№ 201/2896/21
провадження 2-о/201/57/2020
26 травня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Храмцевич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю,
ОСОБА_1 22 березня 2021 року звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю. Заявник у своїй заяві та з представником посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника - ОСОБА_2 . Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявник ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника. Однак, листом від 20 лютого 2020 року за вих. № 555/03.06.-22 Відділ з питань перерахунків пенсій № 1 Управління обслуговування громадян Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомив заявника, що перехід на пенсію по втраті годувальника згідно її заяви від 14 лютого 2020 року не проведений, оскільки по паспортним даним її померлого чоловіка ОСОБА_2 , значиться місце прописки: АДРЕСА_1 , а в паспорті заявника вказана прописка АДРЕСА_2 .
Заявник із своїм померлим чоловіком офіційно уклали шлюб 02 жовтня 1976 року, у шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також можуть підтвердити факт проживання заявника із її чоловіком за адресою АДРЕСА_1 і факт того, що ніякого приватного будинку АДРЕСА_2 не існує, а є саме багатоквартирний будинок.
У зв'язку із початком проведення антитерористичної операції на сході України, згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявник з її чоловіком зареєстрували своє тимчасове перебування на новому місці за адресою: АДРЕСА_3 .
Заявник просить суд визнати видані на окупованій частині країни документи як такі, що підтверджують факт, який має суттєве значення для визнання її прав, їх реалізації у відповідності до пенсійного законодавства України і з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року по справі № 235/2357/17 було вказано, що визнання довідок, які видані на тимчасово окупованій території може відбуватися через застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН. В контексті зазначеної постанови Верховного Суду заявник на підтвердження своїх доводів надає документи щодо проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Також, після отримання статусу «внутрішньо переміщеної особи» заявник з її чоловіком оселилися за однією адресою: АДРЕСА_3 . Той факт, що вона проживала однією сім'єю зі своїм чоловіком за адресою АДРЕСА_1 ., а потім і за адресою АДРЕСА_3 можуть окрім її синів, також підтвердити свідки, які часто бували в їх домі, спілкувалися як з нею, так із її покійним чоловіком.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення. Важливість встановлення факту, що заявник з її чоловіком проживали однієї сім'єю, маючи одну адресу місце реєстрації проживання (до початку проведення Антитерористичної операції) - АДРЕСА_1 безпосередньо вплине на її права, оскільки дасть їй змогу знову звернутися до ГУ ПФ України в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, зараз виникла необхідність встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю. В інший спосіб вона не має можливості встановити зазначений вище юридичний факти та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України. Отже заявнику необхідно встановити вказаний факт в судовому порядку. Вказаний факт підтверджується наданими документами. Через відсутність певного конкретного документу виникла складність у оформленні документів для пенсійних виплат, через що заявник не може реалізувати свої права не тільки на вказані виплати, але частково і спадкування та факт їх рідства. Факт родинних стосунків заявника та її померлого чоловіка підтверджується наявними архівними документами. Просила встановити юридичний факт спільного проживання однією сім'єю її і ОСОБА_2 з 1976 року по день смерті останнього, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнивши заяву в повному обсязі.
Заінтересована особа: представник Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, вимоги заяви фактично не визнали, не погодилися з доводами і викладеними обставинами, позицією заявника, в письмовому зверненні до суду просили справу розглянути за наявними матеріалами справи по закону без їх участі.
З'ясувавши думку заявника і заінтересованої особи, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2020 року, виданого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявник ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника.
Листом від 20 лютого 2020 року за вих. № 555/03.06.-22 Відділ з питань перерахунків пенсій № 1 Управління обслуговування громадян Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив заявника, що перехід на пенсію по втраті годувальника згідно її заяви від 14 лютого 2020 року не проведений, оскільки по паспортним даним її померлого чоловіка ОСОБА_2 , значиться місце прописки: АДРЕСА_1 , а в паспорті заявника вказана прописка АДРЕСА_2 .
Згідно із п. 2.11. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Заявник із своїм померлим чоловіком офіційно уклали шлюб 02 жовтня 1976 року, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02 жовтня 1976 року, видане Антрацитміськвіділлом ЗАЦС Ворошиловградської області. У шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також підтверджують факт проживання заявника із її чоловіком за адресою АДРЕСА_1 і факт того, що ніякого приватного будинку АДРЕСА_2 не існує, а є саме багатоквартирний будинок.
У зв'язку із початком проведення антитерористичної операції на сході України, згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявник з її чоловіком зареєстрували своє тимчасове перебування на новому місці за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджує довідка від 17 листопада 2014 року № 681244 на ім'я ОСОБА_1 та довідка від 25 листопада 2014 року № 1201682114 на ім'я ОСОБА_2 .
Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей визнаються тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону і визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Згідно із Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р м. Антрацит до тепер визначається як населений пункт, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому заявник не може отримати від місцевих органів державної влади України будь-яких документів, на підтвердження того, що вони з її чоловіком проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 . Тому, після отримання відповіді від органу Пенсійного фонду України, вона звернулася до органів так званої Луганської народної республіки у м. Антрацит, щоб отримати документальне підтвердження про проживання однією сім'єю із її померлим чоловіком за адресою АДРЕСА_1 .
Розуміючи критичність цих документів, зокрема те, що вони видані самопроголошеними невизнаними органами влади на окупованій території України, заявник просить суд визнати їх як такі, що підтверджують факт, який має суттєве значення для визнання її прав, їх реалізації у відповідності до пенсійного законодавства України і з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року по справі № 235/2357/17 було вказано, що визнання довідок, які видані на тимчасово окупованій території може відбуватися через застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН. Важливо те, що Верховний Суд у зазначеній постанові чітко вказав на те, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
В контексті зазначеної постанови Верховного Суду заявник на підтвердження своїх доводів надає документи щодо проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 : Довідка про склад сім'ї від 30 жовтня 2018 року № 2/337 видана ДП «Комфорт» КП житлово-експлуатаційної контори № 5 УЖКХ (була видана її померлому чоловікові в підтвердження того, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_4 (син); Довідка від 02 квітня 2020 року № 43, яка видана ДП «Комфорт» КП житлово- експлуатаційної контори № 5 УЖКХ про те, що ОСОБА_1 , згідно із технічного паспорта, складеного житлово-комунальною конторою № 2 Комбіната «Донбассантрацит» трест «Антрацит» житлово-комунального управління 11 липня 1969 року проживає за адресою АДРЕСА_1 ; Довідка від 06 листопада 2020 року № 373, яка видана Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Адміністрації м. Антрацит та Антрацитовського району ЛНР, про те що ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю та вели спільне господарство.
Також, після отримання статусу «внутрішньо переміщеної особи» заявник з її чоловіком також оселилися за однією адресою: АДРЕСА_3 .
Той факт, що вона проживала однією сім'єю зі своїм померлим чоловіком за адресою АДРЕСА_1 ., а потім і за адресою АДРЕСА_3 окрім її синів, також підтверджують свідки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однокласниця та співкурсниця її сина ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , товариш синів заявниці. Зазначені особи часто бували в їх домі, спілкувалися як з нею, так із її покійним чоловіком.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Важливість встановлення факту, що заявник з її чоловіком проживали однієї сім'єю, маючи одну адресу місце реєстрації проживання (до початку проведення Антитерористичної операції) - АДРЕСА_1 безпосередньо вплине на її права, оскільки дасть їй змогу знову звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Отже, зараз виникла необхідність встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю. В інший спосіб вона не має можливості встановити зазначений вище юридичний факти та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України. Отже заявнику необхідно встановити вказаний факт в судовому порядку. Вказаний факт підтверджується наданими документами. Через відсутність певного конкретного документу виникла складність у оформленні документів для пенсійних виплат, через що заявник не може реалізувати свої права не тільки на вказані виплати, але частково і спадкування та факт їх рідства. Факт родинних стосунків заявника та її померлого чоловіка підтверджується наявними архівними документами.
Тому для упорядкування документів і вирішення питань з майном, документами та ін. заявник вимушений був звертатися до суду з заявою про встановлення юридичного факту.
Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до п. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України Суд розглядає справи, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
Судом встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2020 року, виданого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявник ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника.
Однак, листом від 20 лютого 2020 року за вих.№ 555/03.06.-22 Відділ з питань перерахунків пенсій № 1 Управління обслуговування громадян Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив заявника, що перехід на пенсію по втраті годувальника згідно її заяви від 14 лютого 2020 року не проведений, оскільки по паспортним даним її померлого чоловіка ОСОБА_2 , значиться місце прописки: АДРЕСА_1 , а в паспорті заявника вказана прописка АДРЕСА_2 .
Згідно із п. 2.11. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Заявник із своїм померлим чоловіком офіційно уклали шлюб 02 жовтня 1976 року, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02 жовтня 1976 року, видане Антрацитміськвіділлом ЗАЦС Ворошиловградської області. У шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також можуть підтвердити факт проживання заявника із її чоловіком за адресою АДРЕСА_1 і факт того, що ніякого приватного будинку АДРЕСА_2 не існує, а є саме багатоквартирний будинок.
У зв'язку із початком проведення антитерористичної операції на сході України, згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявник з її чоловіком зареєстрували своє тимчасове перебування на новому місці за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджує довідка від 17 листопада 2014 року № 681244 на ім'я ОСОБА_1 та довідка від 25 листопада 2014 року № 1201682114 на ім'я ОСОБА_2 .
Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей визнаються тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону і визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Згідно із Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р м. Антрацит до тепер визначається як населений пункт, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому заявник не може отримати від місцевих органів державної влади України будь-яких документів, на підтвердження того, що вони з її чоловіком проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 . Тому, після отримання відповіді від органу Пенсійного фонду України, вона звернулася до органів так званої Луганської народної республіки у м. Антрацит, щоб отримати документальне підтвердження про проживання однією сім'єю із її померлим чоловіком за адресою АДРЕСА_1 .
Розуміючи критичність цих документів, зокрема те, що вони видані самопроголошеними невизнаними органами влади на окупованій території України, заявник просить суд визнати їх як такі, що підтверджують факт, який має суттєве значення для визнання її прав, їх реалізації у відповідності до пенсійного законодавства України і з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року по справі № 235/2357/17 було вказано, що визнання довідок, які видані на тимчасово окупованій території може відбуватися через застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН, які говорять, що: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Окрім цього, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Верховний Суд у зазначеній постанові чітко вказав на те, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
В контексті зазначеної постанови Верховного Суду заявник на підтвердження своїх доводів надає документи щодо проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 : Довідка про склад сім'ї від 30 жовтня 2018 року № 2/337 видана ДП «Комфорт» КП житлово-експлуатаційної контори № 5 УЖКХ (була видана її померлому чоловікові в підтвердження того, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_4 (син); Довідка від 02 квітня 2020 року № 43, яка видана ДП «Комфорт» КП житлово- експлуатаційної контори № 5 УЖКХ про те, що ОСОБА_1 , згідно із технічного паспорта, складеного житлово-комунальною конторою № 2 Комбіната «Донбассантрацит» трест «Антрацит» житлово-комунального управління 11 липня 1969 року проживає за адресою АДРЕСА_1 ; Довідка від 06 листопада 2020 року № 373, яка видана Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Адміністрації м. Антрацит та Антрацитовського району ЛНР, про те що ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю та вели спільне господарство.
Також, після отримання статусу «внутрішньо переміщеної особи» заявник з її чоловіком також оселилися за однією адресою: АДРЕСА_3 .
Той факт, що вона проживала однією сім'єю зі своїм померлим чоловіком за адресою АДРЕСА_1 ., а потім і за адресою АДРЕСА_3 можуть окрім її синів, також підтвердити свідки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однокласниця та співкурсниця її сина ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , товариш її синів. Зазначені особи часто бували в їх домі, спілкувалися як з нею, так із її покійним чоловіком.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Важливість встановлення факту, що заявник з її чоловіком проживали однієї сім'єю, маючи одну адресу місце реєстрації проживання (до початку проведення Антитерористичної операції) - АДРЕСА_1 безпосередньо вплине на її права, оскільки дасть їй змогу знову звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року суд вправі розглядати справи про встановлення факту, що має юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи в тому числі про: 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до норм ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, шо мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зараз виникла необхідність встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю. В інший спосіб вона не має можливості встановити зазначений вище юридичний факти та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України. Отже заявнику необхідно встановити вказаний факт в судовому порядку. Вказаний факт підтверджується наданими документами. Через відсутність певного конкретного документу виникла складність у оформленні документів для пенсійних виплат, через що заявник не може реалізувати свої права не тільки на вказані виплати, але частково і спадкування та факт їх рідства. Факт родинних стосунків заявника та її померлого чоловіка підтверджується наявними архівними документами.
Тому для упорядкування документів і вирішення питань з майном, документами та ін. заявник вимушений був звертатися до суду з заявою про встановлення юридичного факту.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що учасник справи в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню.
Не може суд прийняти до уваги не погодження заінтересованої особи з вимогами в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим заяву задовольнити та встановити юридичний факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1976 року по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином обставини заяви про встановлення юридичного факту знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, доведені, а тому заява обгрунтована і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 3 Сімейного кодексу України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити юридичний факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 1976 року по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Повний текст рішення складено 26 травня 2021 року
Суддя -