27 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/3659/21
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ Пенсійного Фонду України в Чернігівській області), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком, роботу на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та термін роботи на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні стажу за періоди, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та з 11.07.1991 по 04.11.1993, згідно наданих документів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи термін роботи, з 22.12.1960 по 08.01.1962, на Петрівському крохмальному заводі, та, з 11.07.1991 по 04.11.1993, на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», для виплати пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 2011 року.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду. У прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про витребування з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення від 17.02.2021 про відмову в зарахуванні до стажу ОСОБА_1 періодів трудового стажу, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та з 11.07.1991 по 04.11.1993, відповідно до наданих документів, обґрунтовуючи тим, що копію цього рішення йому не надано.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 09.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, зазначивши, що позивач перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком; не працює. 09.02.2021 позивач звернувся до них із заявою про перерахунок пенсії та надав показання свідків, які завірені нотаріально та старостою Сновської міської ради про стаж роботи. Проте рішенням від 17.02.2021 йому було відмовлено у зарахуванні стажу періоду його роботи, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та з 11.07.1991 по 04.11.1993, з підстав, що підтвердження стажу на підставі показань свідків здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Також зазначили, що записи у трудовій книжці, щодо спірного періоду, заповнені з порушенням вимог Інструкції та у відповідності до вимог пункту 3 Порядку №637 позивачем не надано жодного документа, який містить відомості про спірні періоди роботи. За вказаних обставин вважає, що немає законних підстав для врахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу позивача. Також вказали про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 25.09.2020 та 30.09.2020 позивач звернувся із заявами до ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зарахування до загального страхового стажу період його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993.
ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області листами від 27.10.2020 №3966-4181/Ц-02/8-2500/20 та від 29.10.2020 №28112-26218/Ц-03/8-2800/20 відмовлено в зарахуванні до загального страхового стажу період роботи позивача на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993 з підстав, що записи в трудову книжку внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та роз'яснено право позивача на підтвердження страхового стажу на підставі показань свідків.
29.12.2020 позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків, в якій просив розглянути заяву і документи та зарахувати до загального страхового стажу період його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993 на підставі свідчень двох свідків та надав відповідний пакет документів (а.с. 147-150).
Листом від 28.01.2021 №519-6192/Ц-02/8-2500/21 відповідач запропонував позивачу з питання підтвердження трудового стажу, на підставі показань свідків, звернутися до відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області та надіслані позивачем документи повернули позивачу (а.с. 146).
09.02.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про зарахування до загального страхового стажу період його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993, з врахуванням показань свідків та здійснити перерахунок пенсії з 06.12.2011.
Рішенням від 17.02.2021 позивачу було відмолено у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи позивача на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993 згідно наданих документів, оскільки опитування свідків здійснюється органами Пенсійного фонду України (а.с. 88).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Як встановлено судом позивачем надано відповідачу трудову книжку від 20.11.1962 (а.с.9-12), з якої випливає, зокрема, що позивач, з 22.12.1960 по 08.01.1962, згідно табелю та відомостей працював робочим на Петрівському крохмальному заводі та, з 11.07.1991 робітником тепличного господарства на Малому підприємстві «Стром» (наказ від 11.07.1991 №46), а 04.11.1993 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ від 04.01.1993 №15).
Суд зауважує, що запис в трудовій книжці позивача про його роботу робочим на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 містить недоліки, оскільки не зазначена дата та номер наказу про прийняття на роботу та дату і номер наказу звільнення його з роботи, а містить лише посилання на табель та відомості.
Запис трудової книжки позивача про його роботу, з 11.07.1991 робітником тепличного господарства на Малому підприємстві «Стром» (наказ від 11.07.1991 №46), а 04.11.1993 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ від 04.01.1993 №15) виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити наказу, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.
Суд вважає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того згідно пунктів 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як випливає з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням зарахувати до його загального страхового стажу період його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993, зокрема, 29.12.2020 надав відповідачу заяву про підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків, та надав відповідний пакет документів, зокрема, трудову книжку, архівну довідку Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області від 02.10.2020 №Ц-1170, в якій вказано про наявність в архівному фонді ТОВ «Петрівський крохмально-паточний комбінат» наказів з особового складу та основної діяльності лише за 1966, 1968, 1974, 1978-1979 та подальші роки, надати інформацію щодо позивача за період з 1960 по 1962 роки не можливо; довідка Державного архіву Чернігівської області від 26.10.2020, довідку Трудового архіву архівного відділу Чернігівської міської ради від 06.10.2020 №1505/17.1-12; заяву ОСОБА_2 , посвідчену Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р.О., копії паспорта та трудової книжки ОСОБА_2 , заяву ОСОБА_3 , посвідчену Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р.О., копії трудової книжки та паспорта ОСОБА_3 , заяву ОСОБА_4 , посвідчену Старостою Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області Деркач М. Ф., копії паспорту та трудової книжки ОСОБА_4 ; заяву ОСОБА_5 , посвідчену Старостою Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області Деркач М. Ф., копії паспорту, трудової книжки, ОСОБА_5 (а.с.92-141).
Зі змісту заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 випливає, що вони підтверджують факт роботи позивача на Петрівському крохмальному заводі в період, з 22.12.1960 по 08.01.1962, оскільки вони в цей період також працювали на цьому підприємстві, що підтверджується їхніми трудовими книжками.
Також заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується факт роботи позивача на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром» в період, з 11.07.1991 по 04.11.1993, оскільки зазначені особи в цей період також працювали на цьому підприємстві, що підтверджується їхніми трудовими книжками.
Проте відповідач листом від 28.01.2021 №519-6192/Ц-02/8-2500/21 запропонував позивачу з питання підтвердження трудового стажу, на підставі показань свідків, звернутися до відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області та надіслані позивачем документи повернули позивачу (а.с. 146).
Суд зауважує, що відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян є структурним підрозділом ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а тому в даному випадку відповідач проявив надмірний формалізм, не передавши вказану заяву для її подальшого розгляду до відповідного підрозділу.
Натомість 09.02.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про зарахування періоду його роботи, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та з 11.07.1991 по 04.11.1993 до його загального страхового стажу, з врахуванням показань свідків та здійснити перерахунок пенсії з 06.12.2011 (а.с.89-90).
Проте рішенням від 17.02.2021 позивачу було відмолено у перерахунку пенсії з врахуванням стажу його роботи за періоди, з 22.12.1960 по 08.01.1962 та з 11.07.1991 по 04.11.1993 згідно наданих документів, оскільки опитування свідків здійснюється органами Пенсійного фонду України, з посиланням на Постанову №637 (а.с. 88).
При цьому суд зауважує, що Постанова №637 та Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 такої вимоги щодо опитування свідків саме органами Пенсійного фонду України не містить.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи, а саме трудова книжка та показання свідків, засвідчені в установленому законом порядку, в сукупності підтверджують факт роботи позивача на Петрівському крохмальному заводі в період, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993.
Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження роботи у спірний період, в тому числі і показання свідків, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993.
За таких обставин, позовна вимога про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком, роботу на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та термін роботи на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993 підлягає задоволенню за обґрунтованістю.
Позовна вимога про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні стажу за періоди, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та з 11.07.1991 по 04.11.1993, згідно наданих документів також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої вимоги, яка задоволена судом.
Позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи термін роботи, з 22.12.1960 по 08.01.1962, на Петрівському крохмальному заводі, та, з 11.07.1991 по 04.11.1993, на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», для виплати пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від першої та другої позовних вимог, які судом задоволені.
Визначаючись щодо дати, з якої слід здійснити зарахування відповідного стажу, суд зауважує, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування стажу, з наданням підтверджуючих документів лише 29.12.2020, то зарахування спірного періоду до загального страхового стажу позивачу має відбутися саме з 29.12.2020 - дати звернення із заявою про зарахування спірного періоду стажу та надання підтверджуючих документів, а не з 2011 року.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Стосовно посилання відповідача у відзиві на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, положеннями частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо призначення пенсії у правильному розмірі, позивачу не враховано спірні періоди роботи до трудового (страхового) стажу, то право позивача на перерахунок пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком в силу вимог законодавства України, проте здійснюється з дати звернення позивача.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №806/1952/18, яку, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на наведене, судом не знайдено підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково (три позовні вимоги задоволені з чотирьох), то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 681,00 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком, період його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2021, оформлене протоколом №974230190592, про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком, період його роботи на Петрівському крохмальному заводі, з 22.12.1960 по 08.01.1962, та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період його роботи на Петрівському крохмальному заводі з 22.12.1960 по 08.01.1962 та на Малому підприємстві «Тепличне господарство «Стром», з 11.07.1991 по 04.11.1993 для виплати пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 29.12.2020.
В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 681 (шістсот вісімдесят один) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій