18 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4812/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "КСА" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 ( суддя першої інстанції Хилько Л.І.) в адміністративній справі №340/4812/20 за позовом Приватного підприємства "КСА" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про скасування постанови,-
Приватне підприємство "КСА" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, в якому просиловизнати протиправною та скасувати постанову №207154 від 25.08.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до ксерокопії Результатів зважування, яка була надіслана Державній службі України з безпеки на транспорті вбачається, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що в результаті по осьового зважування на пункті зважування "ДАЧНЕ" 30.06.2020 о 00 год. 31 хв. в якому зазначено лише державний номерний знак тягача НОМЕР_1 , марка автомобіля не вказана, реєстраційний номер причепа не вказано, зафіксовано перевантаження на осі причепа, хоча за результатами зважування перевантаження не зафіксовано, оскільки допустиме навантаження на вказаний автомобіль з причепом допускається 44 т., а результат зважування показав 42,39 т., також беручи до уваги, ту обставину, що талон результату зважування не містить відомостей про транспортний засіб, який проходив зважування також відсутність підпису посадової особи на талоні, яка проводила дане зважування, що свідчить про протиправність даної постанови. Крім того, результати вимірювання, здійснені при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Враховуючи відсутність такої Методики, на сьогодні відсутні і правові підстави визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу і відповідно складання розрахунку плати за проїзд за перевищення вагових параметрів і винесення рішення про застосування адміністративно-господарських штрафів у розмірі 8500-34000 грн., а тому штрафи Укртрансбезпеки та поліції згідно з ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" та ст.132-1 КУпАП, які винесені на підставі вимірюванні по осьових навантажень по сипучих та рідких вантажах при відсутності затвердженої Методики є неправомірними. Враховуючи викладене та ту обставину, що належний Позивачеві транспортний засіб VOLVO НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 перевозив сипучу культуру Ячмінь 2020 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12 ААЕ № 928208 від 29 червня 2020 року, що в свою чергу підтверджує протиправність дій Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 28.03.2011 р., одним з видів діяльності якої є вантажний автомобільний транспорт.
Позивачу на праві власності належить транспортний засіб VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.58).
30.06.2020 р. водій ОСОБА_1 (а.с.58) керуючи вищевказаним транспортним засобом на а/д М-05 "Київ-Одеса" км 450 + 500 м був зупинений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області для здійснення перевірки габаритно-вагового контролю.
За наслідками проведеної перевірки виявлено факт перевищення нормативних вагових параметрів, а саме перевищення навантаження на строєну вісь, яка становила 25300 кг при нормативно допустимій 24000 кг, тобто на 1300 кг більше дозволеної, що у відсотковому співвідношенні складає на 5,42 відсотків більше допустимого.
За цим фактом 30.06.2020 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів; довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; розрахунок плати за проїзд (а.с.53-57).
Ці документи стали підставою для винесення постанови від 25.08.2020 № 207154 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно до якої позивачу нараховано штраф за порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 8500 грн. (а.с.51).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно, за наявності підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, винесено постанову № 207154 від 25.08.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини 2 статті 29 якого встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі по тексту - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно п.п. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862- IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пункту 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).
Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункти 3, 4, 6 Порядку).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку).
Відповідно до пункту 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно пункту 13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що в ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зокрема, перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь - 25 300 кг при нормативно допустимих 24 000 кг, тобто на 1300 кг більше дозволеної, що у відсотковому співвідношенні складає на 5,42 відсотків більше допустимого.
Доводи позивача стосовно того, що за результатами зважування перевантаження понад 44 т не зафіксовано є помилковими, оскільки п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження саме на строєні осі - понад 24 т., перевищення чого і було встановлено відповідачем.
В даному випадку позивачем здійснено перевезення вантажу, при якому навантаження на строєну вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 5,42 %, а саме маса становила 25300 кг. при дозволених 24000 кг. Вказана обставина позивачем взагалі не заперечується.
Відповідно до пункту 4 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2 % (5,42%).
Крім того, згідно матеріалів справи, маса автомобіля складала 42,39 т., при нормативно допустимій 44 т., однак дане не виключає застосування до позивача штрафу за перевищення допустимих вагових параметрів на строєну вісь, оскільки за таке порушення також передбачена відповідальність.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків
При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач мав дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Посилання позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, про яку йдеться мова у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879, колегія суддів відхиляє, з таких підстав.
В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879 пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. При цьому змін до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, що передбачав застосування методики проведення габаритно-вагового контролю, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16, відсутність такої методики не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Посилання скаржника на те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, який переміщується по осям транспортного засобу під час його руху, що в свою чергу не дає можливості з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, колегія суддів також не приймає, з наступних підстав.
Так, колегія суддів зазначає, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, згідно чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Крім того, законодавцем також передбачено критичну похибку в розмірі 2 % на одинарну вісь (пункт 22.5 Правил дорожнього руху).
Колегія суддів також зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач завчасно (14.08.2020) був повідомлений відповідачем про розгляд справи 25.08.2020 повідомленням від 10.08.2020 (а.с.59-60) надісланим за його місцезнаходженням, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, на вказану у повідомленні дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не прибув, а також жодних доказів на спростування установлених під час перевірки обставин не надав. Тому розгляд справи відбувся без участі перевізника на підставі наявних матеріалів.
З огляду на факт завчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт сам по собі факт відсутності особи на час розгляду такої справи не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 по справі №820/4810/17.
Отже, беручи до уваги, що позивач в даному випадку виступає як перевізник, який здійснив 30 червня 2020 року перевезення вантажу автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення габаритно-вагові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Приватного підприємства "КСА", оскільки матеріалами справи підтверджено факт перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, тому відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 року № 207154 у сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справіv. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справіTorija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КСА" залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 в адміністративній справі №340/4812/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 травня 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва