Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2021 р. Справа№200/5034/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною завою до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо несплати заборгованості по пенсії за рішенням суду від 02.10.2019 у справі № 200/10665/19-а та стягнення заборгованості по пенсії з 01.03.2016 по 31.12.2019 у сумі 262 180,12 грн.
За змістом позову позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача. Відповідачем протиправно, всупереч Конституції України, частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не виплачено пенсію нараховану на виконання рішення суду від 02.10.2019 у справі № 200/10665/19-а. Позивач вважає, що його право на отримання нарахованої суми пенсії має бути відновлено шляхом стягнення цих коштів з відповідача.
У наданому до суду відзиві на позов відповідачем зазначено про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідач зазначив, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 200/10665/19-а про зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 01.03.2016 та сплатити заборгованість відпрацьовано. Так, пенсія за період з 01.03.2016 по 31.12.2019 у сумі 262 180,12 грн позивачу нарахована, а її виплата можлива лише після отримання відповідачем відповідного фінансування, що на теперішній час не передбачено бюджетом Пенсійного фонду. Крім цього, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 пенсія за минулий період обліковується в пенсійному органі.
Ухвалою від 30.04.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач у справі).
Як вбачається з листа відповідача від 06.03.2020 пенсія у сумі 262 180,12 грн. нарахована позивачу за період з 01.03.2016 по 31.12.2019 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 200/10665/19-а, однак не виплачена, оскільки виплата за рішенням судів потребує додатково фінансування, кошти на вказані цілі на теперішній час не надходили.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).
Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 цього Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішеннями територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиною підставою невиплати позивачу пенсії відповідач визначає відсутність фінансових коштів.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Підстави для такого висновку суд також вбачає із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній, крім іншого і у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій визначено обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
До цього ж, згідно ч. 1 ст. 117 Цивільного Кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі "Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 р. Порушенням "мирного володіння майном", яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об'єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб'єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про протиправність невиплати позивачу відповідачем нарахованої пенсії у сумі 262 180,12 грн (за період з 01.03.2016 по 31.12.2019).
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом суд виходить із того, що згідно з частиною 2 статті 46 Закону № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як встановлено судом, позивачу нарахована спірна сума пенсії, враховуючи що вона підлягає виплаті без обмеження будь-яким строком.
Зважаючи на висновок суду про невиплату відповідачем пенсії позивачу за відсутності на те підстав, його вимоги про визнання неправомірними дій щодо несплати заборгованості по пенсії підлягають задоволенню.
Враховуючи ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пенсії за період з 01.03.2016 по 31.12.2019 в сумі 262 180,12 грн підлягають задоволенню також.
Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам'та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення пенсії, - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо несплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії.
Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 31.12.2019 в сумі 262 180 (двісті шістдесят дві тисячі сто вісімдесят) гривень 12 копійок.
Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) - код ЄДРПОУ 42171400, адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка вул. Ціолковського, буд. 25.
Суддя А.С. Михайлик