ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у відстрочці виконання рішення
м. Київ
22.04.2021Справа № 910/9476/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали заяви Державного підприємства "Гарантований Покупець" про відстрочку виконання рішення
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Парк Калинівка" 27622, Кіровоградська обл., Кропивницький район, село Червоний Яр, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1
до Державного підприємства "Гарантований Покупець" 01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1. Національна комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 8 269 718,57 грн.
Представники сторін:
Від стягувача Головатюк С.А., довіреність № 20/04/21-08ІП-01 від 20.04.2021;
Від боржника Онищенко О.А., довіреність № 53-Д від 31.12.2020;
Від третьої 1 не з'явилися;
Від третьої особи 2 не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "З-Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 8 269 718,57 грн., а саме 7 914 469,68 грн. основного боргу, 102 089,84 грн. пені, 232 757,68 грн. штрафу, 20401,37 грн. процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 154607/01 від 25.09.2018 року в редакції Додаткової угоди № 257/01 від 30.06.2019 року в частині своєчасної та повної оплати придбаної електричної енергії, виробленої виробником за зеленим тарифом, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф та проценти річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9476/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.07.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року підготовче засідання у справі № 910/9476/20 закрито та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь ТОВ "З-Енерджі" 20 660 858, 51 грн. основного збору, 223 797,95 грн. пені, 580 813,50 грн. штрафу, 106 762,90 грн. процентів річних та 335 652, 66 грн. витрат по сплаті судового збору.
Так, 10.02.2021 року до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява № 15/623 від 08.02.2021 року про відстрочку виконання рішення, в якій останній просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі № 910/9476/20 на термін один рік з моменту ухвалення рішення. Заява разом з доказами направлення на адресу позивача судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 року заява прийнята судом до розгляду та розгляд заяви призначено на 22.04.2021 року.
У судове засідання 22.04.2021 року з'явились уповноважені представники стягувача та боржника.
Уповноважені представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з'явилися.
Про дату, час і місце розгляду даної справи треті особи 1, 2 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № №:0105474895161, 105474895170.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання від стягувача 20.04.2021 року надійшли заперечення б/н від 19.04.2021 року проти заяви про відстрочку виконання рішення разом з доказами направлення на адресу сторін у справі, які долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 22.04.2021 року уповноваженим представником стягувача подано заяву б/н від 22.04.2021 року про зміну найменування учасника справи у зв'язку зі зміною найменування позивача на ТОВ "Інвест-Парк Калинівка" та здійснення державної реєстрації таких змін.
За результатами розгляду клопотання стягувача про зміну найменування судом встановлено, що останнім здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів в частині зміни свого найменування, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивача (стягувача), а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю «З-Енерджі» (код ЄДРПОУ 42006481) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Парк Калинівка» (код ЄДРПОУ 42006481).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення поданої заяви стягувача та заміну відповідного найменування стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «З-Енерджі» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Парк Калинівка».
У судовому засіданні 22.04.2021 року уповноваженим представником боржника надано пояснення по суті поданої заяви про відстрочку виконання рішення.
Уповноважений представник стягувача в судовому засіданні 22.04.2021 року щодо задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9476/20 заперечив.
Дослідивши матеріали справи та заяви про відстрочку виконання рішення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, та об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду заяви суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали виключно за фактом такого звернення сторони.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви боржник вказує на відсутність оборотних та необоротних активів, що могли б бути направлені на погашення заборгованості перед виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Крім того боржник зазначає, що сума задоволених позовних вимог - вища за суму вартості необоротних активів та суми грошових коштів, що знаходяться на рахунках боржника, а отже виконання рішення в даній справі може призвести до банкрутства Державного підприємства «Гарантований покупець».
Також боржник у поданій заяві про відстрочку виконання рішення зазначає, що спеціальні обов'язки із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та виконання яких є змістом грошового зобов'язання за Договором, покладені Законом України «Про ринок електричної енергії» та постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 року, якою затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок) на Гарантованого покупця та на ПАТ НЕК «Укренерго».
Покладення на НЕК «Укренерго» зазначених спеціальних обов'язків змістом яких є саме забезпечення оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом породжує обов'язок останнього оплатити відпущену електричну енергію виробникам за «зеленим» тарифом шляхом здійснення повної оплати вказаної послуги Гарантованому покупцю.
Тобто, в даному випадку має місце грошове зобов'язання, в якому є кілька боржників. Одночасно, враховуючи характеру розподілу обов'язку між боржниками йдеться саме про часткові зобов'язання, в яких кожен боржник має виконати зобов'язання в певній частині, а відтак кредитор - ТОВ «З-Енерджі» має право вимагати виконання боржником лише певної частки зобов'язання.
Боржник вказує, що на НЕК «Укренерго» покладено обов'язок забезпечити надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом в повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК «Укренерго» грошових коштів для забезпечення Гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати.
В зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд з урахуванням предмету спору, змісту заяви боржника та фактичних обставин справи звертає увагу, що спірним Договором № 154607/01 від 25.09.2018 року в редакції Додаткової угоди № 257/01 від 30.06.2019 року, Порядком та приписами ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов'язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов'язань оператором системи передачі (ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Так, у відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.
Тобто правовідносини між Гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов'язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго").
Наразі судом враховано, що при укладенні спірного Договору сторонами не передбачено покладення обов'язків з оплати виробленої виробником за "зеленим" тарифом електричної енергії на іншу особу, окрім відповідача.
В свою чергу, відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника, а також скрутне матеріальне становище, зумовлене, в тому числі, наявністю 126 відкритих судових проваджень у справах за позовами виробників електроенергії за "зеленим" тарифом до ДП "Гарантований покупець", та яке підтверджується наданим боржником балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 30 вересня 2020 року і довідкою про стан розрахунку ПАТ "Укренерго" за отриману від Гарантованого покупця послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел станом на січень 2021 року, на переконання суду є можливими, проте не безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Окрім цього судом враховано ненадання відповідачем доказів відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів у необхідному для виконання рішення суду розмірі.
Поряд із цим суд звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази та наведені обґрунтування не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання, адже сам лише факт звернення відповідача до суду з позовом до ПАТ НЕК «Укренерго» про стягнення боргу у розмірі 25 724 290 343,04 грн. (справа № 910/16664/20) не є гарантованим підтвердженням надходження грошових коштів на рахунки відповідача з метою належного виконання рішення суду саме у даній справі по закінченню терміну відстрочки, а інших доказів на підтвердження такої можливості заявником суду не надано.
Судом встановлено, що відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже позивач, здійснюючи господарську діяльність, мав передбачити пов'язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов'язань контрагентом та наступне понесення витрат.
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов'язань.
Водночас при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення мають бути враховані і майнові інтереси позивача у цій справі, адже рішення суду у цій справі було прийнято саме на захист інтересів останнього, про що неодноразово наголошувалось Європейським судом з прав людини.
Судом враховано, що діяльність з виробництва електроенергії є єдиним джерелом доходу ТОВ "З-Енерджі", що підтверджується належним чином посвідченою копією розшифрування окремих рядків форми звітності № 4-НКРЕКП- виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) ТОВ "З-Енерджі".
Окрім того, в поданих запереченнях позивача щодо клопотання про відстрочку виконання рішення, останній вказує на те, що у 2020 році позивачем укладено низку договорів позики та фінансового кредиту, а саме Договір фінансового кредиту № К/Ю-116 від 18.12.2020; Договір фінансового кредиту № К/Ю-72 від 31.01.2020 року та Додаткова угода № 1 від 25.01.2021; Договір № 08/2020 на надання позики від 26.06.2020 року та Додаткова угода № 1 від 20.12.2020 року; Договір фінансового кредиту № К/Ю-67 від 09.01.2020 року та Додаткова угода № 1 від 06.01.2021 року, копії яких долучено позивачем до поданих заперечень.
Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим відстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.
Суд зазначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників «зеленої» електроенергії, саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство «Гарантований покупець», у зв'язку з чим останнє зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, в першу чергу, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9476/20.
Відповідно до частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. У задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9476/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 22.04.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон