Справа № 377/113/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич Н.С.
27 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Лічевецького І.О. та суддів Земляної Г.В., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: інспектор СРПП №2 Славутицького відділення поліції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старший лейтенант поліції Павленко Олександр Григорович, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії інспектора СРПП №2 Славутицького ВП Броварського ВП ГУНП в Київській області Павленка Олександра Григоровича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 273149 від 10.02.2021 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Правил дорожнього руху не порушувала, будь-які докази скоєння позивачем порушення ПДР України у постанові відсутні, а тому справа про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою підлягає закриттю.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 березня 2021 року позов задоволено частково.
Скасувано постанову інспектора СРПП №2 Славутицького відділення поліції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Павленка Олександра Григоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 273149 від 10.02.2021 року, згідно з якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і закрито справу про адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Київській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач наводить нормативно-правове регулювання спірних правовідносин.
Перевіривши повноту встановлення судом попередньої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 10.02.2021 року відповідачем відносно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 273149 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
За змістом постанови ОСОБА_1 10.02.2021 року о 19 годині 00 хвилин, в м. Славутич, в Бакинському кварталі, біля будинку № 6, здійснила стоянку автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , ближче 5 метрів до контейнерного майданчика для збирання побутових відходів, чим порушила п.п.15.10. «е» ПДР України.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до підпункту «е» пункту 15.10. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) стоянка забороняється ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статі 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 286 КУпАП визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Орган (посадова особа), що розглядає справу, зобов'язаний встановити подію та склад правопорушення, забезпечити та врахувати всі докази та прийняти законне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач факт порушення вимог підпункту «е» пункту 15.10. ПДР повністю заперечує.
Разом з тим, будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем порушення правил стоянки в матеріалах справи відсутні.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 127/163/17-а, від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Стосовно наявних у матеріалах справи двох фотокарток, наданих відповідачем, то як правильно зазначено судом першої інстанції на одній з них державний номерний знак автомобіля не видно, а з іншої фотокартки неможливо ідентифікувати місце, дату та час здійснення фотознімку.
Крім того, в порушення вимог частини 3 статті 283 КУпАП в оскаржуваній постанові не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис, такий запис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Правова позиція з цього питання неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №524/1113/17, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ № 273149 від 10.02.2021 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя О.М.Оксененко