без руху, оскільки позивачем не зазначено розміру обумовленого сторонами окладу при укладенні трудового договору, не наведено обґрунтування заборгованості по заробітній платі за визначений позивачем період та не наведено обґрунтування розміру суми, що підлягає стягненню за весь час затримки розрахунку. Позивачу надано термін для усунення недоліків.
12 лютого 2021 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 6062,61 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 4950 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 11 012,61 грн.
19 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в новій редакції до ПП «БВСД» про стягнення заборгованості по заробітній платі у новій редакції, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 6062,61 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 3038 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 9100,61 грн.
Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 березня 2021 року. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача ПП «БВСД» довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 30 липня 2020 року по 07 вересня 2020 року, а також довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за вказаний період. Розгляд справи відкладався на 01 квітня 2021 року та 27 квітня 2021 року за клопотаннями сторін.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач у в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача ПП «БВСД» в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи у відсутність відповідача суду не надав, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов не подав.вважається таким, що повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за на електронну адресу за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, яка підтверджена відомостями з ЄДРЮОФОП.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли трудові право відносини, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30 липня 2020 року працював виконавцем робіт у ПП «БВСД». Наказом №104-г від 07 вересня 2020 року його звільнено з роботи за згодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України.
Відповідачем суду не подано доказів про розмір заборгованості заробітної плати позивача.На підтвердження не виплати заробітної плати, позивачем подано індивідуальні відомості про застраховану особу з Пенсійного фонду Україну, у відповідності до якого у липні 2020 року позивачеві нараховано до виплати заробітну плату у розмірі 782,61 грн, у серпні 2020 року - 4950 грн., у вересні 2020 року - 330 грн, на загальну суму 6062,61 грн.
Вказана сума заборгованості з виплати заробітної плати не виплачена й на час розгляду справи в суді.
Вимкладені обставини визнаються позивачем та підтверджуються письмовими доказами: копією трудової книжки позивача, індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 .
Норми права, які застосував суд.
Згідно зі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Мотиви суду.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а також те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, вимога позивача про стягнення суми заробітної плати не обмежена будь-яким строком, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі за період з 30 липня 2020 року по 07 вересня 2020 року в сумі 6062,61грн.
З огляду на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, вимога про його стягнення може бути пред'явлена до суду у тримісячний строк з дня, кола особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей116,117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Отже, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належали йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, яке припиняється в день фактичного (остаточного) розрахунку, коли такий працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог.
Відповідач не врахував, що перебіг передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві сум при звільненні.
Як встановлено судом, остаточний розрахунок з позивачем не проведений, порушення трудових прав позивача триває.
Середня заробітна плата обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова №100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, в нашому випадку - звільнення.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Постанови № 100).
Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України суд погоджується з розрахунком середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку в сумі 3038 грн, який підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів про розмір окладу позивача та розмір його середнього заробітку, витребуваних судом.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 908 грн., а також за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України , суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «БВСД» про стягнення заборгованості по заробітній платізадовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «БВСД» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 9 100,61 (дев'ять тисяч сто) грн., яка складається з: невиплаченої заробітної плати в розмірі 6062,61 (шість тисяч шістдесят дві) грн. та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 3038 (три тисячі тридцять вісім) грн.
Стягнути з приватного підприємства «БВСД» в дохід держави судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09 червня 1998 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП - НОМЕР_2 ;
відповідач - приватне підприємство «БВСД», місцезнаходження: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 38-а, офіс 210, код ЄДРПОУ - 37807650.
Суддя: