Справа № 560/7314/20
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
25 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (ухвалена в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,
В листопаді 2020 року позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, з урахуванням уточненої апеляційної скарги, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2021 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що позивач в листопаді 2020 року звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила :
- визнати протиправним і скасувати рішення Кам'янець - Подільської міської ради від 04.08.2020 року № 55/96 " Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території Кам'янець - Подільської міської ради, Хмельницької області в межах м. Кам'янець - Подільський;
Зобов'язати Кам'янець - Подільську міську раду на першому пленарному засіданні з моменту набрання рішення сили, але не довше тридцяти календарних днів, прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для безоплатної передачі у власність площею 0,592 га.
Крім того, ОСОБА_1 просила суд звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України " Про судовий збір", оскільки її сім'я є малозабезпеченою.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки останньою не сплачено судовий збір за подання адміністративного позову та не наведено підстав обґрунтувань для звільнення її від сплати судового збору.
На виконання вказаної ухвали позивачем подано заяву.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 17.11.2020 року про залишення адміністративного позову без руху.
Колегія суддів не погоджується із прийнятою ухвалою, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 п.3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161,172 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частин першої-третьої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, установлений судом, вона вважається поданою в день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом 3674-VI.
Статтями 1 та 2 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частинами першою-другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення в справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи - за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, урахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату.
Як убачається з оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не виконано вимоги про залишення адміністративного позову без руху: не сплачено судовий збір, а також не наведено підстав для звільнення від сплати судового збору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається зі змісту розділу ІІ позовної заяви, ОСОБА_1 просила суд звільнити її від сплати судового збору, у зв'язку з тим, що її сім'я є малозабезпеченою сім'єю.
Проте, ні ухвала про залишення адміністративного позову без руху, ні ухвала про повернення адміністративного позову не містить правової оцінки тим обставинам (аргументам), які зазначені позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а саме: тим, що майновий стан позивача не дозволяє їй сплатити розмір судового збору, оскільки її сім'я є малозабезпеченою.
Колегія суддів зазначає, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів.
Оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У справі від 31.07.2007 «FC Mretebi v. Georgia» («ФК Мретебі проти Грузії», заява №38736/04) Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольний клуб), і зазначив, що Верховний Суд Грузії неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд Грузії просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.
У цій справі ЄСПЛ назвав відмову Верховного Суду Грузії звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя.
Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі за № 120/1142/19-а.
Проте суд першої інстанції фактично не дослідив обставин, зазначені скаржником, не вказав, які обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану мала б надати позивач, ураховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їхньому безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На переконання суду апеляційної інстанції, якщо суд першої інстанції вважав недостатніми надані позивачем докази в підтвердження її скрутного фінансового становища, то для належного та об'єктивного з'ясування зазначених обставин, останній мав можливість відповідно до приписів статті 121 КАС України продовжити позивачу строк на усунення недоліків із зазначенням, які конкретно документи, на думку суду, мають об'єктивно підтвердити його майновий стан.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.