27 травня 2021 р. № 400/3262/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
про:стягнення майнової шкоди в сумі 50 057,43 грн.,
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 завдану ним майнову шкоду у сумі 50057,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.03.2020 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у зв'язку з службовою невідповідністю та виключено зі списків особового складу частини. Після проведення розрахунків у відповідача залишилась заборгованість перед військовою частиною у загальній сумі 50057,43 грн., що утворилась внаслідок того, що втрати майна особистого користування. Зважаючи на те, що відповідача було звільнено з військової служби у зв'язку з службовою невідповідністю, позивач, посилаючись на норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», вважає, що він має право на відшкодування відповідачем матеріальної шкоди в сумі 50057,43 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2020р. позивачу - Військовій частині НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні клопотання щодо звільнення від сплати судового збору, зменшення або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у справі, та відповідно до положень ст.169 КАС України, залишено позовну заяву без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, з підстав чого позивачу встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до суду доказів на підтвердження сплати судового збору.
Ухвалою суду від 14.09.2020, у зв'язку з усуненням позивачем недоліків, котрі слугували підставою для залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не до суду не подавав.
Відповідно до ч.2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 20.01.2016 по 24.03.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А польова пошта НОМЕР_2 (на даний час - військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом з відповідного наказу.
Наказом командира військової від 20.01.2016 № 21 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та поставлений на всі види забезпечення, в тому числі і на забезпечення речовим майном.
Відповідно до картки обліку матеріальних засобів особистого користування №34 відповідачу видано речове майно, згідно визначених норм.
24.03.2020 ОСОБА_1 було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.03.2020 №71-РС у запас за підпунктом "д" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (через службову невідповідність) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) відповідача було виключено зі списків особового складу частини.
Відповідач не здав на склад речової служби інвентарне майно, що підтверджується накладною від 20.03.2020 №263.
За фактом втрати військового майна відповідачем на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 №210 було проведено службове розслідування, за наслідками якого складений акт службового розслідування, яким встановлено втрату ОСОБА_1 військового майна, а саме: речовий мішок-1 шт., каремат-1 шт., спальний мішок-1 шт., костюм захист від води-1 шт., бронежилет «Корсар»-1 шт., кевларовий шолом-1 шт., гумові чоботи-1 шт.
Відповідно до довідки-розрахунку від 17.03.2020 №8 на утримання за речове майно, яке було втрачено відповідачем, в грошовому вираженні вартість втраченого майна становить 50727,48 грн.
За результатами проведення службового розслідування відповідач наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2020 №56 був притягнутий до матеріальної відповідальності в розмірі 50727,48 грн.
Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 у відповідності до відомості №118 нарахування належних виплат при звільненні в березні 2020 року під час проведення розрахунку з відповідачем було утримано 670,05 грн.
Сума невідшкодованої шкоди становить 50057,43 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XІV (далі по тексту - Статут).
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Згідно пункту 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Таким чином, загальна сума невідшкодованої ОСОБА_1 шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 загалом склала 50057,43 грн., що, серед іншого, підтверджується наявною у справі довідкою командира військової частини.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки, відповідач добровільно витрати військової частини НОМЕР_1 не відшкодував, суд вважає за необхідне стягнути їх з відповідача у повному розмірі на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 .
Зважаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 256, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) завдану ним майнову шкоду у сумі 50057,43 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятдесят сім гривень 43 копійки).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник