проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" травня 2021 р. Справа № 922/4202/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" (вх.№914Х/2) на рішення господарського суду Харківської області 04.03.2021 у справі №922/4202/20 (повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021 суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест", м.Харків,
про стягнення 40000,00 грн,-
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, в якому просив суд стягнути штраф у розмірі 40000,00 грн за порушення пункту 6.5. кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, а саме: не подання щоквартально достовірної фінансової звітності.
Рішенням господарського суду Харківської області 04.03.2021 у справі №922/4202/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", штраф у розмірі 40000,00 грн за порушення пункту 6.5 кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 - не подання достовірної фінансової звітності; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що, укладаючи кредитний договір, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" та Акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Радабанк" погодили істотні умови договору, в тому числі і нарахування штрафних санкцій (неустойки). Факт надання кредитору документів підтверджується відміткою кредитора на супровідному листі. У подальшому, 23.07.2020 позивачем листом повідомлено відповідача про укладення між АТ "АБ Радабанк" та ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №23019/ЮКР/0, іпотечним договором №23019/ЮКР/0-І-1/02-1, укладеними між ТОВ "Завод Будінвест" та АТ "АБ "Радабанк" та договором поруки №23019/ЮКР/0-П1, укладеним між ТОВ "Завод Будінвест", АТ "АБ "Радабанк" та ОСОБА_1 , уся кореспонденція (листи, документи, заяви, повідомлення тощо), яка має бути направлена позичальником за кредитним договором, іпотекодавцем за договором іпотеки, поручителем за договором поруки, відповідно до умов вищевказаних договорів, має бути направлена на адресу нового кредитора - ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал". Умовами договору не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. Позивач повідомив ТОВ "Завод "Будінвест" про укладення вищезазначеного договору та заміну кредитора у зобов'язанні, а також платіжні реквізити для погашення кредиту. Умовами кредитного договору сторони чітко погодили, зокрема, умови нарахування штрафних санкцій: відповідно до частини 1 пункту 9.2 кредитного договору визначено, що за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених пунктом 6.5 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф у розмірі 10000,00 грн за кожен факт порушення. Господарським судом встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" перейшло, в тому числі право вимоги до відповідача на нарахування пені та/або штрафів та/або неустойки. Докази виконання відповідачем вимог щодо надання кредитору запитуваної фінансової звітності щодо фінансового стану в матеріалах справи відсутні. Господарський суд дійшов висновку, що нарахування неустойки не суперечить вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним, що складає 40000,00 грн. Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 100,00 грн господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено виключних обставин для зменшення штрафних санкцій: не надано до суду жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності на рахунку ТОВ "Завод "Будінвест" коштів, необхідних для проведення розрахунків з позивачем.
Відповідач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у даній справі. Просить у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 40000,00 грн за порушення пункту 6.5 кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що, керуючись пунктом 6.5 кредитного договору відповідач при укладенні договору надав первісному кредитору у повному обсязі усі документи, які підтверджують подання позичальником до органів статистики фінансової звітності за один рік. Апелянт вважає, що обов'язок надавати кредитору щоквартально достовірну фінансову звітність ((баланс ф.1 (або ф.1м або ф.1 мс) та Звіт про фінансові результати ф.2 (або ф.2м або ф.2 мс)), розшифровки до фінансової звітності (за шаблоном банку), за наявності певних умов: -підприємство законодавчо зобов'язане щоквартально складати та подавати фінансову звітність до органів державної влади; -банком повинен бути наданий відповідний шаблон для розшифровок до фінансової звітності. Апелянт стверджує, що ТОВ «Завод Будінвест» подає фінансову звітність щорічно, а не щоквартально, і цей факт підтверджується матеріалами справи, і не заперечується сторонами. Банком (кредитором) не був наданий відповідний шаблон для розшифровок до фінансової звітності. При цьому складання та подання достовірної фінансової звітності ((баланс ф.1 (або ф.1м або ф.1 мс) та Звіт про фінансові результати ф.2 (або ф.2м або ф.2 мс)) виключно кредитору договором не передбачено. Також апелянт наголошує на необхідності подання боржником саме достовірної фінансової звітності кредитору, інша фінансова звітність, складена підприємством, яка не перевірена контролюючим органом, не буде відповідати критерію достовірності. Відповідач стверджує, що подає фінансову звітність один раз на рік, що підтверджується відповідною довідкою, відтак ТОВ «Завод «Будінвест» позбавлено можливості щоквартально надавати достовірну фінансову звітність кредитору, адже ї достовірність не буде нічим підтверджена. Отже, неподання щоквартальної достовірної фінансової звітності кредитору не є неправомірною поведінкою боржника, а є лише виявом встановленого на законодавчому рівні порядку перевірки фінансової звітності платника податків контролюючим органом, у тому числі з конкретною періодичністю - один раз на рік, а визначені позивачем обставини не можуть вважатися порушенням пункту 6.5 кредитного договору. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій апелянт зазначає, що господарський суд взагалі не вирішував питання про можливість зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з боржника. Крім того, апелянт вважає, що договір про відступлення права вимоги, укладений між банком та позивачем, за своєю природою договором факторингу, а відтак за відсутності у ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» відповідної ліцензії, у останній, починаючи з 26.06.2020, не набув права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором та права нарахування штрафних санкцій за іпотечним договором, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" залишено без руху. Встановлено апелянту 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" на рішення господарського суду Харківської області 04.03.2021 у справі №922/4202/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 20.05.2021 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 07.05.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
16.04.2021 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№4476) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача про надання кредитору відповідачем довідки про те, що звітність до органів статистики подається ним один раз на рік, звільняє його від обов'язку щоквартального надання кредитору описаних у частині 1 пункту 6.5 кредитного договору документів, не підтверджуються наявними у справі доказами та суперечать обставинам справи, зокрема, змісту пункту 6.5 кредитного договору. Щодо питання зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції детально дослідив наведені відповідачем аргументи щодо їх зменшення, встановивши, що відповідач не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, правомірно залишивши без задоволення вимогу відповідача про зменшення суми штрафних санкцій до 100 грн. Доводи апелянта про те, що договір про відступлення права вимоги є договором факторингу у суді першої інстанції позивачем не заявлялися.
20.05.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№5741) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі №922/3436/20, при винесенні судового рішення у даній справі просив урахувати обставини, які встановлені у зазначеній постанові суду між тими ж самими сторонами, з тих самих правовідносин.
У судовому засіданні 20.05.2021 представник відповідача підтримав заявлене клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, представник позивача проти задоволення такого клопотання заперечувала, зазначивши, що судове рішення у справі №922/3436/20 не є преюдиційним, оскільки у справах різними є фактичні обставини.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про приєднання додаткових доказів, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки судове рішення не є доказом у справі, а обставини, встановлені судом у справі №922/3436/20, не мають значення при вирішенні даного спору, оскільки предметом розгляду є різні пункти спірного кредитного договору.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (позичальник) та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (кредитор) укладено кредитний договір №23019/ЮКР/0, відповідно до умов якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8400000,00 грн, зі зменшенням ліміту кредитування згідно з пунктом 1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних у порядку, визначеному даним договором.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок позичальника.
Відповідно до умов пункту 6.2 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати кредитору окремо від встановленої процентної ставки за користування кредитом штрафні санкції, передбачені розділом 9 даного договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується протягом дії цього Договору щоквартально, не пізніше 26-го числа місяця, наступного за звітним кварталом для 1, 2 та 3-го кварталу та не пізніше 28-го лютого для 4-го кварталу року надавати кредитору достовірну фінансову звітність (баланс ф.1 (або ф.ім або ф.імс) та Звіт про фінансові результати ф.2 (або ф.2м або ф.2мс) з супровідним листом, розшифровки до фінансової звітності (за шаблоном банку), звіти та довідки про структуру виручки, довідки (виписки) про рух коштів по рахунках, відкритих в інших банках за останній звітний квартал та додатково, за запитом кредитора, - і інші матеріали з видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і погашенням, інші документи про діяльність підприємства.
У випадку, якщо звітність до органів статистики подається один раз на рік надати кредитору підтверджуючий документ.
Факт надання кредитору документів підтверджується відміткою кредитора на супровідному листі.
Згідно з частиною третьою пункту 6.9 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати переведення активів, у тому числі шляхом створення (вступу до існуючих), збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій, їх об'єднань лише після отримання письмової згоди кредитора.
Відповідно до частини 1 пункту 9.2 кредитного договору визначено, що за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених пунктом 6.5 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф у розмірі 10000,00 грн за кожен факт порушення.
Пунктом 12.2 договору встановлено, що усі повідомлення, вимоги, що надсилаються сторонами згідно з цим договором, за цим договором, оформлюються у письмовій формі та направляються за допомогою поштового зв'язку або вручаються іншій стороні (уповноваженому представнику) особисто. Для повідомлення, вимоги, направлених за допомогою поштового зв'язку, датою направлення повідомлення, вимоги, вважається дата здачі повідомлення, вимоги до установи зв'язку, а датою отримання - четвертий день за датою відправлення або дата, в яку за даними установи зв'язку повідомлення, вимога були вручені стороні (для рекомендованих листів).
Відповідно до пункту 12.3 кредитного договору кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення позичальником не потрібне.
За змістом пункту 12.4 кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань відповідно до умов цього договору.
Господарським судом правильно встановлено, що первісний кредитор - АТ «Акціонерний Банк «Радабанк» виконав зобов'язання з надання кредиту: перерахував відповідачу на поточний рахунок грошові кошти у сумі 8326130,12 грн, що підтверджується меморіальним ордером №38949 від 06.12.2019 (а.с.18).
Як свідчать матеріали справи, 26.06.2020 між Акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Радабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель», укладено договір про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст, згідно з положеннями пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти у повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника, іпотекодавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"), та поручителя - громадянки України ОСОБА_1 за кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або, які зобов'язані виконати їх обов'язки за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) у рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, у тому числі права сторони/учасника у будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по усіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути у майбутньому.
Згідно з пунктом 2.1 договору права вимоги первісного кредитора вважаються відступленими (переданими) новому кредитору з моменту оплати ціни договору (вартість відступлених прав) новим кредитором на користь первісного кредитора згідно з пунктами 3.1 -3.4 цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі, встановленому пунктом 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9238656,49 грн.
Новим кредитором сплачено первісному кредитору 9238656,49 грн, яка складається з суми боргу по кредиту у розмірі 8326130,12 грн та заборгованості по процентам у розмірі 912526,37 грн, - ціну договору у порядку пункту 3.1 договору, що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення №1 від 26.06.2020 (а.с.27).
Додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору, містить перелік документів, що підтверджують наявність у первісного кредитора прав вимоги, а також інші документи, що передаються новому кредитору (а.с.23).
26.06.2020 актом приймання-передачі прав вимоги первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, у тому числі за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 (а.с.25, 26).
Відповідно до пункту 1.4 договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст, керуючись положеннями ст.6 Цивільного кодексу України, за взаємною домовленістю сторони встановили, що відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується у повному обсязі, включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення, у тому числі і до моменту укладання цього договору.
Підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє та запевняє нового кредитора, що за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем не сплачувались комісії, пеня та/або штрафи, передбачені кредитним договором та договорами забезпечення, а первісним кредитором не нараховувалось та не надавались боржнику та/або іпотекодавцю та /або поручителю вимога(и) щодо сплати боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договором забезпечення.
Отже, 26.06.2020 позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором.
Як убачається з матеріалів справи, 28.04.2020, тобто у передбачений пунктом 6.5 договору строк, АТ "АБ "Радабанк" (первісний кредитор) на адресу ТОВ «Завод «Будінвест» надіслано лист за вих.№ 537/41-4-1, в якому АТ "АБ "Радабанк" зазначено, що у порушення умов кредитного договору позичальником не надана належним чином оформлена фінансова звітність за 2019 рік в обумовлені кредитним договором строки. У разі невиконання умов кредитного договору, кредитор буде змушений застосувати штрафні санкції (а.с.30).
01.07.2020 позивачем на адресу АТ "АБ Радабанк" направлено запит за вих.№0107/2 щодо надання інформації про стан виконання умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" за період з 06.12.2019 по 26.06.2020 (а.с.31).
15.07.2020 АТ "АБ "Радабанк" листом за вих.№610/1/41-4-1 повідомлено ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» про те, що, серед іншого, обов'язок щодо своєчасного надання достовірної фінансової звітності позичальник -ТОВ «Завод «Будінвест» періодично порушував, про що банк повідомляв позичальника листом №537/41-4-1 від 28.04.2020.
16.07.2020 та 23.07.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано листи за вих.№1607, 2307, відповідно до яких відповідача повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні зв'язку із укладенням між АТ "АБ "Радабанк" та ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №23019/ЮКР/0, іпотечним договором №23019/ЮКР/0-І-1/02-1, укладеними між ТОВ "Завод Будінвест" та АТ "АБ "Радабанк" та договором поруки №23019/ЮКР/0-П1, укладеним між ТОВ "Завод Будінвест", АТ "АБ "Радабанк" та ОСОБА_1 . Також повідомлено, що повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів, які мають сплачуватися відповідно до умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 та договору поруки №23019/ЮКР/0-П1 від 06.12.2019 необхідно здійснювати за реквізитами, зазначеними у повідомленні, уся кореспонденція (листи, документи, заяви, повідомлення тощо), яка має бути направлена позичальником за кредитним договором, іпотекодавцем за договором іпотеки, поручителем за договором поруки, відповідно до умов вищевказаних договорів, має бути направлена на адресу нового кредитора - ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал"(а.с.28, 29).
Порушення відповідачем умов пункту 6.5 кредитного договору №23019/ЮКР/0, а саме: не надання жодної відповіді, жодних документів, які відповідач у свою чергу зобов'язаний був направляти на адресу кредитора за кредитним договором, зокрема, фінансової звітності за 2019 рік, І-й, ІІ-й квартали (півріччя) та ІІІ квартали (9 місяців) 2020 року стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Викладене кореспондується зі змістом частин другої та третьої статті 180 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У даному випадку, укладаючи кредитний договір, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" та Акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Радабанк" погодили істотні умови договору, у тому числі і нарахування штрафних санкцій (неустойку).
Так, пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується протягом дії цього договору щоквартально, не пізніше 26-го числа місяця, наступного за звітним кварталом для 1, 2 та 3-го кварталу та не пізніше 28-го лютого для 4-го кварталу року надавати кредитору достовірну фінансову звітність (баланс ф.1 (або ф.ім або ф.імс) та Звіт про фінансові результати ф.2 (або ф.2м або ф.2мс) з супровідним листом, розшифровки до фінансової звітності (за шаблоном банку), звіти та довідки про структуру виручки, довідки (виписки) про рух коштів по рахунках, відкритих в інших банках за останній звітний квартал та додатково, за запитом кредитора, - і інші матеріали з видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і погашенням, інші документи про діяльність підприємства. У випадку, якщо звітність до органів статистики подається один раз на рік надати кредитору підтверджуючий документ. Факт надання кредитору документів підтверджується відміткою кредитора на супровідному листі.
Однак матеріали справи не містять доказів надання будь-якої передбаченої пунктом 6.5 договору фінансової документації у відміткою кредитора на супровідному листі.
Відсутні у матеріалах справи і докази надання відповідачем фінансової документації і у переліку документів, які були передані банком позивачу за договором відступлення права вимоги та актом від 26.06.2020 приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги, чим спростовуються твердження апелянта, що фінансова звітність підприємства надавалась відповідачем банку при отриманні кредиту.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що у порушення умов кредитного договору позичальником (ТОВ «Завод «Будінвест») не надавалась первісному кредитору (банку) належним чином оформлена фінансова звітність за 2019 рік в обумовлені кредитним договором строки, про що АТ "АБ "Радабанк" (первісний кредитор) зазначав у листі за вих.№537/41-4-1 від 28.04.2020 на адресу відповідача.
01.07.2020 позивач звертався АТ "АБ Радабанк" із запитом за вих.№0107 щодо надання інформації про стан виконання умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" за період з 06.12.2019 по 26.06.2020.
АТ "АБ Радабанк" у листі за вих.№610/1/41-4-1 від 15.07.2020 повідомило позивача про порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасного надання достовірної фінансової звітності, про що банк у свою чергу повідомляв позичальника листом №537/41-4-1 від 28.04.2020.
Як зазначалося вище, позивач направив на адресу відповідача 16.07.2020 за вих.№1607 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів та 23.07.2020 за вих.№2307 повідомлення про поштову адресу для листування та надання документів.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем надано відповідь або документи щодо фінансової звітності за 2019 рік, І-й, ІІ-й квартали (півріччя) та ІІІ квартали (9 місяців) 2020 року, які відповідач відповідно до умов пункту 6.5 кредитного договору №23019/ЮКР/0 зобов'язаний надати кредитору із супровідним листом.
Вищезазначені обставини свідчать про порушення відповідачем свого зобов'язання, передбачене пунктом 6.5 кредитного договору, а саме: відповідачем не надано фінансової звітності за 2019 рік (граничний строк подання якої до 28.02.2020 включно), І-й квартал 2020 року (граничний строк подання якої до 26.04.2020 включно), ІІ-й квартал (півріччя) 2020 року (граничний строк подання якої до 26.07.2020 включно) та III квартал (9 місяців) 2020 року (граничний строк подання якої до 26.10.2020).
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про обґрунтованість нарахування відповідачу штрафних санкцій, передбачених частиною 1 пункту 9.2 кредитного договору за порушенням ним пункту 6.5 кредитного договору.
Згідно з розрахунком позивача розмір штрафу становить 40000,00 грн та складається із таких нарахувань:
- за ненадання фінансової звітності за 2019 рік - штраф у розмірі 10000,00 грн;
- за ненадання фінансової звітності за І-й квартал 2020 року - штраф у розмірі 10000,00 грн;
- за ненадання фінансової звітності за ІІ-й (півріччя) квартал 2020 року - штраф у розмірі 10000,00 грн;
- за ненадання фінансової звітності за III (9 місяців) квартал 2020 року - штраф у розмірі 10000,00 грн.
Ураховуючи, що за вказані порушення кредитним договором передбачений штраф у розмірі 10000,00 грн за кожний випадок порушення, а також з огляду на те, що розрахунок позивача є арифметично правильним, тому до відповідача застосовуються штрафні санкції, передбачені частиною 1 пункту 9.2 кредитного договору у загальному розмірі 40000,00 грн (із розрахунку 10000,00 грн х 4).
Щодо твердження відповідача про надання кредитору довідки про те, що відповідач подає звітність до органів статистики один раз на рік матеріали справи не містять доказів надання кредитору такої довідки.
Матеріали справи містять довідку №18 від 01.02.2021 про те, що ТОВ «Завод «Будінвест» є малим підприємством та здає спрощену фінансову звітність один раз по результатам року. Довідка видана за місцем вимоги. Підписана Генеральним директором та головним бухгалтером товариства. Дана довідка не містить інформації про періодичність подачі фінансової звітності та вказівки щодо подачі такої звітності з відповідною періодичністю саме до органів статистики.
Разом з чим, докази подання відповідачем як малим підприємством такої звітності до податкових органів або органів статистики у матеріалах справи відсутні.
Також відсутні у матеріалах справи і належні та допустимі докази надіслання цієї довідки на адресу кредитора під час укладення кредитного договору.
Відтак надання відповідачем до суду довідки про періодичність звітування до органів статистики не звільняє його від виконання обов'язків, встановлених частиною 1 пункту 6.5 кредитного договору.
Підписуючи кредитний договір, відповідач - ТОВ «Завод Будінвест», погодився з усіма істотними умовами кредитного договору, у тому числі з умовами пункту 6.5 договору, у порушення якого не надавав кредитору: ані щоквартальної достовірної фінансової звітності, ані підтверджуючий документ про подання звітності до органів статистики один раз на рік.
З переліку запитуваних у відповідача документів убачається, що це переважно документи фінансової звітності, які у будь-якому разі готуються підприємством відповідача під час його діяльності, а тому у відповідача не було будь-яких перешкод у наданні запитуваних документів кредитору за його вимогою.
Пунктом 12.2 кредитного договору встановлено порядок надсилання повідомлень та вимог за кредитним договором, передбачає надсилання будь-яких повідомлень та вимог сторонами лише у паперовій формі засобами поштового зв'язку, або вручення представнику сторони особисто. Для повідомлення/вимоги, направлених за допомогою поштового зв'язку, датою отримання вважається четвертий день за датою відправлення, або дата, в яку за даними установи зв'язку, повідомлення/вимога були вручені стороні. У разі відмови сторони отримати письмове повідомлення/вимогу, датою отримання вважається наступний день після здачі до установи зв'язку відповідного листа з повідомленням про вручення.
Відповідач помилково вважає, що достовірність фінансової звітності обумовлена виключно обов'язковою перевіркою документів контролюючим органом, оскільки достовірність показників фінансової звітності підприємства перевіряє та підтверджує незалежний аудитор відповідно до приписів Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», а не контролюючий орган.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони у договорі, відтак, після укладення між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" залишається зобов'язаною особою за кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019.
Умовами пункту 12.3 кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 визначено, що кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення з позичальником не потрібне. Умови такого відступлення встановлюються угодою між Кредитором та третьою особою з додержанням вимог чинного законодавства. Позичальник не має права відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі.
Отже, умовами договору не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, листом від 16.07.2020 за вих.№1607 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов'язанні, а також платіжні реквізити для погашення кредиту.
Тобто, до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" перейшло, у тому числі право вимоги до відповідача на нарахування пені та/або штрафів та/або неустойки.
Щодо доводів апелянта про те, що договір про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст, укладений між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", є по суті договором факторингу, що виключає право позивача на стягнення штрафних санкцій з відповідача за кредитним договором, оскільки таке право до позивача не перейшло, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У порушення зазначених приписів процесуального законодавства відповідач не зазначав у суді першої інстанції та не доводив доказами ту обставину, що у позивача відсутнє право вимоги штрафних санкцій за кредитним договором у зв'язку з тим, що таке право до позивача не перейшло, оскільки укладений між банком та позивачем договір відступлення права вимоги є договором факторингу.
В апеляційній скарзі відповідач будь-яких підстав неможливості надати відповідні заперечення до відзиву на позовну заяву не навів та не обґрунтував доказами.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не розглядались судом першої інстанції, відтак вказаним обставинам господарський суд оцінку не надавав.
Згідно з частиною 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, договір про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст, укладений між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", є чинним, доказів зворотнього апелянтом не надано.
З огляду на зазначене, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави учасників справи, що не заявлялися у суді першої інстанції.
Докази виконання відповідачем вимог щодо надання первісному кредитору (банку) або позивачу достовірної фінансової звітності на виконання пункту 6.5 кредитного договору в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені також частиною першою статті 611 цього Кодексу, відповідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами кредитного договору сторони погодили, зокрема, умови нарахування штрафних санкцій: відповідно до частини 1 пункту 9.2 кредитного договору визначено, що за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених пунктом 6.5 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф у розмірі 10000, 00 грн, за кожен факт порушення.
Зважаючи на правильно встановлені господарським судом факти та вимоги вищезазначених норм, а також ураховуючи, відповідне нарахування неустойки не суперечить вимогам чинного законодавства, є арифметично правильним, та складає 40000,00 грн.
Щодо доводів апелянта про не вирішення господарським судом клопотання про зменшення штрафних санкцій до 100,00 грн колегія суддів зазначає, що такі твердження відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а господарським судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відмовлено у його задоволенні у зв'язку з його необґрунтованістю.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України. Так, частинами першою та другою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Укладаючи кредитний договір №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, який містить умови про стягнення штрафних санкцій у разі порушення відповідачем як позичальником певних зобов'язань, та, беручи на себе відповідні зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", діючи вільно і на власний розсуд, мало усвідомлювати наслідки участі у створенні юридичної особи без згоди кредитора; отже, нарахування штрафу, у даному випадку, є видом забезпечення виконання зобов'язання позичальника.
Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у даному разі відповідачем не доведено виключних обставин для зменшення штрафних санкцій: не надано суду жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності на рахунку ТОВ "Завод "Будінвест" коштів, необхідних для проведення розрахунків з позивачем.
Крім того, зменшення штрафу до 100,00 грн не узгоджується з приписами статті 551 Цивільного кодексу України, статті 223 Господарського кодексу України щодо врахування інтересів кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач майже повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Тобто, зменшення розміру штрафу до 100,00 грн майже нівелює мету існування встановлених сторонами кредитним договором штрафних санкцій як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "Будінвест" також посилався на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 та постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
Господарський суд правильно зазначив, що рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 стосується споживчого кредиту та стягнення пені, крім того, заявником у даній справі є фізична особа, в той час, як у даному випадку, кредитний договір укладено між банком та юридичною особою - ТОВ "Завод "Будінвест", яке погодилось із умовами укладеного договору та взяло на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору, у тому числі і про сплату штрафних санкцій у разі порушення його умов.
У зв'язку з чим господарський суд правильно зазначив, що рішення Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач, не може бути застосовано до спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18 спір стосувався, зокрема, комунального підприємства, яке фінансується з Державного бюджету, у зв'язку з чим відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Підставою для нарахування штрафних санкцій у справі №910/10427/18 є несвоєчасна доставка вантажу, тобто предмети спору у справі № 910/10427/18 та справі № 922/3251/20 є різними.
Штрафні санкції у справі №914/2252/18 зменшені з урахуванням того, що відповідач у справі є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг.
Постановою Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №923/760/16 підтримано рішення попередніх інстанцій щодо стягнення штрафних санкцій та відмові в задоволенні клопотання про зменшення пені ("з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі." пункт 11 Постанови).
Узявши до уваги баланс інтересів сторін та урахувавши, що відповідач порушив зобов'язання перед позивачем за кредитним договором та у подальшому не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру пені, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Завод "Будінвест" про зменшення розміру штрафу до 100,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у господарському суді Харківської області у розмірі 5000,00 грн відповідач в апеляційній скарзі не наводить своїх доводів та заперечень з приводу стягнення цих витрат, відповідно до приписів частин 5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України клопотання про зменшення таких витрат відповідач не заявляв, а господарський суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, за результатом розгляду справи - задоволення позовних вимог, та, урахувавши дотримання позивачем вимог ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано задовольнив і витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги адвокатом.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що відповідно до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області 04.03.2021 у справі №922/4202/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.05.2021.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова