П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 473/1543/21
Категорія: 113020200 Головуючий в 1 інстанції: Вуїв О.В.
Час і місце ухвалення: 17:29, м. Вознесенськ
Дата складання повного тексту: 06.05.2021 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Сузанській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,
05 травня 2021 року військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 07 травня 2020 року о 15 год. 50 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Союзом про реадмісію осіб, під час проведення прикордонно-представницької зустрічі на прикордонному пункті пропуску "Ужгород", був прийнятий на територію України зі Словацької Республіки ОСОБА_1 , який незаконно перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску в напрямку 7 прикордонного знаку та був затриманий в складі групи осіб поліцією Словацької Республіки. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача, який ідентифікував себе, як громадянин Народної Республіки Бангладеш, відсутні.
08 травня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було прийнято рішення (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ "Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України".
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року продовжено строк затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців, а саме до 07 травня 2021 року.
Оскільки на час подачі позову особу відповідача не встановлено, в той же час в/ч НОМЕР_1 на свої численні звернення до Департаменту консульської служби МЗС України не отримала документів, необхідних для його ідентифікації та здійснення процедури примусового видворення іноземця, що ускладнюється відсутністю на території України представництва Народної Республіки Бангладеш, а строк його затримання спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців, тобто до 07 листопада 2021 року.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив не продовжувати строк затримання та надати йому можливість самостійно покинути територію України. При цьому зазначав, що в Україну потрапив та знаходиться нелегально, не має при собі паспорта або інших документів, що б могли посвідчити його особу, сім'ї, родичів, друзів, житла на території України не має.
Представник відповідача Самолюк В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що неотримання військовою частиною протягом тривалого часу відповідей на свої запити вказує на відсутність подальших перспектив отримання таких відповідей та неефективність держави. Тому, враховуючи відсутність окремого рішення про примусове видворення відповідача, відсутність сенсу подальшого утримання відповідача (який утримується в пункті тимчасового перебування іноземців протягом тривалого часу) не вбачав підстав для задоволення позову.
Справу розглянуто за правилами визначеними ст. 289 КАС України у відкритому судовому засіданні.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 травня 2021 року позовні вимоги в/ч НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - задоволено повністю.
Продовжено строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк, необхідний для його ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 07 листопада 2021 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення чи перешкоджатиме процедурі видворення. При цьому, апелянт вказує на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, щодо ідентифікації особи. Також вказує, що позов щодо примусового видворення відносно відповідача не подавався.
У відзиві в/ч НОМЕР_1 на апеляційну скаргу вказується, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ґрунтується на засадах верховенства права та на основі повного та всебічного з'ясування обставин справи, підтверджених дослідженими в ході судового розгляду доказами, ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
07 травня 2020 року о 15 год. 50 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Союзом про реадмісію осіб, під час проведення прикордонно-представницької зустрічі на прикордонному пункті пропуску "Ужгород", був прийнятий на територію України зі Словацької Республіки ОСОБА_1 , який незаконно перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску в напрямку 7 прикордонного знаку та був затриманий в складі групи осіб поліцією Словацької Республіки.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача, який ідентифікував себе, як громадянин Народної Республіки Бангладеш, відсутні.
08 травня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було прийнято рішення (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ "Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України".
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року продовжено строк затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців, а саме до 07 травня 2021 року.
Таким чином, строк затримання відповідача спливає 07 травня 2021 року.
Також в судовому засіданні з пояснень учасників справи, зокрема відповідача, судом першої інстанції встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина Народної Республіки Бангладеш або інші документи, що посвідчують його особу та дають право на виїзд з України, останній на території України знаходиться нелегально, житла, сім'ї, родичів, друзів в Україні не має.
З матеріалів справи вбачається, що Чопський прикордонний загін неодноразово звертався до Департаменту консульської служби МЗС України з метою сприяння в ідентифікації та документуванні відповідача (звернення від 10 листопада 2020 року за вих. №21/1311 (з додатком у вигляді звернення (англійською мовою) до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Польщі), звернення від 25 січня 2021 року за вих. №21/65 (з додатком у вигляді звернення (англійською мовою) до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Польщі), звернення від 05 березня 2021 року за вих. №21/212/1 (з додатком у вигляді звернення (англійською мовою) до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Польщі), звернення від 07 квітня 2021 року за вих. №21/282 (з додатком у вигляді звернення (англійською мовою) до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Польщі), проте не отримав відповіді на свої звернення.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вжито достатні та адекватні заходи для забезпечення ідентифікації та документування відповідача шляхом надіслання відповідних запитів до Департаменту консульської служби МЗС України, проте відповідь на вказані звернення не надійшла, відповідач на час розгляду справи належним чином не ідентифікований, що унеможливлює вирішення питання про його примусове видворення.
Також в судовому засіданні підтвердився факт відсутності з боку відповідача необхідної співпраці під час процедури його ідентифікації, оскільки ОСОБА_1 не надав усю необхідну інформацію про себе та документально (або іншим чином) її не підтвердив.
Отже, позивачем доведено обставини, які є підставами для продовження строку затримання ОСОБА_1 , а тому позов підлягає задоволенню.
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 4 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено право затримувати та розміщувати в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, у тому числі і іноземців, які не мають законних підстав для перебування на території України та підлягають примусовому видворенню за межі України протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, зокрема, такого заходу як затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
За правилами ч.11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч.12 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Частина 13 ст. 289 КАС України передбачає, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Правовий аналіз вищевказаних норм свідчить, що продовження строку затримання є можливим за наявності умов за яких, зокрема, неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, виключний перелік яких визначений ч.13 ст. 289 КАС України.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що позивач в рамках розгляду даної справи, в тому числі при подані позову, не надав належних доказів відсутність співпраці з боку відповідача під час процедури його ідентифікації.
Також, відсутні будь-які докази того, що за 6 місяців перебування у ПТПІ відповідач відмовлявся повідомити про себе необхідну для ідентифікації інформацію.
Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на факт неодержання інформації чи документів необхідних для ідентифікації відповідача.
Розділом VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ №353/271/150 від 23 квітня 2012 року (надалі - Інструкція), визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.
Так, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Колегія суддів враховує, що позивачем вжито достатні та адекватні заходи для забезпечення ідентифікації та документування відповідача шляхом надіслання відповідних запитів до Департаменту консульської служби МЗС України. В свою чергу матеріали справи відповідей на вищевказані запити не містять.
Разом з тим, відсутність відповіді з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства може бути підставою для продовження строку затримання відповідача лише за умови неможливості ідентифікації його особи у інший спосіб, як це передбачено ст. 289 КАС України.
Так, колегія суддів зазначає, що вирішуючи справу та задовольняючи заявлений позов, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не надано жодного доказу щодо вжиття заходів щодо ідентифікації та документування відповідача, а саме щодо направлення до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця або через Департамент консульської служби МЗС запитів із долученням до них кольорових фотокарток відповідача, заповненої анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
Надані ж позивачем та наявні в матеріалах справи листи, які ним направлялись до Департаменту консульської служби МЗС України щодо доручення Посольству України в Республіці Польща передати до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Республіці Польща звернення щодо ідентифікації та документування затриманих іноземців містять в якості додатків лише копії цих листів, викладених англійською мовою.
Більш того, колегія суддів наголошує, що доказів отримання вказаних листів Департаментом консульської служби МЗС України та Посольством України в Республіці Польща в матеріалах справи не міститься.
За таких обставин, доводи позивача щодо вжиття належних заходів для забезпечення ідентифікації відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Що стосується посилань позивача на відсутність співпраці з боку відповідача, що перешкоджає одержати інформацію щодо країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи та організації примусового видворення за межі території України, колегія суддів зазначає, що у даній справі позов подано до громадянина Народної Республіки Бангладеш. Також, усі звернення позивача до МЗС України складені відносно, зокрема, громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 .
При цьому, згідно матеріалів справи, дані щодо громадянської належності відповідача, його П.І.Б., дата та рік народження повідомлені відповідачем особисто. В свою чергу, в заявленому позові позивачем не зазначається, в чому саме виразилась відсутність співпраці з боку відповідача, що перешкоджає одержати інформацію щодо країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи та організації примусового видворення за межі території України, які саме дії додатково має вчинити відповідач для співпраці з позивачем, які дані має надати.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що відповідно до п.1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110 (далі Типове положення) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування) є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, зокрема:
- стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України;
- стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
На виконання абз.3 п.3 розд. IV "Прикінцеві положення" Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VІ (далі - Закон №3773) та Типового положення, з метою нормативно-правового врегулювання порядку дій посадових осіб пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону з питань розміщення іноземців та осіб без громадянства в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, їх утримання, ідентифікації, примусового видворення, а також звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141 затверджено Інструкцію про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - Інструкція №141).
Згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції №141 іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, що затримані в установленому законодавством порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що позов про затримання іноземця або особи без громадянства, в тому числі і про продовження строку затримання, може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.
Затримання іноземця або особи без громадянства та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливо також з метою ідентифікації, однак з обов'язковим забезпеченням примусового видворення з України.
Колегія суддів вважає, що в/ч 1493 порушені вищенаведені норми та необґрунтовано подано позов про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, адже єдиною підставою позову є ідентифікація затриманого без примусового видворення з України.
Такий висновок суду апеляційної інстанції побудований на постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №522/960/18, від 27 листопада 2018 року у справі №754/2203/17, від 12 червня 2020 року у справі №754/2199/17, висновки якого враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст. 242 КАС України).
У цих постановах Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання про затримання іноземця може бути подано органом охорони державного кордону до суду після подання адміністративного позову про його примусове видворення за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Проводячи аналогію застосування абз.2 ч.2 ст. 122 КАС України суд апеляційної інстанції відзначає, що позов про примусове видворення повинен бути пред'явлений до суду протягом трьох місяців з моменту, коли особу виявлено та встановлено обставини, що вона перебуває на території України без правових підстав.
Крім того, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При прийняття рішення, судом апеляційної інстанції також враховано ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлена свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Чахал проти Великобританії" заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до ст. 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до ст. 5 п.1 (f).
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.
Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин справи та помилково застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в/ч 1493.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 травня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.