Дата документу 24.05.2021
Справа № 501/2284/20
4-с/501/5/21
24 травня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кашиної Катерини Юріївни (заінтересована особа ОСОБА_2 ),-
До Іллічівського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 з вказаною скаргою в якій просить:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Чорноморського міського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Кашиної Катерини Юріївни щодо не проведення усіх необхідних дій для виконання судового рішення;
- зобов'язати головного державного виконавця Чорноморського міського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Кашину Катерину Юріївну накласти арешт та провести опис рухомого майна, яке знаходиться у квартирі де проживає ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , та звернути стягнення на це майно;
- зобов'язати головного державного виконавця Чорноморського міського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Кашину Катерину Юріївну накласти арешт на автомобіль, яким користується ОСОБА_2 та звернути стягнення на це майно.
Скарга мотивована тим, що у головного державного виконавця Чорноморського міського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Кашиної Катерини Юріївни на виконанні знаходиться два виконавчі провадження №59916013, №59916122 де боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем є ОСОБА_1 . Загальна сума стягнення складає 149585,67 грн.
Виконавче провадження було відкрито в серпні 2019 року, і по сьогоднішній день судове рішення не виконане.
24 грудня 2019 року на адресу державного виконавця була направлена заява про вжиття заходів для повного та фактичного виконання рішення суду. Відповіді на дану заяву не було отримано.
19 лютого 2020 року на адресу державного виконавця була направлена заява про накладення арешту на рухоме майно боржника. Проте, заява не була розглянута, арешт не був накладений та взагалі стягувачем не було отримано відповіді на цю заяву.
На думку стягувача, державний виконавець не вжив усіх заходів для повного та фактичного виконання судового рішення та стягнення вищевказаних сум із боржника. Зокрема, державним виконавцем не було арештовано та описано рухоме майно боржника про що просив стягувач у своїй заяві.
Невиконання судового рішення протягом тривалого часу є порушенням прав стягувача, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду з відповідною скаргою.
Представник ОСОБА_1 надав заяву в якій підтримав та просив задовольнити заявлені в скарзі вимоги, а розгляд справи провести без його участі (а.с.139).
Головний державний виконавець Чорноморського міського відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кашина К.Ю. надала відзив на скаргу (а.с.52-53) в якому з підстав необґрунтованості та недоведеності просить у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Також, ч.1 ст.447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження». Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Крім того, права та обов'язки державного виконавця щодо здійснення примусового виконання судових рішень регулюються саме цим Законом, а тому у своїй професійній діяльності він має керуватися положеннями саме цього Закону.
Судом встановлено, що 29.08.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №59916122 при примусовому виконанні виконавчого листа №501/1589/18, який виданий Іллічівським міським судом Одеської області 14.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 139438,88 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) в тому числі 133438,88 грн. (сто тридцять три тисячі чотириста тридцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.55).
29.08.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №59916013 при примусовому виконанні виконавчого листа №501/1589/18, який виданий Іллічівським міським судом Одеської області 14.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 10146,79 грн. (десять тисяч сто сорок шість гривень сімдесят дев'ять копійок) в тому числі: судовий збір за подачу позову в розмірі 1394,39 грн. (одна тисяча триста дев'яносто чотири гривні тридцять дев'ять копійок) судовий збір за забезпечення позову у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу 8400,00 грн. (вісім тисяч чотириста гривень) (а.с.63).
29.08.2019 року за вих. №23/18842 та №23/18848 державним виконавцем було винесено та направлено сторонам постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.54,56).
29.08.2019 року постановою державного виконавця вказані виконавчі провадження об'єднано в зведене виконавче провадження №59922835 (а.с.75).
30.08.2019 року державним виконавцем винесено та направлено сторонам за вих. №23/18863 постанову арешт майна боржника ОСОБА_2 (а.с.57,58). Вказану постанову внесено до відповідних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна (а.с.104).
Відповідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Державним виконавцем здійснено неодноразові виходи за місцем проживання боржника ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , про що складено відповідні акти та зроблено фотографії (а.с.59,61,62, 79-95). З актів вбачається, що за вказаною адресою не виявлено майна, що належить боржнику та підлягає опису та арешту.
Також, державним виконавцем було винесено та направлено до КП «БТІ» вимогу виконавця для отримання технічної документації за адресою АДРЕСА_1 (а.с.112), і з наданої відповіді встановлено, що власником вказаної квартири є інша особа (а.с.113).
Згідно відповіді на запит встановлено, що боржник перебуває на обліку в Чорноморському об'єднаному управлінні ПФУ та отримує пенсію у розмірі 2051,69 грн. (а.с.132 зв.).
Таким чином, твердження скаржника щодо непроведення усіх дій для виконання судового рішення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на манно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Представник стягувача звернувся із заявою про звернення стягнення на доходи боржника (а.с.114).
Постановами державного виконавця від 11.11.2019 було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 (а.с.109,111).
По вказаним постановам кошти утримуються щомісяця та розподіляються пропорційно відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується відповідними розпорядженнями державного виконавця (а.с.120-125,128).
Представник скаржника звертає увагу суду на відсутність відповідей на його заяви від 24.12.2019 року та 19.02.2020 року, але ці твердження також спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що відповіді на вказані заяви було надіслано на адресу, яку вказав адвокат Рева Д.С. - АДРЕСА_2 . На заяву від 24.12.2019 року відповідь надіслано 08.01.2020 року за вих. № 28/810 (а.с.64). На заяву від 19.02.2020 року відповідь надіслано 21.02.2020 року за вих. № 28/8609 (а.с.65).
Згідно відповіді МВС за боржником ОСОБА_2 відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с.130).
Отже, зобов'язати державного виконавця накласти арешт та звернути стягнення на автомобіль, який не є власністю боржника є неправомірним.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч.2 ст.80 ЦПК України передбачає, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.
Суд вважає, що державним виконавцем у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», були вжиті передбачені Законом заходи примусового виконання рішення, своєчасно і в повному обсязі вчинені виконавчі дії, необхідні для своєчасного виконання рішення.
Отже, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність вимог скаржника, оскільки останнім не надано належних доказів порушення його прав, а відтак, скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.260, 447-452 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кашиної Катерини Юріївни (заінтересована особа ОСОБА_2 ), - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя