П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4619/20
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.08.2020 № UA 508140/2020/0000045 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 17.08.2020 № UA 508140/2020/00084, -
21 жовтня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішень про коригування митної вартості товарів №UA508140/2020/0000045 від 17.08.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через кордон №UA508140/2020/00084 від 17.08.2020 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що ціна товару чітко визначена контрактом з постачальником і у відповідача не було ніяких підстав ставити її під сумнів, відмовляти в прийнятті митної декларації, та визначати митну вартість за резервним методом. При цьому,позивачем було надано Митниці вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною контракту відповідно до п. 1 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, зазначав, що за результатами опрацювання документів, що були подані позивачем, було встановлено, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості(відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), притому, що сода каустична пожежно та вибухо небезпечна, їдка корозійно активна речовина,за ступенем впливу на організм відноситься до 2-го класу небезпеки та перевезення таких товарів зазвичай страхується. В даному випадку до митної вартості повинні бути додані витрати на транспортування та страхування. Проте, при формуванні контрактної ціни не враховані положення визначення терміну «Франко борт», а ціна товару зменшена. Частиною другою ст. 58 Митного кодексу визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджено документально або не підтверджено документально або не визначено кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Крім того, на аркушах 1-7 контракту від 27.12.2019року відсутній підпис керівника ТОВ «МГЗ» і печатка підприємства, на інвойсі від 05.08.22 №1126/1 відсутній підпис керівника ТОВ ТД «Галополимер», що ставить під сумнів дійсність інформації. Декларантом не підтверджено фактично сплачену вартість оцінюваного товару. Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA508140/2020/000045/2 від 17.08.2020 року, у якому митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товарів. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі(GATT) на рівні 0,4100 доларів США/кг. (МД № UA807170/2020/29113 від 11.06.20).
Представник позивача у відповіді на відзив зазначив про безпідставність доводів відповідача, зазначаючи, що по-перше, відповідно до Контракту розрахунок ціни визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці, а розраховується відповідно до п.2.2 Контракт у за формулою (FOBMEDLOWмінус17 доларів США) і вказується в специфікації, по-друге, вартість товару згідно контракту, специфікації та інвойсу була визначена в доларах США та в цій же валюті була відображена позивачем в графах 12 та 42 імпортних МД. Відповідно еквівалент митної вартості товару в гривні визначалася в графах 12 та 45 митних декларацій за правилами ст. 3-1 Митного кодексу України- за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день подання митних декларацій. Також позивач зазначив, що не порушував умови контракту в частині строку оплати товару .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задоволено. Визнано протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508140/2020/000045/2 від 17.08.20 року. Визнано протиправними та скасовано картку відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Чорноморської митниці Держмитслужби №UA 508140/2020/00084 від 17.08.20 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморська митниця Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» судові витрати в розмірі 6886,35 гривень (шість тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. тридцять п'ять коп.).
На вказане рішення суду Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.04 року. Основним видом діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який, в свою чергу, є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію.
Відповідно до технології виробництва підприємство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів, які вилужнюють у міцному лужному розчині. Для приготування цього розчину використовують гідроксид натрію (сода каустична).
27.12.2019 року ТОВ «МГЗ» уклав контракт №27-Е-2019 з ТОВ «ГалоПолимер» (РФ) на поставку натру їдкого (гідроксид натрію) в кількості, за ціною, на умовах та у строки, зазначені в специфікаціях до Контракту.
Відповідно до п.2.1, 2.2Контракту ціна товару формується та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеської ж/д у відповідності з міжнародними правилами роз'яснення торгових термінів ИНКОТЕРМС 2010 в включає в себе усі витрати з доставки товару до вказаного місця. Ціна за 1 тону товару розраховується за формулою СРТ = $167,02+0,25*(FOB MED Low - 17 %), де FOB MED Low - нижча межа щомісячної котировки FOB Mediterranean/BlackSea,що опубліковується агентством IHSв обзоре «Marketcausticsodaprices» за місяць, що передує поставці. Ціна та вартість кожної партії товару зазначаються у Специфікаціях, що підписуються в період, що передує місяцю відвантаження.
За п. 5.1 Контракту оплата товару здійснюється покупцем банківським переказом в російських рублях шляхом перерахунку коштів на рахунок продавця згідно Інвойсам в перерахунку по курсу долара США к рублю РФ, встановленому Центральним Банком РФ на дату списання грошових коштів з рахунку покупця протягом 21 банківських днів з дати відвантаження товару зі станції відправлення.
20.07.2020 року між сторонами укладено Специфікацію № 8 на поставку 333,3±3% тон натрія їдкого (гідроксид натрія), за якою вартість товару, який має бути відвантажений протягом серпня 2020 року визначена 225,12 дол. США. за тону.
На виконання умов Контракту, додаткових угод до контракту та Специфікації №8 в серпні 2020 року ТОВ «ГалоПолимер» поставило на адресу позивача 341,358 т товару натрія гідроксид на загальну суму 76846,51 дол. США.
З метою митного оформлення ТОВ «МГЗ» подано до Чорноморської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA508140/2020/001942 від 17.08.2020 року на суму 76846,51 дол. США.
Разом з деклараціями підприємством надано відповідачу: контракт,специфікацію, митну декларацію країни відправлення, інвойс,накладні СГМС.
Під час митного оформлення зазначеної партії товару ТОВ «МГЗ» визначено його митну вартість відповідно дост.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) .
На етапі перевірки митної вартості, відповідач повідомив ТОВ «МГЗ» електронним листом про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) бухгалтерську документацію - щодо оплати складових митної вартості страхування; страховий поліс; - щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, - щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію; 4)каталоги, специфікації виробника товару; 5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На виконання зазначених вимог, позивач листом від 17.08.2020 року надав до Чорноморської митниці Держмитслужби наявні у нього запитувані документи: доручення№7-2020 від 09.12.2019 року на право підпису комерційних документів ТОВ «Гало Полимер». Інвойс№1126/1 від 05.08.2020 року, підписаний відповідно до доручення №7-2020 від 09.12.2019 року ОСОБА_1 , та засвідчений печаткою підприємства. Щодо договорів із третіми особами про поставку товарів, митна вартість яких визначається ТОВ «МГЗ» повідомило, що інших договорів із третіми особами не укладалися,платежі третім особам не здійснювалися, ТОВ «МГЗ» є кінцевим споживачем продукту, а тому вони не можуть бути надані. Щодо бухгалтерської документації та оплати складових митної вартості (страхування, доставка) ТОВ «МГЗ» повідомив,що товар за Контрактом №27-Е-2019 від 27.12.2019 року не страхувався, тому надати страховий поліс не можливо, згідно п. 2.1 Контракту - ціна товару визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці відповідно до Міжнародних правил Інкотермс -2010 та включає в себе всі витрати по доставці товару. Також, щодо специфікацій виробника та висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями ТОВ «МГЗ» надало інформацію біржових котирувань щомісячного огляду міжнародної агенції IHSв розділі «Marketcausticsodaprices» за місяць, що передує періоду відвантаження товару згідно умов п. 2.2. Контракту. Для підтвердження якісних характеристик товару позивачем були надані Сертифікати якості відправника №39944-39945 від 21.06.2020, №40018, 40025 від 24.06.2020, № 40182, 40193 від 01.07.2020, №40214-40215 від 02.07.2020, № 40256-40257 від 04.07.2020, №40263, 40272 від 05.07.2020, №40336-40337 від 07.07.2020, №40347-40348 від 08.07.2020, №40650від 26.07.2020, №40667 від 27.07.2020, №40468 від 28.07.2020, №40701 від 29.07.2020, №40833-40836 від 04.08.2020.
Разом з тим, Чорноморська митниця не взяла до уваги зазначені пояснення ТОВ «МГЗ» та дійшла висновку, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару.
Чорноморською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA508140/2020/000045/2 від 17.08.2020, відповідно до якого скореговано ціну 0,4100 дол. США за кг.
Також, Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №UA508140/2020/00084 від 17.08.2020 року.
При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. (ст.64 МК України). За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею були взяті митна декларація від 11.06.20 №UA807170/2020/29113.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що відсутність інформації про страхування товару; відсутність документального обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи (відсутністю договорів з третіми особами; відсутністю документів щодо витрат на доставку товару до пункту призначення).
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані доводи митного органу не є підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості, з огляду на викладене.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі, якщо страхування здійснювалося.
Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.
Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
З матеріалів справи вбачається, що на вимогу митного органу подати додаткові документи у підтвердження визначення митної вартості товару (зокрема, документи щодо страхування) декларантом було повідомлено про те, що страхування товару не здійснювалось, а тому, надати відповідні документи не є можливим.
Проте, вказані пояснення декларанта безпідставно не були враховані митним органом.
Отже, якщо товар фактично не страхувався, про що декларантом були надані письмові обґрунтовані пояснення, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Щодо посилання відповідача, як в оскаржуваному рішенні, так і в поданій апеляційній скарзі, в якості підстав для коригування митної вартості товарів, на ненадання позивачем банківських платіжних документів з огляду на те, що відповідно до ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є документами, які підтверджують митну вартість товарів лише у разі, якщо рахунок сплачено.
В даному випадку, відповідно до умов укладеного контракту оплата товару здійснюється банківським переводом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 21 банківського дня з дати відвантаження товару зі станції відправлення.
Позивач посилався на те, що на момент митного оформлення товарів оплата за товар здійснена не була, а тому, банківські платіжні документи митниці надані не були.
Колегія суддів вважає, що за даних обставин позивач діяв у відповідності до вимог Митного кодексу України та був позбавлений обов'язку надання відповідачу банківських платіжних документів.
Посилання відповідача в поданій апеляційній скарзі на те, що не надання позивачем під час судового розгляду справи платіжного доручення може свідчити про несвоєчасність оплати товару, а також на те, що продавцем могла бути нарахована неустойка у зв'язку з такою несвоєчасною оплатою, що мала бути включена до ціни товару, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що це є лише припущеннями митного органу.
Колегія суддів зазначає, що питання підстав стягнення неустойки в даному випадку дійсно врегульовано п. 8.1 контракту та передбачає право, а не обов'язок продавця стягувати з покупця неустойку у разі затримки розрахунку. Сторони вільні у здійсненні господарської діяльності, а тому, питання сплати штрафів та неустойки відноситься до відання господарюючих суб'єктів. В свою чергу, доказів стягнення з позивача будь-яких додаткових виплат, в тому числі, неустойки не надано.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на ненадання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, які пов'язані з поставкою товару, оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо позивачем не встановлений.
Щодо ціна товару, то як вбачається з контракту та укладених до нього Специфікацій обрахунок ціни товару, є результатом домовленості сторін за договором, про що позивач повідомляв відповідачу.
Необхідно розуміти, що -17 %, передбачені п.2.2 Контракту не є знижкою, оскільки ціна FOB MED Low (ICIS) не є звичайною ціною продажу цього товару ТОВ «ГалоПолимер».
FOB MED Low та -17 % є операндами у формулі ціни за Контрактом.
ІндексMED Low не має ніякого зобов'язального значення для учасників торговельних відносин. Це усереднений результат щодо ціни на товар на світових ринках, за відомостями агентства IHS. Інші рейтингові агентства, біржі, торговельні системи, можуть надавати відмінні від нього котирування.
Обрання сторонами Контракту FOB MED Low агентства IHS за базову операнду у формулі обрахунку ціни товару, є результатом домовленості сторін за договором, про що позивач повідомляв відповідачу.
Надання переваги сторонами договору плаваючої ціни на товар відповідає практики ділового обігу та обумовлено волатильністю цін на соду каустичну на світових ринках.
Так, позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також Специфікацію з постачальником, де чітко визначена ціна. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсах. Також відсутні розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Крім того, зазначена митна вартість товарів повністю співпадає з митною вартістю, яку задекларовано ТОВ «ГалоПолимер» під час експорту з території Російської Федерації, що підтверджується експортними митними деклараціями країни відправлення.
Щодо витрат на доставку товару, то згідно з п. 2.1 Контракту, ціна товару визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. За офіційними даними тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 термін СРТ означає, що продавець за власний рахунок сплачує усі витрати щодо перевезення товару до місця призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення, зобов'язання щодо страхування зобов'язання щодо страхування товару відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.