Справа № 620/4793/20 Головуючий у І інстанції - Лобан Д.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
27 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Оксененка О.М., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів», щодо не надання відповідь на звернення ОСОБА_1 від 26 березня 2020 року та скаргу від 17 квітня 2020 року;
- зобов'язати Роту патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 26 березня 2020 року та скаргу від 17 квітня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідачем протиправно не вжито достатніх заходів для надання відповіді на його звернення від 26 березня 2020 року та скаргу від 17 квітня 2020 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні, заявленим у позовній заяві.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 березня 2020 року Позивач звернувся на спеціальну лінію телефонного зв'язку « 102» із заявою щодо дій поліцейського Лисенка Сергія Миколайовича - службове посвідчення серії ЧГП № 002601, спеціальний жетон 0054159.
Вказане звернення було зареєстроване в Єдиному обліку Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області за № 13572 від 26 березня 2020 року, що підтверджується рапортом помічника чергового Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області Дими І.Г.
Листом від 07.04.2020 року № 2386вх/41/22/03-2020 звернення Позивача було направлено до Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області.
17 квітня 2020 року Позивач додатково звернувся до командира РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області зі скаргою в якій просив провести службове розслідування відносно протиправних дій поліцейського Лисенка Сергія Миколайовича .
Листом від 22 квітня 2020 року № 287/124/3401/2020 повідомлено Позивача про те, що за фактами викладеними у його зверненнях, Наказом ГУНП в Чернігівській області № 679 від 21 квітня 2020 року призначено службове розслідування, про результати якого його буде повідомлено додатково.
Вважаючи, що Відповідачем протиправно не вжито достатніх заходів реагування по суті його звернення від 26 березня 2020 року та скарги від 17 квітня 2020 року, Позивач звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях Відповідачів відсутні ознаки бездіяльності, оскільки звернення та скарга ОСОБА_1 належним чином прийняті, зареєстровані та розглянуті у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», про що останнього повідомлено у передбачений законом спосіб та строки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За правилами статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Згідно зі статтею 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На звернення Позивача від 26 березня 2020 року та скаргу від 17 квітня 2020 року, Відповідачем згідно листів № 287/124/34/01/2020 від 22.04.2020 року, № 374/124/34/04/20 від 20.05.2020 було надано відповідь про те, що за фактом викладеними у його зверненнях, Наказом ГУНП в Чернігівській області № 679 від 21.04.2020 призначене службове розслідування. Відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, не знайшли свого підтвердження. Зазначені листи долучено до матеріалів справи (а.с. 50, 51).
Ураховуючи те, що Відповідачі розглянули звернення Позивача від 26 березня 2020 року та скаргу від 17 квітня 2020 року, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що Відповідачі допустили бездіяльність щодо ненадання на них відповіді.
Крім того, доводи ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи доказу надіслання Заявнику відповіді від 22.04.2020 року № 287/124/34/01/2020 спростовуються відомостями в Журналі обліку вихідної документації РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області (а.с. 101-103).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: О.М. Оксененко
Л.Т. Черпіцька