П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2868/20
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про скасування постанови,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №3 від 01.07.2020 р., в розмірі 3 195 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що висновок контролюючого органу про допущення нею порушень приписів постанови КМ України №313 від 16.05.1994 року, які полягали у невидачі розрахункового документу та ненаданні необхідної, достовірної та своєчасної інформації щодо виготовленої продукції, є необґрунтованими, адже нею відповідно до технічних умов маркування та гарантійний талон кріпились на задній частині спального місця дивану, який був виготовлений та реалізований споживачеві.
Також позивач наголошує на порушення відповідачем порядку притягнення її до відповідальності, а саме, адміністративна справа фактично не розглядалась, матеріали перевірки не досліджувались. В оскаржуваній постанові не вказано, коли, кому та з приводу якої продукції чи товару не надано інформацію. Крім цього позивач зазначила, що відповідачем не вказано, з якої величини було розраховано штрафну санкцію, їй не надано в установленому законом порядку строку для усунення порушень, до того ж вважає, що її безпідставно притягнуто двічі за одне і те саме правопорушення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 20 липня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів» та не встановлено жодних порушень процедури накладення стягнення з боку відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт навела доводи, ідентичні заявленим в позовній заяві, та зазначила, що суд першої інстанції не надав їм належної правової оцінки.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим просило залишити судове рішення без змін.
Сторони у судове засідання, призначене на 26.05.2020 року, не з'явились, тому судова колегія розглянула справу у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення споживача ОСОБА_2 та наказу Головного управління від 30.03.2020 р. №14.1-31/44 була проведена перевірка суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт від 24.06.2020 №000051.
Згідно акту перевірки контролюючим органом встановлені такі порушення: виявлені недоліки у виконаній роботі не усунуто в розумний строк протягом наданого гарантійного строку, чим порушено п. 1 ч. 3 та абз. 7 ч. 3 ст. 10 Закону; виконавцем не видано споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи, чим порушено ч.8 ст.10 Закону; відсутня необхідна, доступна, достовірна, та своєчасна інформація, а саме назва товару, відтворення товарного знаку товарів та послуг, дата виготовлення, правила та умови ефективного та безпечного використання продукції, чим порушено ч.1 п.1, 7, 10 ст.15 Закону.
У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.07.2020 р. №3, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 3 195 грн.
Законність вказаної постанови є предметом спору у справі, що розглядається.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
Згідно статті 1 Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
За змістом підпункту 6 пункту 4 зазначеного Положення Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Аналіз наведених норм свідчить, що органи Держпродспоживслужби наділені повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства, а також накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення, передбачені статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність зокрема за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Управлінням в ході розгляду справи надано матеріали перевірки (заява споживача, претензія, відповідь на претензію, копії фото-доказів, запит відповідача, відповідь позивача, акт, розпорядження про припинення порушень), які підтверджують вчинення позивачем порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, продаж ОСОБА_2 дивану «Анна» без маркування та гарантійних документів.
Протокол №000005 від 25.06.2020 року містить незгоду позивача з виявленими порушеннями (зазначено, що покупцю наданий чек на оплату та супровідну документацію до виробу). Також протокол містить дату та місце розгляду справи - 01.07.2020 року у ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 288 та підписаний позивачем (а.с. 19).
Вказане свідчить про належним чином проведену перевірку відповідачем, зібрані фактичні докази та повідомлення позивача про розгляд справи. Також висловлена незгода з виявленими порушеннями спростовує твердження позивача, що йому не було відомо коли, кому та з приводу якої продукції чи товару не надано інформацію.
Крім того, судова колегія з матеріалів справи встановила, що сума штрафу, застосованого до позивача - 3 195 грн., розрахована на підставі договору підряду №04/02 від 04.02.2020, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 з суми 10 650 грн. та становить 30% від вказаної суми, що відповідає вимогам ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, оскаржувану постанову винесено правомірно та на підставі встановлених порушень ФОП ОСОБА_1 .
В даному випадку факт притягнення позивача до відповідальності не має причино-наслідкового зв'язку з усуненням чи не усуненням виявлених порушень, тому доводи позивача про ненадання часу для їх усунення не впливає на законність оскаржуваної постанови.
Судова колегія також не може погодитись з твердженням апелянта, що її двічі притягнуто до відповідальності за одне й те ж саме порушення.
Судова колегія встановила, що постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області №05 від 01.07.2020 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.155 КУпАП відповідальність за порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю.
З огляду на предметне регулювання ч.1 ст.155 КУпАП та т. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» судова колегія зазначає, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення та відповідальність за вчинення порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є різною за правовою природою відповідальністю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.