25 травня 2021 року м. Рівне №460/8887/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправної вимоги №Ф-1594-53 від 13.11.2020 в частині нарахування штрафу та пені.
Позовна заява обґрунтована тим, що 13.11.2020 фіскальним органом сформована Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1594-53, відповідно до якої визначено до сплати позивачем суми боргу у розмірі 14 598,45 грн. Позивач вказує, що сплатив суму недоїмки у повному обсязі, проте з нарахуванням штрафу та пені не погоджується, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних витрат та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-IX внесено зміни до п. 911 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, згідно з приписами якого тимчасово штрафні санкції не застосовуються за такі порушення, вчинені в період з 1 по 3 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позовних вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Вказаним законом встановлено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі, адвокатську. Отже, позивач є платником ЄСВ та зобов'язаний його сплачувати в силу закону. Вказує, що пеня та штрафні санкції нараховані на суму недоїмки, яка виникла ще в 2019-2020 р. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 09.12.2020 позовна заява залишалась без руху. Позивачу надавався строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 18.02.2021 р.
Ухвалою суду від 23.02.2021 судове засідання по справі відкладено до 16.03.2021 р.
Ухвалою суду від 16.03.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 обліковується у Раді адвокатів Рівненської області, свідоцтво № 614 від 05.06.2008 р., у формі адвокатської діяльності індивідуальна адвокатська діяльність.
01.01.2012 року позивач взятий на облік як платник ЄСВ у контролюючому органі, що підтверджується даними Реєстру платників єдиного податку про взяття на облік платника податків.
Сума ЄСВ на початок 2020 року сплачена позивачем як адвокатом станом на 09 січня 2020 року становить 7100,00грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (а.с. 32), з яких недоїмка 5508,36 грн.
Згідно з відомостями, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску, станом на 20.01.2020 за позивачем рахується борг у сумі 1162,54 грн., а станом на 31.10.2020р. 14 598,45 зі сплати єдиного соціального, як за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому, позивач заборгованість не погашав.
13.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1594-53 у сумі 14 598,45 грн., з яких 7457,84 грн. сума недоїмки, 3618,28 грн. сума штрафу та 3522,33 грн. сума нарахованої пені.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI(у редакціїЗакону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1ст. 7 Закону № 2464-VI,єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, суд зауважує, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Як зазначено вище по тексту рішення, позивач є адвокатом, та є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі іменується Інструкція №449), встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 1 розділу VI «;Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
За правилами пункту 2 розділу VI «;Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Пунктом 3 розділу VI «;Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Суд зазначає, що в спірних правовідносинах предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування штрафу та пені в розмірі 3618,28 грн. та 3522,33 грн. відповідно грн., яка виникла у зв'язку з несплатою позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску за період січень - жовтень 2020 роки.
Так за період з 01.03.2020 по 31.10.2020 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та інформаційного листа ДПС України від 20.03.2020 №7 ФОП, зокрема, позивач був звільнений від сплати ЄСВ за період дії карантину.
За решту періоду позивач сплачував ЄСВ, що підтверджується матеріалами справи.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога від 13.11.2020 №Ф-1594-53 в частині нарахування штрафу та пені є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що штрафні санкції та пеня, нараховані позивачу за несплату недоїмки, яка виникла у 2019 році, так як витягом з інтегрованої картки платника податків наданої відповідачем судом встановлено, що сума недоїмки позивача, яка була станом на 31.12.2019 була сплачена 09.01.2020 р., в тому числі і сума нарахованого штрафу та пені. Станом на 20.01.2020 р. за позивачем рахувалась переплата в розмірі 1591,60 грн. Отже, пеня та штраф були нараховані відповідачем саме на суму недоїмки, нараховану за період січень - жовтень 2020 роки, проте в даному періоді позивач був звільнений від сплати єдиного соціального внеску та від сплати штрафних санкцій та пені.
Окрім того, судом додатково зазначає, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа №460/7126/20 за позовом позивача до відповідача про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.09.2020 №Ф-1594-53.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1594-53 від 11.09.2020 в частині нарахування штрафу в сумі 3618,28 грн. та пені в сумі 3522,33 грн.
Судом встановлено, що розмір пені та штрафу згідно вимоги у справі №460/7126/20 є ідентичними розміру пені та штрафу згідно вимоги, яка є предметом оскарження у даній справі.
Отже, судом встановлено, що відповідачем було двічі притягнуто позивача до однієї і тієї ж відповідальності, що є неприпустимим.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.3).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1594-53 від 13.11.2020 в частині нарахування штрафу в сумі 3618,28 грн. та пені в сумі 3522,33 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25 травня 2021 року
Суддя Л.А. Жуковська