26 травня 2021 р. Справа № 480/7312/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 17.12.20 по справі № 480/7312/20
за позовом ОСОБА_1
до Фонду державного майна України
про стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду державного майна України (надалі також - відповідач), в якому просила:
1. Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.08.2020 до 26.10.2020 у сумі 52532 грн. 40 коп.
2. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Фонду Державного майна України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 114 грн.62 коп.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Фонду Державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.08.2020 по 26.10.2020 в сумі 52 532 грн. 40 коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 18 114 грн. 62 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Фонд державного майна України є неналежним відповідачем за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.08.2020 по 26.10.2020 у сумі 52532,40 грн. Просить врахувати висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 280/2659/19.
За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення, та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 480/2172/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та стягнення заробітку задоволено частково. Скасовано Наказ Фонду державного майна України від 16.05.2019 за № 153-р “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Зобов'язано Фонд державного майна України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з 18.05.2019. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.05.2019 по 04.11.2019 у розмірі 97051 грн. 50 коп. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з 18.05.2019 та стягнення на її користь з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16590 грн (а.с. 7-11).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 480/2172/19 залишено без змін (а.с. 12-15).
16.10.2020 Фондом державного майна України видано наказ з кадрових питань (особового складу) за № 375-р “Про поновлення ОСОБА_1 ”, згідно з яким ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з 18.05.2019 (а.с. 16).
Позивач, ураховуючи протиправність дій відповідача щодо звільнення з роботи, встановлених судовим рішенням, звернувся до суду за стягненням середнього заробітку за період з 01.08.2020 до 26.10.2020.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, що був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин і закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Фонд державного майна України в спірних правовідносинах є особою, яка несе відповідальність, зокрема, за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного з розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП Кодексу законів про працю України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
За цих обставин колегія суддів резюмує, що висновок суду першої інстанцій в цій справі про наявність підстав для задоволення позову є правомірним, оскільки вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України ґрунтуються на нормах закону.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судовим розглядом установлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 480/2172/19, зокрема, зобов'язано Фонд державного майна України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з 18.05.2019 та стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.05.2019 по 04.11.2019 у розмірі 97051 грн. 50 коп. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Також, відповідно до рішень Сумського окружного адміністративного суду з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме:
- рішенням від 23.04.2020 по справі № 480/1445/20 за період з 05.11.2019 по 29.02.2020 - в сумі 70 314 грн. 97 коп;
- рішенням від 06.07.2020 по справі № 480/2736/20 за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 - в сумі 38 040 грн 70 коп;
- рішенням від 05.10.2020 по справі № 480/4814/20 за період з 01.05.2020 по 31.07.2020 - в сумі 56 155,32 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що позивача поновлено на посаді 16.10.2020, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення середнього заробітку за період з 01.08.2020 до 26.10.2020.
Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, колегія суддів зазначає таке.
Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Сумським окружним адміністративним судом у рішенні від 04.11.2019 по справі № 480/2172/19 визначено, що середньоденна заробітна плата першого заступника начальника регіонального відділення ОСОБА_1 на момент звільнення складала 829,50 грн. Відповідно до довідки Регіонального відділення Фонд державного майна України по Сумській області від 19.07.2019 за № 10 середньоденна заробітна плата обрахована з урахуванням заробітку у березні та квітні 2019 року.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі з урахуванням коефіцієнту підвищення окладів за період з 01.08.2020 до 26.10.2020 (дата ознайомлення з наказом про поновлення на посаді) складає 52 532 грн. 40 коп., у тому числі:
- за серпень 2020 року - 829,50 грн. х 20 роб. днів х 1,0919 = 18 114,62 грн.
- за вересень 2020 року - 829,50 грн. х 22 роб. днів 1,0919 = 19 926,08 грн.
- за жовтень 2020 року - 829,50 грн. х роб. днів х 1,0919 = 14 491,70 грн.
З огляду на приписи пунктів 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Фонду Державного майна України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 114 грн.62 коп. правомірно звернуто судом першої інстанції до негайного виконання.
Посилання Фонду державного майна України на те, що він є неналежним відповідач у цій справі колегією суддів відхиляються з огляду на те, що позивача звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Сумській області саме Наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 за № 153-р "Про звільнення ОСОБА_1 ", який за результатами розгляду справи № 480/2172/19 скасований і рішенням суду у цій справі саме Фонд державного майна України зобов'язано вчинити дії (видати розпорядження, наказ, тощо) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
Таким чином, саме Фонд державного майна України в спірних правовідносинах є особою, яка несе відповідальність, зокрема, за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.
За вказаних обставин, посилання відповідача на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 10.09.2020 у справі № 280/2659/19, колегією суддів не враховуються як такі, що сформовані за інших спірних правовідносин.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши зазначені вище норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 480/7312/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич