26 травня 2021 р. № 400/3204/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пров. Шкільний, 1, смт.Веселинове, Миколаївська область,57001
про:визнання протиправними та скасування постанов від 30.04.2021 ВП № 65018786, ВП № 65018404,
ОСОБА_1 (далі-позивач)звернулася до суду з адміністративним позовом до Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі-відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. від 30.04.2021 року у ВП №65018404 про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. від 30.04.2021 року у ВП №65018786 про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що згідно Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте, даних законодавчих приписів відповідачем не дотримано, відтак, спірні постанови є незаконними.
12.05.2021 р. ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 20.05.2021 р.
20.05.2019 р. представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У зв'язку з неотриманням відзиву на позовну заяву розгляд справи було перенесено на 25.05.2021 року про що було повідомлено сторін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, 25.05.2021 року направив до суду відзив на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та вказав, що станом на 21.05.21 року позивачкою на адресу ДВС не направлялися заяви, клопотання щодо будь -яких змін у виконанні виконавчого документу.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 194, 205 КАС України, суд вважає, що подання до суду представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, а також не прибуття відповідача без поважних причин в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.
30.04.2021 року Державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. винесено постанову про накладення штрафу ВП №65018786 в межах примусового виконання «виконавчий лист №472/1103/14ц виданий 23.02.2021 року Миколаївським апеляційним судом» про: Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею, магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою в АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу тимчасової споруди площею 12 кв.м що розташована в АДРЕСА_4 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі.
Підставою для накладення штрафу, відповідно до оскаржуваної постанови, стало те, що державним виконавцем "встановлено: боржником не виконано вимоги виконавчого документу".
30.04.2021 року Державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. винесено Постанову про накладення штрафу ВП №65018404 в межах примусового виконання «виконавчий лист №472/1103/14ц виданий 23.02.2021 року Миколаївським апеляційним судом» про: Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею, магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою в АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу тимчасової споруди площею 28 кв.м що розташована в АДРЕСА_3 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі.
Підставою для накладення штрафу, відповідно до оскаржуваної постанови, стало те, що державним виконавцем "встановлено: боржником не виконано вимоги виконавчого документу".
Вважаючи такі постанови протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
За змістом положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових
відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VIII чинного на час виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.63 Закону №1404-VIII на яку посилається державний виконавець у постанові, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.
Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Судом встановлено, що 30.04.2021 р. відповідачем накладено на позивача штраф за невиконання виконавчого листа по справі №472/1103/14ц від 23.02.2021 р.,який видано Миколаївським апеляційним судом, а саме не усунунення перешкоди у користуванні
належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею, магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою в АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу тимчасової споруди площею 28 кв.м що розташована в АДРЕСА_3 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі, а також за не усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею, магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою в АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу тимчасової споруди площею 12 кв.м що розташована в АДРЕСА_4 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі.
З постанови вбачається, що штраф застосовано за невиконання рішення суду, а відповідно ж до норм закону, що наведено вище, підставою для застосування штрафу є невиконання рішення без поважних причин.
З наданих суду документів не вбачається в зв'язку з чим державний виконавець дійшов висновку про невиконання вимог виконавчого документу та яких саме дії або утриматися від їх вчинення необхідно було позивачці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що державним виконавцем під час винесення постанов не було об'єктивно оцінено докази та обставини справи, що призвело до помилкового висновку про можливість притягнення позивачку до відповідальності шляхом накладення штрафу, а тому наявні законні підстави для визнання постанов протиправними та їх скасування, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вищевказаним норм права та давали суду правові підстави для задоволення позовних вимог, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що постанови про накладення штрафу у ВП №65018786 та ВП №65018404 від 30.04.2021 р. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частинами 1 та 3 ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачкою окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних постанов, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 22.04.2019 р.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн відповідно до квитанції від 11.05.2021р. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пров. Шкільний, 1, смт.Веселинове, Миколаївська область,57001 код ЄДРПОУ 34226821) задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. від 30.04.2021 року у ВП №65018404 про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.
3.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. від 30.04.2021 року у ВП №65018786 про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пров. Шкільний, 1,смт.Веселинове, Миколаївська область,57001 код ЄДРПОУ 34226821) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 11.05.21 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. П. Фульга