27 травня 2021 р. № 400/3975/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
про:стягнення майнової шкоди в сумі 6 516,45 грн.,
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 завдану ним майнову шкоду у сумі 6516,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.06.2020 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв'язку з службовою невідповідністю та виключено зі списків особового складу частини. Після проведення розрахунків у відповідача залишилась заборгованість перед військовою частиною у загальній сумі 6515,45 грн., що утворилась внаслідок того, що відповідач отримав речове майно, строки носіння якого на день звільнення не закінчились. Зважаючи на те, що відповідача було звільнено з військової служби у зв'язку з службовою невідповідністю, позивач, посилаючись на норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», вважає, що він має право на відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, завданої вартістю виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, з урахуванням зносу.
Ухвалою суду від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Вказану ухвалу відповідач отримав 01.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 02.07.2013 по 16.06.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
02.07.2013 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №128 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлений на всі види забезпечення, в тому числі і на забезпечення речовим майном.
16.06.2020 відповідача звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.06.2020 №49-РС у запас за підпунктом д пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2020 №119 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини. Після звільнення у ОСОБА_1 залишилась заборгованість перед військовою частиною НОМЕР_1 на загальну суму 6516,45 грн., що утворилась внаслідок того, що відповідач отримав речове майно, строки носіння якого на день звільнення не закінчились.
Згідно довідки про вартість речового майна, що не вислужило встановлені строки носіння з урахуванням часу від 16.06.2020 №806, відповідач отримав речове майно, строки носіння якого на день звільнення не закінчилися, на суму 6516,45 грн.
Означена обставина послугувала підставою для звернення Військової частини НОМЕР_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 завданої та невідшкодованої майнової шкоди в сумі 6516,45 грн., є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XІV (далі по тексту - Статут).
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Зокрема, як встановлено судом, з 02.07.2013 по 16.06.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з відповідного наказу.
16.06.2020 ОСОБА_1 було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.12.2018 №49-РСдск у запас за підпунктом "д" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2020 №119 відовідача було виключено зі списків особового складу частини.
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Згідно пункту 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Таким чином, загальна сума невідшкодованої ОСОБА_1 шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 загалом склала 6516,45 грн, що, серед іншого, підтверджується наявною у справі довідкою командира військової частини.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки, відповідач добровільно витрати військової частини НОМЕР_1 не відшкодовав, суд вважає за необхідне стягнути їх з відповідача у повному розмірі на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 .
Зважаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 256, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) завдану ним майнову шкоду у сумі 6516,45 грн. (шість тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 45 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник