Справа № 308/10147/19
(заочне)
12 травня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі - Курбатова Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі договору дарування квартири їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Згідно довідки з виконавчого комітету Ужгородської міської ради - відділу реєстрації місця проживання від 28.11.2018 р. № 4457/19-21, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За твердженням позивача, відповідач за зареєстрованим місцем проживання фактично не проживає понад 10 років, про що складено Акт про непроживання даної громадянки за вищевказаною адресою, особистих речей відповідача в квартирі не має та не бере участь у витратах по його утриманні, а відтак її реєстрація носить формальний характер.
Позивач зазначає, що відповідач продовжує бути зареєстрованою, що створює для останньої перешкоди у розпорядженні своєю власністю належним чином, позивач самостійно несе витрати на оплату комунальних послуг.
З посиланням на викладене, а також на те, що відповідач ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання фактично не проживає вже тривалий час, але залишається зареєстрованою за вказаною адресою, що перешкоджає позивачу в реалізації прав як власника користуватися та розпоряджатися своєю власністю, просить суд ухвалити рішення яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляла.
Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надіслав на адресу суду заяву у якій просить розглянути справу без участі позивача та її представника. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи, а також заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надіслала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» за № НОМЕР_1 та з відміткою «за закінченням терміну зберігання» за №8800026704168.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії :
19.02.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
26.03.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 13.08.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гуменюк В.В. зареєстрованого в реєстрі за №1219, квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.(а.с.5-6)
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №177308618 від 13.08.2019 року, квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.(а.с.7)
Згідно довідки виданої заступником начальника відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради Алєнтьєв О. від 28.11.2018 року №4457/19-21 в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8)
Факт непроживання відповідача ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі підтверджується даними Акту про фактичне місце проживання від 19.08.2019 року затвердженого директором ТОВ «Наш-Добробут» ОСОБА_3 , з якого вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 , фактично не проживає з 2008 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9)
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо права користування жилим приміщенням, яке на праві власності належить позивачеві.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В чинному законодавстві закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди,відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб(ст.ст.316,317,319,321ЦКУкраїни).
Відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно вимог ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника,у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом,який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Аналогічне положення закону передбачено і ст. 383 ЦК України.
Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.4 ст. 156, ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім"ї власника будинку (квартири) належать дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім"ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із власником і ведуть з ним спільне господарство.
Ч.2 ст. 405ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз статті 405 ЦК України дає підстави для висновку, що саме власник має правовимагати від осіб, які є членами його сім'ї та не є власниками цього житла, усунення порушення його прав шляхом визнання їх такими, що втратили право користування. Можливість визнання такими, що втратили право користування житлом власника/співвласника законодавством не передбачена та є виключною в силу наявних конституційних гарантів захисту права власності, його непорушності та збереження за власником.
Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач не проживає за місцем реєстрації понад 10 років, фактичне місце проживання відповідача їй невідоме, домовленості між нею та власником житла щодо права користування житлом відсутні . Окрім того вказане підтверджено і даними Акту про фактичне місце проживання від 19.08.2019 року.
Відповідачем не спростовано вказані доводи позивача, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Суду не представлено доказів, що підтверджують право власності відповідача на частку в домоволодінні, чи право відповідача ОСОБА_2 на збереження права на житло при її відсутності за місцем проживання.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у пєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт відсутності відповідача - ОСОБА_2 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , понад десять рік без поважних причин, участі в оплаті за комунальні послуги не приймає, майно не утримує, належних та безспірних доказів того, що їй чинилися перешкоди у користуванні житловим приміщенням не надано, суд приходить до переконливого висновку, що позовна заява про позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, реєстрація відповідача порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю та беручи до уваги факт тривалого не проживання відповідача у вказаній квартирі, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає до задоволення, оскільки позивач належними і допустимими доказами довела ті обставини на які посилалася, як на підставу своїх вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.41 Конституції України, та ст.ст. 317, 319 , 321, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст.12,76,81,141,259,263-265,268, 272 273, 280-284, 352,354ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 )
Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_4 )
Дата складання повного тексту рішення суду - 21.05.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца