Справа № 240/19477/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М. М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
26 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 09.11.2020 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення до відповідача, а саме з 21.06.2020.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 21.06.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21.06.2020.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 840, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач станом на 31.12.2017 має страховий стаж понад 15 років, на момент звернення із заявою про призначення пенсії їй виповнилось 55 років, постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26.04.1986) по 28.11.1990, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дає право на зниження пенсійного віку на 5 років, а тому відмова відповідача в призначенні пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 21.06.2020 є протиправною і позов підлягає задоволенню.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що страховий стаж позивача становить 19 років 15 днів. Відповідно до довідки про місце проживання №2889 від 31.07.2015 виданої ЖЕУП "Ельское" житловокомунального господарства Республіки Білорусь позивач проживав в м. Єльськ Гомельської області з 11.09.1984 по 28.11.1990. Переліком населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету міністрів УСРС від 23.07.1991 за №106 м. Єльськ Гомельської області Республіки Білорусь, де позивач проживав не відноситься до жодної із зон радіоактивного забруднення.
Відтак у зоні гарантованого добровільного відселення станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проживав 0 років 0 місяців 0 днів, тому відсутні підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку особа, що потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС.
Крім того вказано, що до страхового стажу не враховано періоди роботи позивача: з 07.04.1983 по 18.03.1988 в громадському харчуванні районного споживчого товариства Єльського району, в зв'язку з тим, що запис про звільнення в трудовій книжці не завірено печаткою; з 18.03.1988 по 27.11.1990 в Бєльській школі - інтернат, у зв'язку з тим, що в записі про звільнення відсутній рік видачі документу на підставі якого внесено запис до трудової книжки; з 23.04.2000 по 17.12.2001 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки містяться виправлення в даті внесення запису про початок виплати допомоги по безробіттю.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу залишено без руху.
05.03.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 11.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.04.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 19.05.2021.
Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням.
Позивач, відповідно до довідок ЖЕУП "Єльське" від 25.10.2019 № 2708, Єльського районного виконавчого комітету № 557 від 16.11.2014 в період з 11.09.1984 по 28.11.1990 проживала в м. Єльськ Гомельської області Республіки Білорусь, який, згідно законодавства Республіки Бєларусь, віднесений до зони з правом на відселення.
Позивач 21.06.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої відповідач листом від 17.07.2020 № 0600-0329-8/34309 повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.06.2020 у призначенні пенсії відмовлено у зв'язку із тим, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , довідок Єльського районного споживчого товариства від 17.07.2020 № 01-11/373, від 17.07.2020 № 01/11/375, ОСОБА_1 станом на 31.12.2017 має страховий стаж понад 15 років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік зменшується на 3 роки * та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; * Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно матеріалів справи позивач в період з 11.09.1984 по 28.11.1990 проживала в м. Єльськ Гомельської області Республіки Білорусь, який віднесений до зони з правом на відселення.
Як вбачається з листа Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 16.05.2008 №06-6592/191 "Про зони радіоактивного забруднення", постановою Ради Міністрів Білоруської РСР від 09.04.1991 №133 з дня аварії на Чорнобильській АЕС місто Єльськ Гомельської області було віднесено до зони з правом на відселення, що відповідає зоні гарантованого добровільного відселення, визначеній чинним законодавством України.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач станом на 31.12.2017 має страховий стаж понад 15 років, на момент звернення із заявою про призначення пенсії їй виповнилось 55 років, постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26.04.1986) по 28.11.1990, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дає право на зниження пенсійного віку на 5 років, а тому відмова відповідача в призначенні пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 21.06.2020 є протиправною і позов підлягає задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про те, що Переліком населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету міністрів УСРС від 23.07.1991 за №106 м. Єльськ Гомельської області Республіки Білорусь, де позивач проживав не відноситься до жодної із зон радіоактивного забруднення колегія суддів зазначає, що вказаний перелік визначає населені пункти, віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на території Української РСР.
При цьому зонування територій населених пунктів і об'єктів в Республіці Білорусь почато лише в 1991 році у відповідності із Законом Республіки Білорусь "О социальной защите граждан, пострадавших от катастрофы на Чернобыльской АЭС" від 11.12.1991 та відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь "Об утверждении перечня территорий (населенных пунктов и других обьектов), относящихся к зонам радиоактивного загрязнения" м. Єльськ був віднесений до зони з правом на відселення, з рівнем забруднення грунту від 5 до 15 Кі/км2.
Крім того, як зазначалось вище, згідно листа Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 16.05.2008 №06-6592/191 "Про зони радіоактивного забруднення", постановою Ради Міністрів Білоруської РСР від 09.04.1991 №133 з дня аварії на Чорнобильській АЕС місто Єльськ Гомельської області було віднесено до зони з правом на відселення, що відповідає зоні гарантованого добровільного відселення, визначеній чинним законодавством України.
Відтак, наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивач з моменту аварії (26.04.1986) по 28.11.1990 постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення.
В апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що до страхового стажу не враховано періоди роботи позивача: з 07.04.1983 по 18.03.1988 в громадському харчуванні районного споживчого товариства Єльського району, в зв'язку з тим, що запис про звільнення в трудовій книжці не завірено печаткою; з 18.03. 1988 по 27.11.1990 в Бєльській школі - інтернат, у зв'язку з тим, що в записі про звільнення відсутній рік видачі документу на підставі якого внесено запис до трудової книжки; з 23.04.2000 по 17.12.2001 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки містяться виправлення в даті внесення запису про початок виплати допомоги по безробіттю.
Пунктом 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів).
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (Інструкція №58), відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, з наведеного слідує, що обов'язок належного оформлення трудової книжки покладався та покладається на роботодавця.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
При цьому, відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21.06.2020.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.