Справа № 240/20775/20
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просив:
-визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Житомирській області, викладену у листі від 23.09.2020 № 16600-16959/Л-02/8-0600/20 щодо перерахунку пенсії із врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%;
-зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % відповідно до статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, та провести виплату недоплаченої суми пенсії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов задоволено:
-визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Житомирській області, викладену в листі від від 23.09.2020 № 16600-16959/Л-02/8-0600/20, щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1, 35%;
-зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% відповідно до статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та з 05.12.2001 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
03.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01 жовтня 2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % .
За результатами розгляду заяви Управління листом від 23.09.2020 № 16600-16959/Л-02/8-0600/20 повідомило ОСОБА_1 , що правових підстав для застосування для розрахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% немає, оскільки згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", від 03.10.2017 № 2148-VIII, з 1 жовтня 2017 року пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а тому розрахунок пенсії відповідає чинному законодавству.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", якими внесено зміни в частині перерахування з 01.10.2017 пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, не визначено його зворотну дії в часі, а тому відповідачем протиправно було зменшено оцінку одного року страхового стажу з 1,35% до 1%. А тому, зважаючи на те, що пенсію позивачу призначено, ще у 2001 році, індивідуальний коефіцієнт стажу при обчисленні пенсії останнього з 01.10.2017 повинен становити 1,35%.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.
Ст. 22 Конституції України регламентовано, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
В свою чергу статтею 44 Конституції України врегульовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною першою статті 9 вказаного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі Закон № 2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону № 1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
Так, пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При цьому, пунктом 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Як з'ясовано під час апеляційного розгляду справи, позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим така підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Поряд з цим, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, вказаним Законом передбачено заходи, спрямовані на уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Варто звернути увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Натомість жодним доказом у справі не підтверджується, що за наслідками проведеного з 01.10.2017 перерахунку пенсії, розмір пенсії ОСОБА_2 зменшився.
Зважаючи на вищенаведене, на думку колегії суддів доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними.
Як було зазначено вище, пенсія позивачу призначена відповідно до Закону № 1058-ІV до набрання чинності Законом № 2148-VIII, а відтак, остання підлягає перерахунку з 01.10.2017 з врахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відповідач діяв правомірно.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 260/401/19 та в постанові Верховного Суду в постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 200/2266/19-а.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.