26 травня 2021 року Справа №160/8058/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення в повному обсязі;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 .
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Пунктами 4, 5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що позивачем не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення в повному обсязі, з урахуванням того, що дії є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень, тоді як невиплата індексації грошового забезпечення є пасивною поведінкою (бездіяльністю) відповідача, в порушення вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов'язання саме відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., з урахуванням того, що у позові позивач самостійно зазначає, що у період з 2016 року по 2019 рік (спірний період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.) він проходив службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , відповідно грошове забезпечення у спірний період позивач отримував у двох військових частинах, а за приписами статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів, в порушення вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що копії документів, які надаються до суду в якості доказів повинні бути засвідчені у встановленому законом порядку.
Загальні вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлені Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція).
Згідно з пунктом 71 Типової інструкції напис про засвідчення документа складається із слів “Згідно з оригіналом”, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалу імені та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа “Підпис”.
Враховуючи викладене, засвідчення оригіналу документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів “Згідно з оригіналом”, а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи.
Частиною 4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідченні у встановленому законодавством порядку (засвідчувальний напис не містить відомостей про особу, яка його вчинила, із зазначенням її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища), а отже не є належними доказами у розумінні ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і позивач у позові вказує на те, що у період з 2016 року по 2019 рік (спірний період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.) він проходив службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , проте таких доказів, із зазначенням конкретних періодів проходження служби позивачем в кожній із наведених військових частин, позивачем до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, у позові позивач просить звільнити його від сплати судового збору як учасника бойових дій на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, Законом України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з позовними вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу оскарження дій відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення в повному обсязі, які не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то позивач не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а, відповідно, клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Наведена правова позиція узгоджується також і з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в його ухвалах від 13.04.2020р., від 06.05.2020р. у справі №9901/70/20, та Верховного Суду, викладеній в його постанові від 02.02.2021р. у справі №580/2846/20 й ухвалах від 24.09.2020р. у справі №428/10659/19, від 02.02.2021р. у справі №640/13331/19, яка підлягає обов'язкову врахуванню адміністративним судом відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2021р. складає 2270,00 грн.
Тобто, за подання даного позову з однією вимогою немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., виходячи із розрахунку: 2270,00 грн.*0,4, однак позивачем до позову не додано квитанцію про сплату судового збору у сумі 908,00 грн. в порушення вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення в повному обсязі, з урахуванням того, що дії є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень, тоді як невиплата індексації грошового забезпечення є пасивною поведінкою (бездіяльністю) відповідача;
- із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов'язання саме відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., з урахуванням того, що у позові позивач самостійно зазначає, що у період з 2016 року по 2019 рік (спірний період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.) він проходив службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , відповідно грошове забезпечення у спірний період позивач отримував у двох військових частинах, а за приписами статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів та із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ч.1, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) доказів того, що у період з 2016 року по 2019 рік позивач проходив службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 із зазначенням конкретних періодів проходження служби позивачем в кожній із наведених військових частин, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.94, п.4, п.5 ч.5 ст.160, ч.1, ч.3, ч.4 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення в повному обсязі, з урахуванням того, що дії є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень, тоді як невиплата індексації грошового забезпечення є пасивною поведінкою (бездіяльністю) відповідача;
- із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов'язання саме відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., з урахуванням того, що у позові позивач самостійно зазначає, що у період з 2016 року по 2019 рік (спірний період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.) він проходив службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , відповідно грошове забезпечення у спірний період позивач отримував у двох військових частинах, а за приписами статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів та із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ч.1, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) доказів того, що у період з 2016 року по 2019 рік позивач проходив службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 із зазначенням конкретних періодів проходження служби позивачем в кожній із наведених військових частин, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва