24 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2786/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком; зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоду роботи з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та з 01.09.1992 по 01.11.1995; зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 11.09.2020.
В обґрунтування позову вказала, що набувши право виходу на пенсію за віком згідно норм чинного законодавства, 13.12.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з відповідною заявою та усіма необхідними документами. Однак, рішенням відповідача від 18.12.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 27 років з посиланням на те, що згідно наданих документів можливо зарахувати до загального страхового стажу лише 22 роки 5 місяців 6 днів, оскільки періоди роботи в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1992 по 01.11.1995 не взято ГУ ПФУ у Волинській області до уваги з підстав неналежного оформлення трудової книжки.
Позивач з такими діями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначає, що у його трудовій книжці є запис про роботу у спірний період. З наведених вище підстав позов просив задовольнити.
Ухвалою від 23.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов від 26.11.2019 №25257/06-39 позовні вимоги не визнав.
В обґрунтування своєї позиції вказав, що 03.12.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно поданих документів, страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 06 днів.
ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в Калінінському райвно м. Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989 та період роботи в дитсадку №2 м.Семипалатінська з 01.09.1990 по 01.01.1991 по трудовій книжці, оскільки на записах про звільнення відтиск печатки не чіткий та не читається. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи в Ковельському дитсадку №9 з 01.09.1992 по 01.11.1995, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення, тому зарахувати вказані періоди до страхового стажу немає законних підстав.
Таким чином, відповідач зазначає, що у зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме наявність не менше 27 років страхового стажу, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.12.2020 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої серед іншого додано трудову книжку НОМЕР_1 (а. с. 9-11).
Проте, листом від 18.12.2020 №0300-0302-8/43961 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 27 років) (а. с. 8).
Зокрема, як слідує із розрахунку пенсій, позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи в Калінінському райвно м. Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, та період роботи в дитсадку №2 м.Семипалатінська з 01.09.1990 по 01.01.1991, оскільки в трудовій книжці на записах про звільнення відтиск печатки не чіткий та не читається та період роботи в Ковельському дитсадку №9 з 01.09.1992 по 01.11.1995, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення.
Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків (пункт 3 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Разом з тим, якщо жодний із способів, зазначених вище не може бути реалізований з об'єктивних причин (підприємство, установа чи організація, де працювала особа, не мають правонаступників або хоч і не ліквідовані у встановленому порядку, проте фактично припинили діяльність, а документи до архівної установи на зберігання не передавалися, при цьому в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості за цей період відсутні), то у такому випадку підтвердження трудового стажу здійснюється згідно з пунктом 2 Порядку №637 - органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Наведене узгоджується і з приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно із пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У свою чергу, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З огляду на матеріали справи, предметом спору у цій справі є протиправність (правомірність) рішення відповідача щодо не зарахування до трудового стажу позивача періоду її роботи в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1990 по 01.01.1991, з 01.09.1992 по 01.11.1995 у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.
Перевіряючи підстави, згідно яких позивачу відмовлено у зарахуванні до трудового (страхового) стажу періоду її роботи в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, в Калінінському дитсадку №2 з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1990 по 01.01.1991, з 01.09.1992 по 01.11.1995, судом встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім'я ОСОБА_1 , наявні записи:
- №4 від 14.07.1986 про прийняття позивачки в Калінінське райвно м.Семипалатінськ;
- №5 від 20.03.1989 про звільнення ОСОБА_1 з Калінінського райвно м.Семипалатінськ;
- №6 від 01.01.1990 про прийняття на роботу музичним керівником в Калінінському дитсадку №2;
- №7 від 01.01.1990 про переведення музкерівником в садок №2;
-№10 від 01.09.1992 про прийняття на посаду музкерівником в дитячий садок №9 м.Ковеля;
- № 11 від 01.11.1995 про звільнення з дитячого садочка №9 у зв'язку з виїздом на місце служби чоловіка (сторінка 42 трудової книжки) (а. с. 11, зворот).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства, підтвердити цей період роботи довідками, наказами чи іншою документацією позивач не має можливості, але відсутність таких довідок не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, із відзиву на позовну заяву відповідача не вбачається доводів щодо наявності в трудовій книжці позивача неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивача.
Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями частиною третьою 3 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Оцінюючи ситуацію, в якій опинився позивач, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу позивача період її роботи в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1992 по 01.11.1995 у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, діяв з порушенням принципів, визначених у пунктами 3, 5, 6, 8 частини третьої статті 2 КАС України.
При цьому суд звертає увагу, що окреме рішення з приводу не зарахування позивачу періоду її роботи в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1992 по 01.11.1995 до трудового (страхового) відповідач не приймав, а листом від 18.12.2020 №0300-0302-8/43961 та витягом з протоколу від 14.12.2020 лише повідомив про неврахування цього періоду при призначенні пенсії за віком, що, на думку суду, свідчить про протиправність дій ГУ ПФУ у Волинській області.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно пункту четвертого постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки повинно мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої такі порушення було вчинено.
Частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки.
У відповідності до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Крім того, відповідно до пункту 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, повинен надавати допомогу непрацюючим особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Таким чином, відповідач має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки відповідальність за недотримання трудового законодавства покладена на роботодавця,
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії; в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком мають право жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема віку 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку особою.
Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 24 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач, звернувся до органу Пенсійного фонду України 03.12.2020, по досягненню 59 років 6 місяців, при цьому звернення за призначенням пенсії відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою відповідного пенсійного віку.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу та щодо призначення пенсії за віком протиправними, 19.03.2021 звернулася із даним позовом до суду.
З огляду на те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1992 по 01.11.1995 та відмові в призначенні пенсії за віком, тому, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоду ОСОБА_1 в Калінінському райвно м.Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1992 по 01.11.1995 та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.09.2020, з врахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 908,00 грн, що підтверджуються дублікатом квитанції №0.0.2051984148.1 від 15.03.2021.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з 11.09.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи в Калінінському райвно м. Семипалатінськ (Казахстан) з 14.07.1986 по 20.03.1989, з 01.09.1990 по 01.01.1991 та в дитсадку №9 міста Ковеля з 01.09.1992 по 01.11.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.09.2020, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок, 22-в, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя О.А.Лозовський