27 травня 2021 р. Справа № 520/18194/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) по справі № 520/18194/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії та скасування рішення № 963300146148/111 від 15.06.2020 відділу з питань перерахунку пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу згідно її заяви від 15.06.2020 з зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі з 22.06.1979 року по 14.02.1994 року відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного встановлення обставин справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що вона працювала в робочих майстернях лікувально профілактичних установ при Харківській міській клінічній психіатричній лікарні № 15, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги, а отже період роботи з 22.06.1979 року по 14.02.1994 року має бути зарахований до стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також зазначає, що суд першої інстанції протиправно не взяв до уваги довідку №16 від 04.01.2008, видану КЗОЗ Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3, яка підтверджує, що лікувально-виробничі (трудові) майстерні були структурним підрозділом Харківської міської клінічної психіатричної лікарні №15, перебували у веденні лікарні і працювали під безпосереднім керівництвом головного лікаря, а тому є закладом з надання психіатричної допомоги.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі- відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 мітиться довідка від 04.01.2008р. № 16 видана КЗОТ Харківською обласною клінічною психіатричною лікарнею № 3, яка підтверджує роботу позивача на посаді інструктора по підготовці робочих в лікувально- виробничих (трудових) майстернях при Харківській міській клінічній психіатричній лікарні № 15, які перебували у веденні лікарні та працювали під безпосереднім керівництвом головного лікаря. Довідка видана на підстав " Положення о лікувально- виробничих (трудових) майстернях при психоневрологічних та психіатричних установах", затвердженого наказом МЗ СРСР № 20 від 16.01.1964.
На запит пенсійного органу про отримання уточнюючого документу, надійшла довідка від 20.11.2009 № 4143, видана КЗОТ Харківською обласною клінічною психіатричною лікарнею № 3, в якій зазначено, що лікувально- виробничі трудові майстерні мали свій особистий рахунок, як юридична особа, все діловодство та кадрові призначення велися окремо віл ХМКПЛ № 15. Первинні документи лікарня надати не має можливості, так як після стихії пожару в приміщення майстерні документи не збереглися.
Позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що закон не встановлює вичерпний перелік установ, які відносяться до закладів з надання психіатричної допомоги, визначальним критерієм, для віднесення до таких закладів, є факт здійснення діяльності, яка пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Відповідачем не доведено, що діяльність лікувально- виробничих трудових майстерень не пов'язана з наданням психіатричної допомоги, а отже пенсійним органом безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 20.12.2007 отримує пенсію за віком обчислену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В період з 22.06.1979 по 14.02.1994 ОСОБА_1 працювала на посаді інструктора по праці в лікувально профілактичних майстернях Харківській міській клінічній психіатричній лікарні №15, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 . (а.с.20-24).
Період роботи позивача з 22.06.1979 по 14.02.1994 в лікувально-виробничих (трудових) майстернях зарахований до стажу в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу (а.с. 35).
15.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила врахувати стаж роботи в період з 22.06.1979 по 14.02.1994 у лікувально-виробничих (трудових) майстернях при Харківській міській клінічній психіатричній лікарні № 15, у подвійному обчисленні, відповідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заяви додала довідку від 04.01.2008р. №16 видана КЗОТ Харківською обласною клінічною психіатричною лікарнею № 3,
Рішенням №963300146148/111 від 15.06.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, з підстав не підтвердження, що виробнича трудова майстерня відноситься до лікувальних закладів (а.с. 25).
Не погоджуючись із рішеннями пенсійного органу, позивач звернулась позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлених законом, оскільки лікувально-виробничі (трудові) майстерні при Харківській міській клінічній психіатричній лікарні №15 не відносяться до психіатричних закладів охорони здоров'я.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
У свою чергу, абз. 7 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - це психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальним критерієм для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі є саме робота в спеціалізованому закладі охорони здоров'я, а також іншому закладі та установи будь-якої форми власності, діяльність якого пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Закон не встановлює вичерпний перелік установ, які відносяться до закладів з надання психіатричної допомоги.
Лікувально-виробничі (трудові) майстерні були створені та функціонували на підставі Положення про лікувально - виробничі (трудові) майстерні при психоневрологічних та психіатричних установах, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 16.01.1964 року №20 (далі - Положення).
Відповідно до п. 1, 3 Положення лікувально-виробничі (трудові) майстерні організовуються як підсобні підприємства при психіатричних (психоневрологічних) закладах. Лікувально-виробничі (трудові) майстерні перебувають у веденні психіатричної (психоневрологічної) установи і працюють під безпосереднім керівництвом головного лікаря цього закладу.
Відповідно до п. 2 Положення основною метою лікувально-виробничих (трудові) майстерень є застосування до нервово - психічно хворим методів трудової терапії, відповідно із чим діяльність майстерень цілком підпорядкована завданням лікування працею.
Також, п. 12 Положення до завдань лікувально - виробничих (трудових) майстерень входить:
а) застосування різних видів праці з метою лікувального впливу на хворого, підвищення його психічного і фізичного тонусу і створення сприятливих умов для досягнення стійких ремісій і попередження подальшої психічної і соціальної деградації;
б) трудове навчання з метою освоєння хворими нової професії, що відповідає ступеню їх працездатності;
в) сприяння в працевлаштуванні хворих після закінчення курсу трудової терапії та оволодінні ними новою професією на підприємстві або в установі соціального забезпечення.
Виходячи з аналізу вищенаведених нормативно-правових актів, діяльність лікувально-виробничих (трудових) майстерень пов'язана з наданням психіатричною допомогою, а саме здійснення лікування хворих методом трудової терапії.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Колегією суддів встановлено, що позивач в період з 22.06.1979 по 14.02.1994 працювала на посаді інструктора по праці лікувально- профілактичних майстернях лікарні № 15, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також довідками виданими КЗОЗ Харківською обласною клінічною психіатричною лікарнею № 3 від 04.01.2008 № 16 та від 20.11.2009 № 4143.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що лікувально-виробничі майстерні, не відносяться до психіатричних закладів охорони здоров'я, оскільки організовувалися як підсобні підприємства, перебували у ведені психіатричної (психоневрологічної) установи, за своїми функціями є підприємствами трудового характеру, які створюються для допомоги психічно хворим освоїти нові професії.
Такі висновки суду зроблені з посиланням на довідку від 20.11.2009 року № 4143 КЗОЗ Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проте, судом першої інстанції надано оцінку доказу, який на момент прийняття рішення в матеріалах справи був відсутній, а наданий лише на вимогу суду апеляційної інстанції.
Надану позивачем довідку від 04.01.2008 №16 видану Комунальним закладом охорони здоров'я Харківською обласною клінічною психіатричною лікарнею № 3, судом не взято до уваги в якості належного доказу з підстав не підтвердження віднесення даної установи до психіатричних закладів охорони здоров'я .
Так, згідно в довідці від 04.01.2008 № 16 зазначено, що ОСОБА_1 працювала на посаді інструктора по підготовці робочих в майстернях лікувально-профілактичних установ з 22.06.1979 по 14.02.1994 (наказ о зарахуванні №25 від 22.06.1979; наказ про звільнення №17 від 14.02.1994) в лікувально-виробничих (трудових) майстернях при Харківській міській клінічній психіатричній лікарні №15, які перебували у веденні лікарні та працювали під безпосереднім керівництвом головного лікаря, (а.с.30).
В довідці від 20.11.2009 також підтверджено роботу ОСОБА_1 на посаді інструктора по підготовці робочих в майстернях лікувально-профілактичних установ . Зазначено, що лікувально-виробничі трудові майстерні були організовані при Харківській міській клінічній психіатричній лікарні №15, в якості підсобного підприємства для реабілітації психічно хворих, мали свій особистий рахунок, як юридична особа, діловодство та кадрові призначення велися окремо від ХМКПЛ № 15.
Підставою для відмови у перерахунку пенсії слугували висновки пенсійного органу про не підтвердження трудовою книжкою та довідкою № 16 від 04.01.2008, виданою Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, що виробнича трудова майстерня відноситься до лікувальних закладів.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ до стажу у подвійному розмірі зараховується не тільки роботи у закладах охорони здоров'я, а також в інших закладах, будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з надання психіатричної допомоги.
Наявні в пенсійній справі трудова книжка та довідки від 04.01.2008 та від 20.11.2009 підтверджують роботу позивача в лікувально-виробничих (трудових) майстернях.
Висновки суду першої інстанції та пенсійного органу, що лікувально-виробничі (трудові) майстерні є окремою юридичною особою, не спростовують обставин , що діяльність цих установ пов'язана із наданням психіатричної допомоги.
Крім того, зазначені в довідці від 20.11.2009 відомості не підтверджені первинними документами.
Доказів, що діяльність закладу, в якому працювала позивач, не пов'язана з наданням психіатричної допомоги, відповідачем не надано.
Отже, рішення від 15.06.2020 прийнято неправомірно, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Натомість, суд першої інстанції, не звернув уваги на вищевказані обставини, не повно з'ясував обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії та просить скасувати рішення від 15.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Колегія суддів зазначає, що дії, які оскаржує позивач, фактично полягають у прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії, отже належним способом захисту прав позивача буде скасування рішення 15.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Отже, позов підлягає задоволенню в частині скасування рішення пенсійного органу від 15.06.2020 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 15.06.2020 .
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 262,21 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2038914801.1 від 04.03.2021, а отже враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 262,21 грн.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 по справі № 520/18194/2020 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати рішення № 963300146148/111 від 15.06.2020 відділу з питань перерахунку пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 15.06.2020, з зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі з 22.06.1979 року по 14.02.1994 року відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 21 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій