27 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1253/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області:
від 29.01.2021 №181 про відхилення проекту рішення "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ";
від 29.01.2021 №182 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до - 0,0100 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на підставі заяви від 09.04.2019.
Також, просить зобов'язати Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області подати протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до - 0,0100 га. Позивач вважає, що з боку відповідача наявні дії щодо явного та протиправного перешкоджання в отриманні ним земельної ділянки розміром достатнім для ведення особистого селянського господарства.
Представником відповідача надано до суду відзив на в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що на виконання рішення суду Первозванівська сільська рада прийняла рішення від 29.01.2021 №182, яким надано дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0100 га. Відповідач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення ним дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема у відповідності до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування", Земельного кодексу України, оскільки площа конкретної земельної ділянки не може перевищувати 2,0 га, проте може бути меншою. Відтак вважає, що твердження про перешкоджання позивачу у реалізації права на отримання у власність земельної ділянки не відповідає дійсності (а.с.51-56).
Представником позивача подано відповідь на відзив ( а.с.82-95).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09 квітня 2019 року позивач подала до відповідача заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ради (а.с.22-23).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Ради та зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 (а.с.24-271).
15 листопада 2019 року відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою (а.с.28).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі №340/24/20 позов задоволено частково; визнано протиправним і скасувати рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 15 листопада 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі заяви від 09 квітня 2019 року; зобов'язано Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 09 квітня 2019 року, з урахуванням правового висновку суду; в іншій частині позову належить відмовити у задоволенні ( а.с.29-30).
На виконання рішення суду, Первозванівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області прийняла рішення від 29.01.2021 №181 про відхилення проекту рішення "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " та від 29.01.2021 №182 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до - 0,0100 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ( а.с.36-38).
Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст.121 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Також, частиною першою статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" №742-IV від 15.05.2003 (далі Закон №742-IV) для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства рішенням від 29.01.2021 №181відхилив проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Водночас, рішенням від 29.01.2021 №182 позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0100 га.
Отже, за результатами розгляду заяви позивача та на виконання рішення суду від 10.02.2020, відповідачем прийнято одне із рішень, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому суд вважає, що посилання позивача на порушення відповідачем положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України в частині відмови у наданні дозволу є необґрунтованими.
Щодо звуження відповідачем прав позивача, які визначені Конституцією і законами України, зокрема, шляхом зміни норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (до 0,010 га), які визначені у ст.121 Земельного кодексу України, суд зазначає.
Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, частиною 1 статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено лише максимальний розмір земельних ділянок для безоплатної передачі громадянам у власність не більше 2,0 гектара.
При цьому, будь-якого обмеження щодо мінімального розміру земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства при передачі у власність громадянам, чинним законодавством України не встановлено, а тому посилання позивача на звужування відповідачем його прав є необґрунтованими.
Відповідно до ч.7 ст.5 Закону №742-IV громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не позбавлений права на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України, а тому відсутні протиправні дії з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення та перешкоджання позивачу в отриманні земельної ділянки у розмірі 2,0 га.
До того ж, позивачем не надано доказів, що оскаржувані рішення містять положення про заборону в отримані позивачем в подальшому земельної ділянки в межах норм встановлених п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", в разі реалізації свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, в порядку встановленому ч.7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство".
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, де суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 1,0 га, а не 2,0 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов'язковий розмір. Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області є правомірними, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вказаних рішень задоволенню не підлягають.
Також, враховуючи, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на підставі заяви від 09.04.2019 є похідними вимогами від первинної позовної вимоги, а тому теж задоволенню не підлягають.
Висновки викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається представник позивача, не суперечать висновкам суду зробленим за результатами розгляду даної адміністративної справи.
При ухвалені рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до положень ст. 139 КАС України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Гагаріна, 1, с. Первозванівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27652, код ЄДРПОУ04365098) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун