20 травня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3034/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 ( суддя першої інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/3034/20 за позовом Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
07 травня 2020 року Акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення №9 від 29.11.2019 “Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу”, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій область.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірним рішенням контролюючим органом вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПАТ “ЗАЛК”. Підставою для прийняття спірного рішення стало твердження контролюючого органу про наявність у АТ “ЗАЛК” податкового боргу в розмірі 124861,4 тис.грн. Позивач вказує на те, що відповідно до п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може стягуватись узгоджений податковий борг, що перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за умови відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. Разом з тим, позивач зазначає, що при винесенні спірного рішення контролюючим органом не конкретизував суму податкового боргу, підстав виникнення податкового боргу. Також, позивач вказує на те, що п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України не наділяє контролюючий орган правом на стягнення коштів з рахунків платника податків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ. Крім того, позивач вказував на те, що контролюючим органом не дотримано положень п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, оскільки відповідне рішення керівник контролюючого органу може прийняти лише у випадку відсутності зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а на момент прийняття спірного рішення бюджетному відшкодуванню на користь АТ “ЗАЛК” підлягала сума в розмірі 2 127 781,94 грн. З урахуванням викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що станом на 29.11.2019 у АТ “ЗАЛК” була наявна заборгованість по самостійно задекларованим зобов'язанням у сумі 114 496 010,23 грн., що зумовило прийняття спірного рішення. Також, відповідач вказував на правомірність стягнення коштів Придніпровського виробничого управління АТ “ЗАЛК”, оскільки останнє є відокремленим підрозділом АТ “ЗАЛК”, та відповідно кошти, які наявні на рахунках Придніпровського виробничого управління належать юридичній особі - АТ “ЗАЛК”.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2019 уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №9 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (код ЄДРПОУ 00194122).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.112019 року №., позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами п. 95.5 статті 95 ПК України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника контролюючого органу шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ, органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку, за таких обставин під час прийняття спірного рішення контролюючим органом не дотримано приписів пункту 95.5 статті 95 ПК України, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Законом України від 21.12.2016 № 1797-У1ІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797- VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 ПК України доповнено абзацами другим- шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувана до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платник) податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1)виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
2)податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;
3)відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Відтак, приписами вищевикладеної норми визначено право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків, проте тільки у випадку наявної сукупності перелічених умов.
При цьому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.
Таким чином, лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 826/10755/15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80729203).
Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням від 29.11.2019 №9 за рахунок стягнення безготівкових коштів з рахунків АТ “ЗАЛК” підлягає погашенню уся сума податкового боргу підприємства, яка у нього є станом на дату прийняття цього рішення.
Податковий борг АТ “ЗАЛК” станом на 29.11.2019 за самостійно визначеними узгодженими зобов'язаннями в цілому складав 114 496 010,23 грн., а податковий борг, термін несплати якого був менше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань - 5 062 506,35 грн.
Отже, визначена у рішенні від 29.11.2019 №9 до стягнення “уся сума податкового боргу” позивача станом на 29.11.2019 включає і суму податкового боргу, термін несплати якого менш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, а відтак зазначене рішення прийняте з порушенням встановленої пунктом 95.5 статті 95 ПК процедури стягнення коштів з рахунків платника у банках без звернення до суду.
Також, колегією суддів встановлено, що оскаржуваним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу АТ “ЗАЛК” шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах АТ “ЗАЛК”.
Приписами п. 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.
При цьому, суд зазначає, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Статтею 6 цього Закону визначено, що банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до ст. 338 Господарського кодексу України кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.
Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.
Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 в адміністративній справі №280/3034/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва