24 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1128/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул.Ак. Корольова,26, м. Кропивницький,25030
про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по її заяві (про затвердження проекту землеустрою) від 09.10.2020 року, відповідно до п.5 ст.10 Закону України "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений Земельним кодексом (п.9 ст.118);
2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити їй проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки с/г призначення та ведення садівництва, площею 0,12 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер - 3525286900:02:000:0566;
3) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею розроблено та погоджено у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва. Після чого подала вказаний проект до відповідача для його затвердження, однак відповідач, у встановлений законом строк, не вчинив дій, визначених ЗК України, що свідчить про порушення його прав.
Ухвалою судді від 24.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Вказує, що рішення не прийнято з незалежних від відповідача причин, а саме через введені карантинні межі, які вплинули на роботу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відсутня достатня кількість працівників, які здійснюють розгляд та затвердження поданих проектів землеустрою. Вказує, що проект позивача буде розглянутий, але для цього потрібен додатковий час.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.
Позивач, користуючись принципом "мовчазної згоди", замовила та розробила проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.32-41).
09.10.2020 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с.43).
Зі змісту поданого до суду відзиву встановлено, що подана заява разом з проектом надійшла до відповідача та зареєстрована 11.10.2020 року.
Однак у встановлений Земельним кодексом України двотижневий строк, зазначена заява не розглянута, а проект не погоджено.
Позивач, вважаючи вказані дії є протиправними, звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним факт пропуску відповідачем двотижневого строку на розгляд заяви позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже відповідач, як суб'єкт, який надаючи адміністративну послугу, допустив порушення двотижневого строку розгляду заяви позивача від 11.10.2020 року, так і не розглянувши заяву позивачки, відтак протиправними є не дії (як зазначає позивач), а бездіяльність відповідача щодо своєчасного нерозгляду заяви позивача.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги", адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону. Суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. Суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративною послугою. Таким чином, заява про затвердження проекту землеустрою є заявою на отримання адміністративної послуги, тобто змістом адміністративної послуги є розгляд і вирішення заяви позивача про затвердження проекту землеустрою.
Згідно частин першої та п'ятої статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги", граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.
При цьому, всупереч приписам Закону України "Про адміністративні послуги" та Земельного Кодексу України, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, заява позивача не розглянута у зазначені строки.
Відповідач за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою має право прийняти одне з рішень, затвердити проект землеустрою чи відмовити у затвердженні проекту землеустрою. Отже суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права, з огляду на обставини справи, є визнання бездіяльності відповідача саме з приводу своєчасного нерозгляду заяви позивача. Оскільки адміністративна послуга полягає у розгляді заяви позивача, а відтак своєчасний не розгляд її є протиправною бездіяльністю ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що належним правовим способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльністю ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо своєчасного нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, зареєстровану відповідачем 11.10.2020 року.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд вказує наступне.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно - правові акти.
Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (підпункт в) частини 3 статті 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва не більше 0,12 гектара.
Відтак, позивач, як громадянин України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення садівництва.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами 10 та 11 статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
При цьому суд зазначає, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Відсутність рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрої дії унеможливлює отримання земельної ділянки.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Крім того, що за такого правового підходу, який висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів у постанові від 14.03.2018 р. у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17), втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення.
Частина 10 статті 118 ЗК України у взаємозв'язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №755/10947/17 сформовано правову позицію, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відтак, при вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанції повинні застосовувати останню правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Таким чином, наявність відповідного рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є самостійною підставою (перешкодою) для неможливості позитивного вирішення питання про затвердження проекту землеустрою.
Оскільки, станом на день розгляду справи по суті, відсутнє рішення за наслідками розгляду заяви щодо затвердження проекту землеустрою та відповідачем взагалі не розглядався поданий проект землеустрою, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача затвердити такий проект.
Відтак, позовна вимога в цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 382 КАС України).
Відтак, з огляду на вказані положення КАС України вбачається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому в ухвалі від 06.05.2019 р. у справі № 826/9960/15.
В даному випадку, позивач не навів причин та не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, суд також вважає, що станом на момент розгляду справи підстави для встановлення обов'язку подати звіт про виконання судового рішення також відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частин 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 09.10.2020 року з порушенням двотижневого строку, встановленого статтею 118 Земельного кодексу України.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянути заяву від 09.10.2020 року ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки с/г призначення та ведення садівництва, площею 0,12 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер - 3525286900:02:000:0566 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко