м. Вінниця
26 травня 2021 р. Справа № 120/1922/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Калинівської міської ради (вул. В.Нестерука, б. 47, м.Калинівка, Вінницька обл., 22400)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Калинівської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.12.2020 року № 119 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в м. Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області» та зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для будівництва індивідуальних гаражів, орієнтовною площею 0,01 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 120/3843/20-а, повторно розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га державної власності для будівництва індивідуальних гаражів з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області, за наслідками чого рішенням від 23.12.2020 року № 119 надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0024 га для будівництва індивідуальних гаражів в м. Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області. На переконання позивача вказаним рішення відповідача порушено гарантовані Конституцією України та Земельним кодексом України права позивача. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.03.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.04.2021 року за вх. № 17245/21 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у задоволенні якої він просить відмовити. По суті спірних правовідносин зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач керувався ЗК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування», а тому рішення прийняте на підставі та у спосіб передбачений спеціальним законом України. Відповідач вказує, що ст. 121 ЗК України сформульована наступним чином: що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га. Тобто не гарантовано 0,01 га га, а встановлено максимальний розмір - не більше 0,01 га. Також законодавством не встановлено нижньої межі розміру земельної ділянки, яка може надаватися для ведення особистого селянського господарства. Відповідно оскаржуване рішення є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідач, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 120/3843/20-а, розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, державної форми власності орієнтовною площею 0,01 га на території Калинівської міської ради Вінницької області та рішенням 2 сесії 8 скликання від 23.12.2020 року № 119 надав позивачеві дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0024 га.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Водночас аналіз вищенаведених норм вказує на те, що законодавцем визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який розширеному трактуванню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 120/3843/20-а було визнано протиправним та скасувано рішення 60 сесії 7 скликання Калинівської міської ради № 93 від 28.05.2020 в частині відмови гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для будівництва індивідуального гаража, державної форми власності, орієнтовною площею 0,01 га на території Калинівської міської ради Вінницької області та зобов'язано Калинівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для будівництва індивідуального гаража, державної форми власності, орієнтовною площею 0,01 га на території Калинівської міської ради Вінницької області, та прийняти рішення, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідач, на виконання вказаного рішення суду, повторно розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, державної форми власності орієнтовною площею 0,01 га на території Калинівської міської ради Вінницької області та рішенням 2 сесії 8 скликання від 23.12.2020 року № 119 надав позивачеві дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0024 га.
Отже, предметом спору є рішення відповідача, яким позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а його підставами - дискримінація щодо розміру земельної ділянки.
Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.
Водночас, суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,0024 га, а не 0,01 га, оскільки ст. 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов'язковий розмір.
Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, у тому числі, враховуючи співвідношення наявності вільних земельних ділянок до кількості жителів територіальної громади.
Крім цього, суд вказує, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства, є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. У даному випадку ще не здійснюється передача (надання) позивачу у власність земельної ділянки, а відбувається лише перша стадія земельно-правової процедури, що полягає в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки.
Позивач на свій розсуд вирішує питання реалізації наданого йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого ст. 24 Конституції України, оскільки в даному разі, принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 року у справі № 379/656/16.
Під час розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача, які пов'язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому, ніж бажав позивач. Ознаки щодо незаконності рішення відповідача відсутні, відповідно позові вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача від 23.12.2020 року № 119 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в м.Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області» задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення відповідача від 23.12.2020 року № 119 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в м. Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області», суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення відповідача від 23.12.2020 року № 119 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в м.Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області» відповідно вимога про його скасування також задоволенню не підлягає як похідна.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для будівництва індивідуальних гаражів, орієнтовною площею 0,01 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області, суд зазначає наступне.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.12.2020 року № 119 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в м.Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області» відмовлено, відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для будівництва індивідуальних гаражів, орієнтовною площею 0,01 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області також не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Калинівської міської ради від 23.12.2020 року № 119 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в м.Калинівка на території Калинівської міської ради Вінницької області» та зобов'язання Калинівської міської ради прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для будівництва індивідуальних гаражів, орієнтовною площею 0,01 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Калинівська міська рада (вул. В.Нестерука, б. 47, м.Калинівка, Вінницька обл., 22400)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.05.2021 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна