Справа № 640/6720/21 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
26 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
за участю секретаря: Яковіна Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року у справі за заявою Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Представництва "Сантей Ой",-
Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просило підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна Представництва "Сантей Ой" (код ЄДРПОУ 21676061), застосованого рішенням керівника контролюючого органу від 11.03.2021 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення податкового органу із вищевказаними вимогами зазначено факт відмови відповідача у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки за наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 18.02.2021 № 1506-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Представництва "Сантей Ой" .
У зв'язку з відмовою Представництва "Сантей Ой" у допуску працівників позивача до проведення документальної перевірки, 11.03.2021 начальником Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків Представництва "Сантей Ой" на підставі ст. 94 ПК України.
Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що між сторонами наявний спір про право, оскільки відповідачем оскаржується законність дій щодо проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту майна платника податків, що відповідає правовим позиціям, висловлених у постановах Верховного Суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та дослідивши підстави звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК України).
Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відтак, податковий орган має право/обов'язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про арешт коштів на рахунках платника податків на підставі пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.
Крім того, главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави).
Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).
Відповідно до частини четвертої цієї статті, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина п'ята). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина шоста). Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома). До цього строку включаються години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню (частина восьма).
Тобто, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов'язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов'язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України у зв'язку з наявністю спору про право.
Відмова у відкритті провадження відповідно до частини п'ятої цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про право може виникнути і на етапі застосування адміністративного арешту податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 КАС України в такому випадку може бути недоцільним. В будь-якому випадку спір про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 300/563/20.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги враховує, що позивач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що оскарження Наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підставою для відмови у відкритті провадження у справі стало те, що між сторонами наявний спір про право.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням (діями) контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки, що було підставою для виникнення обставин для звернення контролюючого органу з вимогами про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Між тим, стаття 283 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
Оскарження відповідачем дій щодо проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.
У спірній ситуації звернення до суду з позовною заявою щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищевказаних дій, які оскаржуються відповідачем.
Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року відкрите провадження в адміністративній справі № 640/6631/21 за позовом Представництва «Сантен ОЙ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними дій та скасування наказу від 18.02.2021 року № 1506-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Представництва «Сантен ОЙ» (код за ЄДРПОУ 21676061)».
Відтак, незгода Представництва «Сантен ОЙ» із проведенням перевірки та звернення з відповідним адміністративним позовом до суду підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах, який є не уявним, а реальним, що підтверджується викладеними вище обставинами та жодним чином не спростовано доводами апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві.
Отже, підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі стала наявність спору про право між сторонами, що не спростовано контролюючим органом в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують мотиви суду першої інстанцій, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено колегією суддів у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 229, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.